WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Зміст і структура пізнавальної самостійності у старших школярів - Реферат

Зміст і структура пізнавальної самостійності у старших школярів - Реферат

психолого-педагогічних дослідженнях. Більшість авторів розглядають її як уміння самостійно вирішувати нові пізнавальні завдання та застосовувати знання та навички у контексті нової ситуації.
Були спроби розглянути розвиток пізнавальної самостійності у зв'язку з динамікою процесу освоєння модулів, детермінованою рівнем розвитку учня. Результати подібних досліджень дозволили виявити поетапний підхід до розвитку пізнавальної самостійності, а саме: аналітичний етап, етап систематизації і узагальнення, проектуально-конструктивний етап (С.Колесова та інші).
Автори простежують взаємозв'язок і взаємозалежність пізнавальної активності і самостійності, який виявляється в тому, що за умов розумової активності виникає самостійність, яка є необхідним внутрішнім стимулом розвитку мислення. По-друге, лише в процесі активної інтелектуальної діяльності можливе співвідношення пізнавальної самостійності з творчими здібностями.
Аналіз поглядів різних учених переконує, що самостійність мислення особистості передбачає прагнення та вміння діяти самостійно, оволодівати такими способами діяльності, що дозволяють досягти результату. Вивчаючи вплив практики на пізнавальну самостійність, Е.Стаценко підкреслює, що це інтегративний комплекс якостей, який характеризує особистість та діяльність, а також відображає спрямованість на здобуття нових знань про навколишнє.
Система формування пізнавальної самостійності, на думку автора, включає в себе такі взаємопов'язані компоненти: забезпечення інтересу та особистісного задуму навчально-пошукової діяльності, її зміст та організація, що відповідає мотиваційному, змістовному та процесуальному компонентам.
Є деякі інші підходи до визначення структури пізнавальної самостійності (О.Савченко, Н.Єжкова, А.Топузова, Т.Шалавіна). Так, О.Савченко виокремлює у структурі пізнавальної самостійності мотиваційний, змістовно-операційний, дійовий компоненти. Змістовно-операційний аспект автор розглядає як знання, уміння, здібності, необхідні для виявлення пізнавальної проблеми, пошуку шляхів її розв'язання та застосування здобутих знань на практиці. Мотиваційний компонент - це потреба в постановці та вирішенні пізнавального завдання, що виявляється в активному сприйнятті, пізнавальних інтересах, у потребі до самоконтролю.
Г.Щукіна підкреслює, що у пізнавальній самостійності мотиваційний та операційний компоненти навчання пов'язані. У цій цінній для особистості якості відбувається взаємне збагачення мотивів навчання - потреб, інтересів, прагнень і способів самостійного відшукування істини. З огляду на це А.Топузова наголошує на зв'язку мотиваційного, що розкриває потребу в процесі пізнання (саме потреба спрямовує діяльність учнів на досягнення поставлених педагогом цілей), та дійового компонентів - знання певної предметної ділянки і способи діяльності. Було доведено, що в результаті збільшення обсягу знань і вмінь формується пізнавальна самостійність та відбувається процес загального інтелектуального розвитку особистості.
У свою чергу Т.Шалавіна також у структурі пізнавальної самостійності виділяє: мотиваційний (потяг до діяльності), змістовно-операційний (знання та вміння) та вольовий компоненти. При цьому автор визначає пізнавальну самостійність як формування окремих її рівнів: реконструктивно-варіативного, частково-пошукового та творчого. Н.Єжкова до емоційного компоненту додає пізнавальний і діяльнісно-практичний компоненти. Він виконує низку найважливіших функцій, а саме: інтеграційну, комунікативну, соціальну, розвивальну.
Сприятиме підвищенню самостійності, на думку вчених, уведення соціального заохочення та соціальна значущість дій і вчинків; обмеження допомоги дорослого та використання непрямих методів керівництва. Ефективними методами та прийомами розвитку пізнавальної самостійності є перш за все метод спроб та помилок, аналізу та аналогій, метод суперечностей. Так, сутність методу спроб та помилок полягає в самостійному розв'язанні конкретного завдання шляхом вибору серед багатьох варіантів найоптимальнішого рішення. Бажаний результат забезпечується за наявності незначної кількості варіантів, за інших умов він потребує багато часу.
