WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема художньо-творчого розвитку учнівської молоді в умовах соціокультурної трансформації суспільства - Реферат

Проблема художньо-творчого розвитку учнівської молоді в умовах соціокультурної трансформації суспільства - Реферат

філософа Аристотеля (381-322 рр. до н.е.). Йому належить учення про "мімесис" (відображення дійсності, природи у творах мистецтва). Він вважав, що в школі основними предметами мають бути граматика, гімнастика, музика та малювання. Перші спроби художньої освіти виявлено у Сікіонській школі мистецтва скульптури на Пелопоннесі (початок VI ст. н.е.), де вивчення малювання, зокрема живопису здійснювалося на ґрунті знання основ геометрії [3]. У Стародавньому Римі грамота й малювання вважалися першочерговими предметами, які виконували утилітарні функції: грамота була необхідною передумовою вивчення інших, більш складних, дисциплін, а малювання - основним засобом формування витонченості ока, досягнення людиною власної фізичної досконалості та естетичної довершеності предметного середовища.
Звісно, і сучасна загальноосвітня школа не ставить за мету зробити з кожної дитини художника, бо урок образотворчого мистецтва не спеціальний, а загальноосвітній предмет, але поряд із вищезгаданими актуальними завданнями він забезпечує розвиток потенційних етико-естетичних сил лікаря, інженера, вчителя, архітектора, підприємця, а не тільки художника, скульптора та дизайнера. Урок образотворчого мистецтва повинен пробудити відчуття калокагатії, краси, прекрасного і потворного, що стане камертоном для всієї подальшої життєвої діяльності особистості. Дмитро Лєбєдєв, кандидат біологічних наук, фахівець у галузі лікувальної педагогіки, пише: "Я мрію про той час, коли образотворча діяльність увійде до числа основних предметів у школі від першого до останнього класу" [9, с.35].
Самовираження дитини у творчості має стимулюватися компетентним спеціалістом, але без цього в результаті вільного малювання, особливо якщо воно неприємне та заряджене негативними емоціями, досвід дитини скорочується чи нейтралізується, переходячи в блок повсякденної пам'яті, а там без мистецтва уходить подалі у глибину несвідомого, керуючи звідти поведінкою людини. Це, в свою чергу, позначається і на поведінці, і на підприємливості людини. Тому у зв'язку з посталою проблемою художньо-творчу активність дитини ми повинні розглядати як емоційно-чуттєву, інтелектуальну і духовно-творчу реакцію особистості на явища природи, дійсності та мистецтва. В її основі має бути не механічне передавання досвіду і знань, а саме пробудження уяви і фантазії дитини, у тому числі тих творчих архетипів, що охоплюють індивідуальне несвідоме, на якому побудований увесь психоаналіз З.Фрейда, і найбільш глибокий шар - "колективне несвідоме" (К.Юнг), що є відображенням досвіду попередніх поколінь, зафіксованих у структурах мозку. У нашій країні до 60-х років ХХ ст. були припинені переклади та публікації робіт із психоаналізу. Незважаючи на це у тридцяті роки в Грузії видатна школа психолога-експериментатора Д.Узнадзе користувалася сучасними знаннями із західної психології несвідомого для створення теорії настанови. Лише на початку 70-х років ці праці були оприлюднені - перекладені російською мовою [13, с.102].
Тому представлена в нашому дослідженні психолого-педагогічна концепція трансформації суспільства та школи розкривається у зв'язку з проблемами сучасної школи в історичному аспекті. Глибоко вивчено джерела та складові художньо-творчої активності особистості, яка розвивається, а також фактори, що негативно впливають на повноцінний художньо-творчий розвиток дитини. Нами досліджено архетипи образотворчого мистецтва, що спрямовують особливості та зміст процесу художньо-творчого розвитку особистості і дозволяють побудувати педагогічну модель, яка ефективно активізує внутрішні рівні природної художньо-творчої активності учня загальноосвітньої школи [6, с.100-105].
Ми підкреслюємо тотожність продуктивної художньо-творчої активності й художнього сприймання у дітей. У нашій концепції ми робимо висновок, що останні краще виражають свої переживання, які виникли у процесі сприймання мистецтва не вербально, а шляхом власної участі у продуктивній творчості (безпосередньо після процесу перцепції). Підкреслимо думку, що не тільки методична, але й теоретична частина - філософська, психологічна, антропологічна - є необхідною для професійного становлення спеціаліста-вчителя образотворчого мистецтва. Синкретична природа художніх здібностей підтверджується ранньою потребою людей у художній творчості. "Духовна енергія тому спроможна породжувати художні твори, що вона ізоморфна їм", - констатує М.Каган [5, с.169].
На етапі соціокультурної трансформації інформаційного розвитку, яке супроводжується морально-естетичним гальмуванням, дуже важливо зрозуміти актуальність і необхідність компетентного викладання образотворчого мистецтва у ВНЗ, художній та загальноосвітній школах (в останній з обов'язковою можливістю самовираження учня). Щоб викладати такий курс, студентові необхідно ознайомитись із художнім досвідом різних поколінь, які жили на українській землі, сформувати власну естетичну позицію та ставлення до життя, до світової художньої культури, що націлювало б майбутнього вчителя на глибокі філософські роздуми стосовно розуміння добра та зла, естетичних категорій, розуміння себе та своєї екзистенціальної ролі в суспільстві. У своїх засобах сьогоднішня система виховання в загальноосвітній школі, особливо художнього, нарешті, має виходити в першу чергу з безумовного визнання автономних цінностей віку і не допускати нав'язування хибних і нестійких цінностей ззовні. "Вона повинна бути системою, що звільняє творчу силу, але не системою накопичування й тренування механічно й аналітично набутих знань і навичок, органічно не обґрунтованих, а тому вкрай не тривки" [1, с.175].
ЛІТЕРАТУРА
1. Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. Опыт исследования на материале пространственньїх искусств. - М., 1925. - 240 с.
2. Бакушинский А.В. Исследования и статьи. - М., 1981. - 348 с.
3. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики. - М., 1963. - 510 с.
4. Івушкіна О.В. Формування світовідношення студентів коледжу культури і мистецтв засобами мистецтва: Автореф. дис... канд. пед. наук. - Луганськ, 2000. - 18 с.
5. Каган М.С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа. - М., 1974. - 328 с.
6. Кардашов В.Н. Теоретические и методические основы художественно-творческого развития школьников: Монография / Под. ред. Н.А.Кушаева. - Бердянск, 2000. - 160 с.
7. Кононенко Б.И. Основы культурологии: Курс лекций. - М., 2002. - 208 с.
8. Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття): Навчальний посібник. - Вид. третє. - X., 2004. - 304 с.
9. Лебедев Д. Школа гармонии // Искусство в школе. - 1995. - №5. - С. 33-37.
10. Сковорода Г.С. Пізнай в собі людину. - Львів, 1995. - 284 с.
11. Сковорода Григорій: Дослідження, розвідки, матеріали. - К., 1992. - 497 с.
12. Сковорода Г.С. Кільце. Дружня розмова про душевний мир // Твори: У 2 т. - К., 1994. - Т.1. - С. 360-424.
13. Экономическая психология / Подред. И.В.Андреевой. - СПб., 2000. - 342 с.
Loading...

 
 

Цікаве