WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сутність етичної культури батьків та її прояв у взаємодії суб'єктів процесу виховання - Реферат

Сутність етичної культури батьків та її прояв у взаємодії суб'єктів процесу виховання - Реферат

загальнозначущої діяльності [10]. Ціль педагогічної взаємодії - викликати або стимулювати, припиняти чи гальмувати ту або іншу діяльність кожного учасника педагогічного процесу. У контексті нашого дослідження суб'єктами взаємодії є батьки, діти й учителі. Кожний з них займає певну позицію стосовно інших, котра характеризується своєю направленістю. Що ж суб'єкти можуть дати один одному?
Специфіка відносин учителів і батьків при організації підвищення рівня педагогічної культури останніх полягає в тім, що, з одного боку, обоє суб'єктів є рівноправними, рівноцінними й автономними партнерами у впливі на дитину. З іншого боку - батьки в цьому випадку виступають у ролі учнів, тобто менш компетентних у питаннях педагогічної взаємодії, ніж учитель. Відповідно, вчитель повинен допомогти батькам в організації такої взаємодії, яка б задовольняла всіх, і дітей насамперед. Для цього необхідно узгодження цілей виховних стратегій дорослих, а однією з головних умов тут є не тільки взаємопознання один одного, але й пізнання кожним себе. Приймаючи себе, приймаємо й інших (Т.Гаврилова) [2]. У взаємодії міняються обидві сторони - і вчитель, і батьки, що спричиняє зміну характеру їх взаємовідносин з дитиною. Як відзначалися вище, саме відносини з дитиною характеризують ефективність педагогічної освіти. А на їхній характер впливають ті установки, які називаються батьківською позицією.
Батьківська позиція - це реальна педагогічна й виховна спрямованість матері й батька, заснована на несвідомій оцінці дитини, що виражається в певних способах і нормах взаємодії з нею. У зв'язку з цим і виникає необхідність у педагогічному навчанні учасників освітнього процесу, одним із завдань якого ми ставимо вивчення суб'єктів взаємодії, їхніх цілей та індивідуальних властивостей. Це допоможе у виборі оптимальних форм спілкування, дозволить повніше використати досвід, накопичений у вітчизняній і зарубіжній практиці роботи з батьками. Педагогічне спілкування - це багатоплановий процес організації, встановлення й розвитку комунікації, взаєморозуміння й взаємодії між педагогами й батьками, породжуваний цілями й змістом їхньої спільної діяльності - виховання дітей.
Специфіка педагогічного спілкування насамперед проявляється в його поліоб'єктній спрямованості: не тільки на саму взаємодію учасників з метою їх особистісного розвитку, але й, що є основним для самої педагогічної системи, на організацію виховного процесу. У силу цього педагогічне спілкування характеризується, щонайменше, потрійною спрямованістю: на саму навчально-виховну взаємодію, на батьків (їхній актуальний стан, перспективні лінії розвитку) і на предмет освоєння (засвоєння). У той же час педагогічне спілкування визначається й потрійною орієнтованістю його суб'єктів: особистісною, соціальною й предметною. Учитель (викладач), працюючи з батьками, завжди орієнтує їх на результат усіх присутніх у класі, і навпаки, працюючи із класом, тобто фронтально, впливає на кожного окремого батька. Тому можна вважати, що своєрідність педагогічного спілкування, будучи всією сукупністю названих характеристик, виражається в органічному сполученні елементів особистісно орієнтованого, соціально орієнтованого й предметно орієнтованого навчання. Специфіка педагогічного спілкування обумовлюється також і тим, що воно одночасно містить у собі навчальну й виховну функції, оскільки освітній процес, як ми вже відзначали, має ще виховний і розвивальний характер.
На проблему виділення функцій спілкування вчителя з батьками й визначення головної, провідної існують різні точки зору. Про інструментальну функцію педагогічного спілкування говорить А.Леонтьев. Спілкування, на його думку, становить необхідну й спеціальну умову присвоєння суб'єктом досягнень історичного розвитку людства. Мова вчителя - основний засіб, що дозволяє прилучити батьків до культурної спадщини, навчити їх як способам мислення, так і його змісту. Як підкреслює А.Брудний, "спілкування вчителя ... інструментальне, тому що має на меті координацію спільних дій у навчальному процесі". Поряд з інструментальною А.Брудный виділяє також і трансляційну функцію педагогічного спілкування. На його думку, навчальна функція педагогічного спілкування є провідною, хоча й не самодостатньою. Остання, як вважає він, може бути співвіднесена в загальному плані із трансляційною.