Метод аналізу передбачає розкладання будь-якого завдання на декілька складових або характеристик та висловлення пропозицій щодо кожної складової; встановлення взаємозв'язків між різними предметами, явищами. В основі методу аналогій лежить навчання школяра самостійно шукати і використовувати різні аналогії, виділяти однакові або схожі ознаки і властивості. Метод суперечностей ґрунтується на розвиткові вміння самостійно виявляти суперечність, виділяти протилежні ознаки, зіставляти та об'єднувати їх.
Узагальнюючи дані психолого-педагогічних досліджень з проблеми пізнавальної самостійності та враховуючи особливості розумового розвитку старшокласників, переконуємося, що вона має компонентну структуру: емоційно-мотиваційний компонент - створення позитивного настрою задля пізнання; змістовно-дійовий - набуття знань, умінь та навичок; морально-вольовий компонент спрямований на розвиток тих якостей особистості, які безпосередньо пов'язані з проявом пізнавальної самостійності - цілеспрямованості, наполегливості, ініціативності тощо. Саме ці якості можна віднести до показників або критеріїв сформованості пізнавальної самостійності.
Рис. 1. Пізнавальна самостійність та відношення її компонентів
Проведений нами аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми формування пізнавальної самостійності школярів свідчить про численні наукові розробки щодо формування цієї якості. Водночас бачимо, що науковці недостатньо уваги приділяють розвитку пізнавальної самостійності засобами літератури. Таким чином, пізнавальна самостійність - це прояв потреби особистості в її життєвій самореалізації, готовності до самостійної пізнавальної діяльності, вмінні ставити питання (бачити проблеми) та вирішувати їх. Така готовність притаманна дитині від природи і під упливом навчання піднімаєтьсядо будь-якого рівня. Однак насправді, як свідчать дослідження психологів, якісні зміни у характері їхнього пізнання можуть здійснюватись лише за умови спеціально організованої пізнавальної діяльності, керованої дорослим.
Компонентна структура пізнавальної самостійності свідчить, що всі компоненти взаємопов'язані і займають відповідне місце в загальному процесі формування цієї якості. Розвиток пізнавальної самостійності дітей буде ефективнішим, якщо здійснюватиметься в сензитивному періоді. Таким періодом є старший шкільний вік. Сутність пізнавальної самостійності, відношення її компонентів схематично представлена на рис. 1.
Таким чином, виходячи із значущості та важливості пізнавальної самостійності у структурі особистості старшокласника та враховуючи дані психолого-педагогічних досліджень про деякі умови формування цієї якості наприкінці шкільного навчання, можна зробити висновок про те, що пізнавальна самостійність не відбувається сама по собі, для її формування використовуються різні засоби, які здійснюють розумовий розвиток школяра. На нашу думку, таким засобом у старшій школі є література, адже саме вона закладає основи самостійного мислення дитини.
ЛІТЕРАТУРА
1. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В. Управління продуктивною навчально-пізнавальною діяльністю на основі об'єктивного контролю // Педагогіка і психологія. - 2004. - №3. - С. 14-21.
2. Ананьєв Б.Г. Познавательные потребности и интересы // Ученые записки ЛГУ, 1959. - С. 88-94.
3. Выготский Л.С. Мышление и речь // Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти т. - М., 1983. - Т. 2. - С. 123-128.
4. Занков Л.В. Обучение и развитие // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я. Ляудис. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - С. 66-70.
5. Копилов С.О. Проблема самовизначення молодшого школяра щодо мети, змісту й форм освіти // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - №5. - С. 12-18.
6. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М.: Просвещение, 1979. - 168 с.
Loading...

 
 

Цікаве