WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Синтез мистецтв у творчості М. Римського-Корсакова - Реферат

Синтез мистецтв у творчості М. Римського-Корсакова - Реферат

послідовно демонструється, унаочнюється в часі. Мистецький синтез, спрямований домінуючим мистецтвом - музикою, є результатом індуктивного мислення композитора.
Проведення художніх паралелей з творчим мисленням історичного опонента М.Римського-Корсакова - Р.Вагнером приводять до висновку про кардинально протилежні підходи обох композиторів до творчості та дійсності, що відображає повну протилежність їх світоглядних особистісних моделей. Німецький композитор Р.Вагнер, філософ-музикант, на відміну від М.Римського-Корсакова, завжди обґрунтовував об'єктивність музичного мистецтва за допомогою музично-історичних та музично-естетичних паралелей. У своїх капітальних творах Р.Вагнер створив теоретичну модель музичної драми, у музично-сценічних творах використовував ясно сформульовану ідею, розвитку якої підкорялися всі події, відносини персонажів, окремі образи тощо. У книзі "Опера і драма" Р.Вагнер висунув і обґрунтував тезу про нові шляхи зближення музики та слова, їх злиття за провідної ролі слова.
Синтетична цілісність різних видів мистецтва, гомогенізованих Р.Вагнером у музичній драмі, отримала здатність транслювати сумарний виражальний ефект саме в музиці, для якої практично не залишилося жодного неохопленого життєвого процесу чи емоційного переживання. Оперна реформа, симфонізація музичного театру відкрили шлях розвитку багатьом художнім процесам, зокрема, потужній трансформації форм синтезу не лише різних музичних жанрів, але й навіть різних видів мистецтва (пластика й танець, образотворче мистецтво, поезія, музика, архітектура, акторське мистецтво).
Зважаючи на рівнозначність у світогляді німецького майстра двох типів рефлексії - філософії і мистецтва, музика у творчій діяльності композитора нерозривно поєднувалася зі словом - безпосереднім носієм сутнісної ідеї твору (показовою є практика видання його оперних лібрето в автономному режимі, без нотного тексту). У синтезі мистецтв, створеному Р.Вагнером, основна художня ідея не розгортається вільно, демонструючи всі ідейно-образні перетворення, як у М.Римського-Корсакова. Вагнерівське мислення - абстрагування від практичного досвіду, зосереджене й самозаглиблене дослідження природи власного синкретизму з метою отримання знання про досліджуваний предмет, де основна думка (на прикладі музично-сценічних творів особливо) послідовно доводиться. М.Римський-Корсаков використовує протилежний метод мислення - дослідження й аналіз безпосередньо отриманих результатів художньої практики, застосовуючи широкий погляд на загальну картину розвитку художньої культури з метою пошуку й налагодження нових зв'язків. Так, синтез мистецтв у творчості німецького майстра - результат дедукції, рефлексії теоретичної, а у творчій діяльності М.Римського-Корсакова - переважно результат індуктивного мислення, практичної рефлексії.
Б.Асаф'єв, спостерігаючи у творчості М.Римського-Корсакова наявність обох типів рефлексії, визначає два напрямки їх реалізації - в образах схематично-абстрагованих ("абстрагування") та образах органічних, природно відповідних ("відчуття") [1]. Оскільки прояви інтелектуального й чуттєвого зливаються у свідомості композитора в єдиний акт споглядання, синтез мистецтв в універсальній творчості М.Римського-Корсакова реалізується у відповідності до загального розуміння композитором законів музичної краси, роздуми про які він здійснював у своїй "Естетиці".
Схильність до споглядання краси у всіх її проявах вимагало від композитора активізації всіх органів сприйняття, здатності до вільного "переведення" візуальних образів у музичні та навпаки. М.Римський-Корсаков так висловлювався про аналогії між кольором у живопису та гармонією й тембром у музиці: "Оркестровка і тембри взагалі - це блиск, сіяння, прозорість, туманність, блискавка, світло, захід сонця, матовість, темрява" [7, с. 216].