Не менш істотною є виділена К.Роджерсом функція полегшення, фасилітації спілкування. Ця функція настільки важлива, що К.Роджерс називає вчителя насамперед фасилітатором спілкування. Це означає, що вчитель допомагає батькам виразити себе, виразити те позитивне, що в них є. Зацікавленість педагога в успіху сімейного виховання, доброзичливий, підтримуючий контакт, атмосфера спілкування полегшують педагогічну взаємодію, сприяють самоактулізації батьків та їхньому подальшому розвитку.
Говорячи про соціальну роль педагогічного спілкування і його функцій, необхідно відзначити наступне: 1. Взаємодія вчителя й батьків полягає насамперед в обміні інформацією пізнавального й афективно-оцінного характеру. І передача цієї інформації здійснюється як вербальним шляхом, так і за допомогою різних засобів невербальної комунікації. У такий спосіб здійснюється інформаційна функція педагогічного спілкування. 2. Спілкування як діалог розгортається в умовах когнітивно складного відбиття людьми один одного. Психологічно грамотне сприйняття вчителем батьків допомагає встановити на цій основівзаєморозуміння й ефективну взаємодію. Йдеться про соціально-перцептивну функцію спілкування, про ті психологічні механізми (ідентифікації, емпатії, рефлексії), за допомогою яких сприймається й пізнається особистість батьків. 3 Вступаючи у взаємини з дітьми, учитель пропонує себе як партнера по спілкуванню. Це потребує певної активності вчителя. Бажано, щоб він справив позитивне враження на батьків. Ця здатність суб'єкта спілкування формувати про себе позитивне враження одержала назву самоподачі. 4. У спілкуванні завжди відбувається взаємодія інтелектів людей, їхніх емоційних сфер і їхньої волі, а це означає, що й у педагогічному спілкуванні фактично постійно розгортається взаємодія характерів і, зрозуміло, взаємодія особистостей: учителя й батьків, батьків з дітьми, а також професійна взаємодія вчителів. Усе це знаходить своє відбиття в інтерактивній функції педагогічного спілкування. Інтерактивна функція педагогічного спілкування полягає насамперед в організації взаємодії між учителем і батьками, тобто в обміні не тільки знаннями й ідеями, але й діями. 5. Афективна функція спілкування полягає в емоційній стимуляції, розрядці, полегшенні, психологічному комфорті й контролі афекту, його нейтралізації, корекції або створенні соціально значущого афективного ставлення.
У стані комфортного спілкування дві особистості - учитель і батько - починають утворювати певний загальний емоційно-психологічний простір, у якому розвивається процес прилучення дітей до людської культури, різнобічного пізнання навколишньої соціальної дійсності й самого себе, своїх можливостей і здібностей, тобто розгортається процес соціалізації особистості учня у контексті культурного виховання.
Рис. 1. Структура етичної культури батьків
ЛІТЕРАТУРА
1. Васянович Г. Моральна культура педагога: поняття і реальність // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. - Київ - Запоріжжя - Одеса: "Єтта-пресс", 1998. - С. 403-411.
2. Гаврилова Т.П. Учитель и семья школьника. - М.: Знание, 1988. - 80 с.
3. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: "Магнолія п. "Новий світ - 2000", 2003. - 336 с.
4. Гребенников И.В. Повышение педагогической культуры родителей - основа совершенствования семейного воспитания школьников. - М., 1971. - С. 61-67.
5. Малахов В А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001. - 384 с.
6. Новикова С.В. Ценностные ориентации студентов педвуза в сфере общения и пути их формирования: Дис.канд, пед. наук. - К., 1984. - 182 с.
7. Радионова Н.Ф. Педагогические основы взаимодействия педагогов и старших школьников в учебно-воспитательном процессе: Дисс. докт. пед. наук. - Л.: ЛГПИ, 1991. - 365 с.
8. Российская педагогическая энциклопедия: В 2т. / Гл. ред. В.В.Давыдов. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1993. - 608 с.
9. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - М.: Учениздат, 1980. - 596 с.
10. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. - Л., 1979. - 135 с.
Loading...

 
 

Цікаве