WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема художньо-творчого розвитку учнівської молоді в умовах соціокультурної трансформації суспільства - Реферат

Проблема художньо-творчого розвитку учнівської молоді в умовах соціокультурної трансформації суспільства - Реферат


Реферат на тему:
Проблема художньо-творчого розвитку учнівської молоді в умовах соціокультурної трансформації суспільства
На сьогоднішньому етапі соціокультурного трансформування загострюються питання, пов'язані з увагою до людини як основного ресурсу перетворення суспільства на нових економічних, політичних та соціокультурних засадах. Невипадково у сучасній світовій гуманітарній науці проблеми людини, її буття, ціннісних орієнтацій і вибору смислу життя посідають чільне місце. Світові тенденції глобалізації суспільно-економічних процесів значною мірою впливають на педагогічне осмислення проблеми духовного становлення особистості [4]. Ідеальним взірцем образу світу і людини є мистецтво. Саме в ньому сконцентровані гармонія етико-естетичних переживань, ціннісних орієнтацій, які є смислоутворюючими компонентами у виборі життєвих цілей і перспектив учнівської молоді. Указані проблеми були досліджені у працях Г.Сковороди, М.Бердяєва, Ортега-і-Ґассета, В.Соловйова, П.Флоренського, О.Лоського, В.Вернадського М.Хайдеггера, В.Франкла, Е.Фромма, Тейяра де Шардена Ф.Шміта та ін.
Мета статті - розкрити теоретико-методологічну сутність засвоєння дітьми художньої культури у світлі філософсько-педагогічної категорії, визначити зміст і особливості формування творчої особистості засобами образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі. Це повинен знати вчитель, який до цієї діяльності має покликання і відповідну професійну підготовку.
Спочатку дуже важливо зрозуміти необхідність розвитку "сродності", значення якої підкреслював Г.Сковорода [12, с.360-424]. Не менш важливо усвідомити значення розвитку художньої творчості - посильної та доступної для школярів. Це дозволить націлювати сучасну школу на духовне одужання суспільства. Творчість є "сродньою" працею для всіх без винятку дітей. У зв'язку з насиченням уроків мистецтва у школі творчістю є надія відродження багатьох чеснот в українському суспільстві. В освітніх навчальних закладах ми відстоюємо єдність морального й інтелектуального розвитку випускників, рівень якого залежить не в останню чергу і від їх естетичної освіченості, що може віддзеркалити сучасний стан суспільства та підказати, як долати кризові проблеми в ньому. Однією з них є масова культура.
У свій час відомий європейський філософ Ортега-і-Ґассет попереджав про появу "нової породи людей" - "масової людини" [8, с.175]. Саме відсутність традиційної культури у сучасному суспільстві призводить до його духовної деградації та падіння моральності. Також на формування ідеї "масового суспільства" впливає процес демократизації взагалі. М.Бєрдяєв у роботі "Філософія нерівності" зазначав, що від демократизації культура всюди знижується у своїй якості й у своїй цінності. Вона стає більш дешевою, більш доступною, більш широко розлитою, більш корисною й комфортабельною, але й більш плоскою, позбавленою стилю [7].
Негативні та позитивні фактори впливу на економіку й соціальні відносини у суспільстві ми бачимо перш за все у культурній та морально-естетичній сферах діяльності нашого сучасника. У зв'язку з останнім фактором нормальне функціонування підприємницької діяльності, яку ми відносимо до творчості, сприяє розвитку й економічному зростанню країни, або ж навпаки. Перебуваючи під пресом марксистсько-ленінської ідеології, що розглядала людину як активного реформатора природи, суспільства й самої себе, радянська психологія змушена була, починаючи з 30-х років, абсолютизувати роль свідомості і визнати її вирішальним фактором у регуляції поведінки особистості. Такий "свідомий" підхід проник і в художню творчість - мистецтво, повністю озброївши радянського художника методом соціалістичного реалізму, і, що найбільш згубно, цей підхід було впроваджено в загальноосвітню школу.
Як показник існуючої проблеми, нарешті, визнаємо той факт, що загальноосвітня школа не проявляє особливої зацікавленості у повноцінній образотворчій діяльності учнів: вона відбулася як установа передачі досвіду та трансляції культури і у своїй основі не вчить дітей продуктивно та глибоко її освоювати. А образотворча діяльність школярів сприймається більшістю батьків і навіть деякими вчителями як другорядна: існує поширена думка, що творчість притаманна обраним і що тільки той, хто обдарований особливим талантом, повинен його розвивати в собі, і тільки він може вважатися покликаним до творчості. Як наслідок - негласне визнання того, що у школі можна обійтися без уроків малювання, а кому треба, той піде в дитячу художню школу.
Г.Сковорода писав: "Хто коліщатком, а хто ключиком у годиннику має бути, залежить від природи" (від натури, вдачі). Для кожного шлунка й зубів - окрема пожива, для різних здібностей і вдачі - інше заняття. "Подібне тече до подібного, один до одного, другий до другого, хоч і до підлішого звання або ремесла, але не до безчесного, а для його забавного й корисного". Черепасі сродно плазувати, орлові - літати, не навпаки, кожний на своїм місці й виконує те, до чого створений. Не треба тут плутати безнастанно талант учителя мистецтва з його технічними знаннями, які можуть зводити всі питання творчості до суми відповідного знання, до вишколення. Наведемо ще слова Г.Сковороди: "Наука доводить до досконалості сродність. Коли ж не дано сродності, що тоді може зробити наука? Птах може навчитися літати, але не черепаха" [10; 11].
Ми розглядаємо художньо-творчу активність учнів як таку, що виступає основою виховання духовності, поваги та любові до мистецтва, художньої культури, можливістю повноцінного інтелектуального розвитку та адаптації особистості до нових умов розвитку суспільства у третьому тисячолітті. Саме така особистість може позитивно впливати на економіку та соціальні відносини в суспільстві, зокрема, на культурну, морально-естетичну її сферу. Підкреслимо неможливість реалізації нормального художньо-творчого розвитку дитини без урахування художніх та етичних національних архетипів, які також штучно не виникають в глибинах пам'яті особистості і не пробуджуються до життя. Якщо у школі є повноцінна художня діяльність учнів та повноцінне сприймання ними художніх творів, то вона (школа) засвідчує тим самим, що ставиться всерйоз до цінностей української спільноти, які єднають нас із нашими ближніми, якщо ми прагнемо до їхнього розвитку, ми маємо виявити повагу до глибин власної культури, до її моральних та естетичних ідеалів.
Рівень морально-естетичної свідомості особистості й суспільства взагалі залежить від багатьох факторів, і не в останню чергу - від естетичного смаку, етичної освіченості, розуміння сутності моральних художніх цінностей та їх використання. Естетична позиція особистості, її розвинена етична культура мають саме зараз відігравати неоціненну роль у духовному одужанні суспільства. У час глобалізації слід підкреслити особливе значення уроків мистецтва у виховному процесі, у становленні та відродженні національного ідеалу та національного духу.
Перші згадки про образотворче мистецтво як навчальну дисципліну зустрічаються вроздумах визначного античного
Loading...

 
 

Цікаве