М.Римський-Корсаков спостерігав і вивчав красу життя у всіх її проявах: 1) ідеальному й досконалому, зумовленому баченням естетичного як самоцінного; 2) у всій повноті чуттєвої, повнокровної і живої краси. Для М.Римського-Корсакова правда краси була неможливою без правди самого життя, яка і є справжньою красою. З таких позицій технічний бік творчості композитора являє собою досконалість, що сприймається чуттєво, і в цьому смислі вона є тотожною виражальності. Тому вивчення творчості М.Римського-Корсакова неможливе без використання опосередкованої системи естетичних категорій, які є вираженням уніфікованого погляду на красу (її складові та функціональні особливості); у контексті музично-педагогічної освіти цей процес набуває значення певної системи інтегруючих факторів (фундаментальні - "простір-час", "рух-статика", "форма-зміст" та ін., естетичні похідні - "симетрія", "перспектива", "ракурс", "феномен" "фігура-фон", "консонанс-дисонанс" та ін.). Система може використовуватись майбутніми вчителями музики для виявлення естетичних засад мистецької взаємодії та конкретизації особистісно-ціннісного ставлення до творів мистецтва, що безпосередньо вивчаються або залучаються до художньо-образного контексту.
Педагогічну модель творчості М.Римського-Корсакова можна уявити як цілісну колекцію досягнень синтетичної особистості, яка у прагненні до досконалості своєї музичної творчості аналітично ґрунтувалася на природній синтетичності світу, а, отже, і мистецтва як комплексного засобу відображення краси оточуючої дійсності. Прагнення до споглядальності та створення на основі живої практики загальноестетичних законів становить ключовий момент у розгляді всієї творчості композитора в контексті вимог діалогової взаємодії. Такий рівень діалогової взаємодії сприятиме покращенню розуміння взаємозв'язку об'єктивного (авторський текст) і суб'єктивного чинників (індивідуальні особливості) осягнення художнього твору та відпрацюванню індивідуальних рефлексивних механізмів суб'єктами сприймання цілісності творчої діяльності російського майстра.
Дослідження глибокої онтологічності мислення М.Римського-Корсакова у порівнянні з гносеологічною спрямованістю мислення його культурно-історичного сучасника Р.Вагнера дозволяє розширитимежі світоглядного підходу до викладання історії музики, що відповідає вимогам сучасних реалій глобалізації знань у галузі історії світової музичної культури. Синтез мистецтв, до якого нездоланно тяжіло романтичне мистецтво, мав на меті формування гармонійної, сильної та цілісної особистості людини. Подібні узагальнення, висновки і дослідження сприятимуть у подальших наукових розвідках активному розвиткові діалогової взаємодії від нижчого до найвищого рівня у педагогічних моделях вивчення музичної творчості композиторів у контексті курсу світової історії музики.
ЛІТЕРАТУРА
1. Асафьев Б.В. Симфонические этюды. - Л.: Музика, 1970. -264 с.
2. Гозенпуд А.А. Из наблюдений над творческим процессом Римского-Корсакова // Римский-Корсаков. Исследования, материалы, письма: В 2-х т. - Т.1. - М.: АН СССР, 1953. - С. 143-251.
3. Жданько А.Н. Многогранник деятельности Н.А.Римского-Корсакова в фокусе его мировоззрения // Вестник Международного Славянского университета. - Харьков, 2005. - Том V. - №1. - С. 17-21. - Серия "Искусствоведение".
4. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция. - М.: ТЕРРА, 1999. - 408 с.
5. Онеггер А. О музыкальном искусстве: Пер. с франц. / Вступит. статья и коммент. В.Александровой. - Л.: Музыка, 1985. - 216 с.
6. Основи викладання мистецьких дисциплін / Заг. ред. О.П.Рудницької. - К., 1998. - 184 с.
7. Римский-Корсаков Н.А. Летопись моей музыкальной жизни. - М.: Музыка, 1980. - 454 с.
8. Ручьевская Е.А. "Руслан" Глинки, "Тристан" Вагнера и "Снегурочка" Римского-Корсакова. Стиль. Драматургия. Слово и музыка. - СПб: Композитор, 2002. - 396 с.
9. Цуккерман В. Музыкально-теоретические очерки и этюды. О музыкальной речи Римского-Корсакова. - Вып.2. - М.: Советский композитор, 1975. - 464 с.
Loading...

 
 

Цікаве