WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музична освіта у другій половині XVIII та першій половині XIX століть - Реферат

Музична освіта у другій половині XVIII та першій половині XIX століть - Реферат

музичними педагогами Харківського університету у першій половині XIX ст. були, наприклад, А.Барсицький, І.Витковський, Л.Лозинський та ін. На щорічних актах-випусках у Харківському університеті відбувалися великі концерти за участю студентів, які одержували музичну підготовку в стінах цього закладу.
Заслуговує на велику увагу видання у Харкові у 1818 р. підручника "Теория музыки, или рассуждение о сем искусстве, заключающее в себе историю, цель и действие музыки, генерал-бас, правила сочинения композиции, описание инструментов, разные роды музыки и все, что относится к ней в подробности. Сочинено в России и для русских Густавом Гесс де Кальве - доктором философии Императорского университета". Цікава постать самого автора книги: Г.Гесс де Кальве навчався у Празькому Університеті. З 1810 р. жив у Росії, а потім переїхав до Харкова, де викладав у Харківському університеті фортепіано. Був також відомий як педагог-музикант, теоретик, піаніст, диригент, автор низки музичних творів. У його книзі, розрахованій на студентів, подано було відомості не тільки з музично-теоретичних дисциплін, а й цікаві та важливі матеріали про музичне життя в Росії, зауваження про народну пісню. Автор указує на мету своєї праці - дати аматорам музики можливість краще розуміти музичне мистецтво. Особливий інтерес викликають ті сторінки, де йдеться про необхідність широкої гуманітарної освіти вчителя музики, про важливість його підготовки в різних галузях культури, про значення музики в морально-естетичному вихованні особистості. Ця книга, що стала бібліографічною рідкістю й мала для свого часу велике значення, і досі зберігає історико-пізнавальну цінність.
Інший педагог харківського університету - піаніст і композитор А.Барсицький відомий як автор першої музичної редакції пісень до "Наталки Полтавки" І.Котляревського. Він же був учителем музики видатного українського вченого-фольклориста, композитора і музичного критика П.Сокальського.
Також у Харківському університеті існував відомий університетський хор, який брав участь у багатьох урочистих концертах, виконуючи (разом з архієрейським хором) ораторії Й.Гайдна, патріотичні хорові твори І.Вітковського, О.Шумана та інших авторів. З ініціативи студентів Харківського університету виникла ідея створення української філармонії [3, с. 77].
У Київському університеті св. Володимира, котрий від самого відкриття стає ідейним центром руху за розвиток української культури, найбільшою популярністю користувався хоровий спів. Значним стимулом для незаможних студентів-хористів було те, що вони звільнялися від плати за навчання. З великим успіхом з концертами для широких верств населення виступав хор Київського університету (художнім керівником якого тривалий час був М.Лисенко - тоді ще студент університету). Майстерність цього хору захоплювала таких високих шанувальників мистецтва, як Л.Курбас, Ф.Орешкович, К.Стеценко, М.Садовський, П.Тичина.
Студенти брали участь у етнографічних експедиціях, збирали , записували й пропагували народнопісенну творчість. Для багатьох із них український фольклор став основою осягнення історико-культурних традицій України і сприяв формуванню національної самосвідомості.
Саме в цей період відбувається процес поступового виходу хорової музики за межі богослужіння. З'являються світські за характером зразки хорової літератури, що засвідчувало формування потреб у новій музиці та визначало перспективи розвитку світської хорової творчості. Концерти світського хору Київського університету, що складався з різночинного студентства, приваблювали успішним виконанням фольклорних творів, зокрема хорових обробок народних пісень М.Лисенка (60-ті роки ХІХ ст.).
Сотні українських пісень записав і пропагував М.Костомаров - завідувач кафедри історії у Київському університеті. Талановитим музикантом, піаністом, аранжувальником народних пісень був О.Маркович - студент, а потім викладач Київського університету. Визначною подією культурного життя стала поява студентського театру Київського університету. Його організаторами була група студентів під керівництвом М.Старицького, М.Лисенка, П.Чубинського. Своїми завданнями студенти-учасники театральних вистав уважали пропаганду творів українських авторів, роботу над культурою мови. Саме на цих ідеях сформувалися педагогічні погляди і практична діяльність видатних українських композиторів - В.Барвинського, І.Воробкевича (Данила Млака), Ф.Колесси, М.Леонтовича, М.Лисенка, С.Людкевича, Я.Степового, К.Стеценка та багатьох інших, які успішно поєднували творчу діяльність з педагогічною роботою. Їх внесок у організацію музичної освіти сприяв плідному розвитку національної педагогіки мистецтва. Ґрунтуючись на попередніх здобутках, зокрема досвіді Києво-Могилянської академії як осередку педагогічної думки, де були опрацьовані різні форми й методи музично-естетичного виховання молоді, вони розвинули їх далі, у тому числі і способи використання музики з метою формування особистості та професійної підготовки вчителя.
На початку XIX ст. на зміну формам навчання в закритих навчальних закладах народжувалися нові, більш демократичні, пов'язані з розвитком музичного життя міст. Викладання музики і співу впроваджувалося в жіночих навчальних закладах, зокрема у пансіонах: Київському, Полтавському та інших, де працювали видатні для того часу педагоги Й.Витвицький, А.Єдлічка, пізніше М.Лисенко. Своєрідним і досить розвиненим явищем були мандрівні вчителі музики, що обслуговували не тільки поміщицькі кола, а й представників численної інтелігенції в містах України.
Також у першій половині ХІХ ст. популярності набувають виступи кращих кріпацьких колективів (капели Д.Ширая, Д.Трощинського, П.Галагана, П.Лопухіна), які з успіхом виконували складні твори Й.Гайдна, Г.Генделя, Г.Доніцетті, Дж.Россіні.
Отже, за розглянутий період українська музична культура досягла успіху в галузі музичної освіти та музичної творчості. Було закладено міцне підґрунтя для розвитку національної української музики в галузі хорового та сольного співу, інструментальної камерної та симфонічної творчості, музичного театру та музичної науки. А спільність позицій українських композиторів складається з визнання загальнодоступного і виховного характеру навчання музики, її значення в гуманітарній освіті молоді.
ЛІТЕРАТУРА
1. Богданов Н. Очерк деятельности Киевского отделения императорского Русского музыкального общества и учреждённого при нём музыкального училища со времён их основания. - К.,1888. - 189 с.
2. Кошиць О. Спогади. - К.,1995. - 48 с.
3. Миклашевський Й.М. Музична і театральна культура Харкова кінця XVIII - першої половини XIX ст. - К.: Наукова думка, 1967. - 160 с.
4. Миропольский С.О. О музыкальном образовании в России и в Западной Европе. - СПб., 1882. - 173 c.
5. Павлишин С.С. Василь Барвінський. - К.: Муз. Україна, 1990. - 38 с.
6. Шамаєва К.І. Музична освіта в Україні у першій половині ХІХ ст. - К.,1996. - 164 с.
7.Шреєр-Ткаченко О.Я. Історія української музики. - К.,1980. - 236 c.
Loading...

 
 

Цікаве