WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музична освіта у другій половині XVIII та першій половині XIX століть - Реферат

Музична освіта у другій половині XVIII та першій половині XIX століть - Реферат


Реферат на тему:
Музична освіта у другій половині XVIII та першій половині XIX століть
Глибокі соціальні зміни, які відбувалися в умовах розвитку капіталізму, суттєво вплинули на систему музичної освіти. Зростає кількість навчальних закладів, урізноманітнюються їх типи.
Традиції Києво-Могилянської академії продовжують колегіуми. Поряд із математикою, географією, історією, літературою, іноземними мовами та іншими предметами учні навчались живопису, вокальної та інструментальної музики. У Харківському колегіумі, заснованому в 1727 році, були відкриті спеціальні музичні класи, що мали забезпечити вищий рівень підготовки співаків та інструменталістів. Із вихованців музичних класів Харківського колегіуму були організовані хор і оркестр спочатку під керівництвом М.Концевича, потім - А.Веделя та Я.Цеха. Цей оркестр називався у Харкові класичним (від слова "класи"). Він часто виступав поза стінами колегіуму, зокрема у відкритому в Харкові театрі.
У Харківському колегіумі розвивалися теоретичні та методичні засади музичного виховання. Відкриваються вокально-інструментальні класи для вивчення нотної грамоти - нотні класи, які склали цілісну систему музичного виховання. У практиці колегіуму широко використовувалися шкільні драми, інтермедії. Популярними були драми різдвяних та пасхальних циклів, історичні драми. У виставах шкільного театру звучала музика - невід'ємний компонент художньо-образного змісту драматургічних творів.
Однією з форм організації навчального процесу в колегіумі були так звані нотні класи. Їх діяльність передбачала забезпечення професійної грамотності і певної виконавської майстерності в галузі хорового мистецтва. Головна увага приділялася засвоєнню теоретичного матеріалу, підвищенню якості виконання хорового репертуару. На відміну від вокально-інструментальних класів тут не передбачалася спеціальна підготовка кадрів для співацьких капел. Тому навчальний план і програма підпорядковувалися внутрішнім потребам.
Навчальна та музично-виконавська практика давала можливість учням класів стати непоганими фахівцями, керівниками хорових колективів. Наведені факти дають підставу вважати, що музика у Харківському колегіумі була одним із важливих засобів культурного розвитку і професійної підготовки освітянських кадрів Слобідської України. Після відкриття Харківського університету (1805) Харківський колегіум став вузькостановим навчальним закладом, пізніше - духовною семінарією.
Колегіум у Переяславі відкрився у 1738 році. Найбільш активна діяльність колегіуму припадає на період боротьби проти наступу уніатства й католицизму на Правобережну Україну. Заслуговує на увагу постановка теоретичних і практичних занять з музики в колегіумі. Його діяльність наближалася до своєрідної мистецької школи з акцентом на вокально-хорове навчання й концертну практику.
Із Переяславським колегіумом тісно пов'язана педагогічна діяльність видатного українського просвітителя Г.Сковороди. Його боротьба проти схоластики, обмеженості мислення частини викладачів і особливо представників духівництва, викриття дармоїдів-ченців викликали невдоволення і злобу реакційно налаштованих керівників цього навчального закладу.
Г.Сковорода, викладаючи курс поетики, написав для своїх учнів посібник. Єпископ, наставник колегіуму, вимагав від Г.Сковороди навчати поетики за старими правилами, відповідно до церковних догматів. Однак до вимог єпископа Г.Сковорода не прислухався, за що був позбавлений права викладати. Філософські погляди мислителя органічно втілювались у музично-поетичних творах, а його пісні, духовно споріднені та інтонаційно близькі до народних, природно вливались у процес шліфування музичного мислення нації, часто втрачаючи при цьому авторство.
З діяльністю Чернігівського колегіуму було пов'язано ім'я Л.Барановича. Саме йому належала ідея заснування цього навчального закладу з шестирічним терміном навчання. У колегіумі викладали загальноосвітні предмети: латинську і грецьку мови, історію, географію, математику, філософію. Навчались у цьому закладі діти церковнослужителів, козацької старшини і багатих міщан. Добре організоване навчання й виховання сприяли широкій популярності колегії, яку називали "Чернігівськими Афінами".
З перших років існування закладу музичному вихованню надавалось вагоме місце. Особливо серйозна увага приділялась мистецтву співу та гри на інструментах. У репертуарі хору були партесні твори, виконання яких вимагало досить глибоких знань. Одним з майстрів цього співу був І.Хандобок, який потім у 1775 р. перейшов до капели Новгород-Сіверського монастиря. Основи співацьких знань він одержав у досвідчених учителів колегіуму. Одним з них був регент В.Левицький, який жив у Чернігові у третій чверті XVIII ст.
У колегіумі існувала шкільна драма, театр відігравав роль своєрідного практикуму з красномовства. Студенти виступали з виставами під час громадських та релігійних свят, насамперед різдвяних і великодніх. Авторами п'єс були викладачі поетики та риторики.
Отже, осмислюючи умови розвитку музичної освіти в колегіумах, можна констатувати зліт української педагогічної думки у XVIII ст., підготовлений передовими ідеями і практикою Києво-Могилянської академії.
Просвітництво, змінивши епоху релігійної Реформації, активізувало світський напрям освіти, яка за способом фінансування поділялась на субсидовану державою (гімназія, ліцей, університет), меценатами (інститути шляхетних дівчат, місцеві школи) та заклади, що знаходились на самозабезпеченні (домашнє навчання, приватні пансіони). Типовою рисою навчання в цих закладах залишається енциклопедичний, гуманітарний характер освіти, в якій важливу роль відігравали предмети художнього циклу. Уставами колегій, університетів, семінарій, гімназій було рекомендовано мати викладачів для ознайомлення вихованців з історією різновидів мистецтва, зокрема музики та практичних занять нею, а програми передбачали можливість її викладання для всіх бажаючих. Показово, що на сторінках журналу Міністерства Народної Освіти того часу завжди знаходилось місце для повідомлення про видання музичних посібників, нотних збірок, яке супроводжувалось їх змістовними характеристиками, методичними рекомендаціями.
Згідно з установленими положеннями про організацію освіти у XIX ст. уся територія держави була розподілена на окремі навчальні округи, діяльність яких спрямовувалась і контролювалась університетами. У цьому плані цікаво відзначити, що музика, як вокальна, так і інструментальна, викладалась майже в усіх університетах, причому музичні заняття студентів були досить різнобічними.
Справжнім центром музичної культури був Харківський університет (заснований у 1805 р.), у якому головна увага приділялась інструментальній музиці. В університеті існував оркестр, вихованці вчились гри на фортепіано. Рівень музичної підготовки давав змогу виступати у концертах з досить складними для виконання творами В.А.Моцарта, Дж.Россіні, Л.Бетховена та інших композиторів. У штаті педагогів булимузиканти: теоретики, композитори. Видатними
Loading...

 
 

Цікаве