WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасні школи танцю у контексті світової танцювальної культури - Реферат

Сучасні школи танцю у контексті світової танцювальної культури - Реферат

"Мудра" в Брюсселі - етап кристалізації хореографічного стилю. Характерні ознаки: 1) теоретичне обґрунтування необхідності повернення танцю його природного ритуального характеру й значення; 2) визнання стародавніх універсальних основ, спільних для танцювального мистецтва всіх рас і народів, головним стрижнем світової хореографічної культури, що мало вираження у постійному інтересі до класичного танцю Сходу, Африки, традиційного мистецтва Японії.
Німецька школа сучасного танцю широко відома у світі. Марі Вігман (1886-1973) - артистка, балетмейстер, педагог, представниця експресивно-пластичного танцю. Навчалася в балетній школі Жака-Далькроза в Хеллерау, під Дрезденом (1911-1913). У 1920 р. заснувала у Дрездені школу, яка мала філії в Німеччині та за кордоном. У її школі сформувалися такі основні виконавські прийоми: великі стрибки (виключно партерні), танець босоніж. Учні: Х.Хольм, І.Георгі, Г.Палукка, М.Вальман, Х.Кройцберг, М.Терпіс та ін.
Курт Йосс (1901-1979) - артист, педагог, один із перших, хто усвідомив необхідність синтезу класичного танцю й небалетної пантоміми, автор теорії, яка отримала детальну розробку в системі "еукінетика". Творчість К.Йосса була спрямована на створення танцювальної драми нового типу.
Джон Ноймайєр (1942 р.н.) з 1973 р. - директор та художній керівник колективу міжнародного визнання - Гамбурзького балету. У 1973 - відкриває Гамбурзьку Балетну школу при трупі театру. Жанри творчості - балети-казки або балети-легенди ("Історія Попелюшки", "Ундина", "Одисея"), спектаклі-розповіді ("Сага про короля Артура", "Гамлет", "Отелло" та ін.), лірико-драматичні постановки (балети на музику симфоній Г.Малера, "Пристрасті по Матфею" І.С.Баха, "Реквієм" В.А.Моцарта), синтетичні постановки ("Танці Бернстайна", "Месія", "Ніжинський"). Дж.Ноймайєр продовжує лінію сюжетних балетів, поєднуючи класичні традиції з сучасними балетними формами.
Педагогічні форми роботи - майстер-класи, наприкінці кожного сезону Гамбурзький балет презентує на традиційних днях Гамбурзького балету кращі вистави сезону, які завершуються гала-концертом на честь Ніжинського. Центр Гамбурзького балету складається з комплексу репетиційних студій, балетної школи та інтернату [2]. Збирає трупу артистів з різних країн, але особливу увагу приділяє вихованцям російської школи; головна вимога до танцюристів - адекватне бачення, осмислення та чесна передача емоцій.
Хореографічна мова вистав Дж.Ноймайєра дуже різна, її загальні риси: а) побудова цілого на рівновазі ансамблю, а не за принципом "піраміди", де найвища точка - прима-балерина; б) заперечення неконтрольованих дій, почуттів на сцені. Педагогічний процес починається з інтуїції, потім підключається інтелект. Роботу з танцюристами в залі майстер характеризує так: "існують музика, артист і я". "Олюднення, одомашнення" - звичний прийом хореографа, що в "божественних" балетах, що в редакціях класики, який надає його хореографічному стилю сучасного бачення, свіжого подиху гармонії хаотичного, але прекрасного світу.
Піна Бауш (1940 р.н.) - класик танцювального авангарду, актриса, педагог, автор вистав, що стали класикою ХХ ст., член Берлінської академії мистецтв (з 1990 р.). Хореографічний талант П.Бауш розвивався під керівництвом її знаменитого вчителя - К.Йосса у Балеті Фольгванг, де вона виконувала сольні партії (1962-1968). Школа К.Йосса мала поліхудожнє спрямування (вивчався вокал, графіка, пантоміма, скульптура, фотографія), яке поєднувалося з ґрунтовним вивченням психології людських взаємовідносин. У 1969 р. П.Бауш очолила танцювальну студію Фольванг. Із 1973 р. - керівник театру танцю м. Вупперталя (Німеччина).
Швейцарська школа сучасного танцю презентована діяльністю Жака Далькроза (1865-1950) - музичного педагога, композитора, музикознавця, суспільного діяча. Уплив музично-хореографічної системи навчання Ж.Далькроза позначився на творчості В.Ніжинського, К.Йосса та ін.
Хореограф, танцюристка зі Швеції Маріка Хедемур - художній керівник відділення танцю Crowd Company, теоретик сучасного танцю (хореолог). Танець в естетиці contemporary dance - не мистецтво, а подія, втілення ідеї. Ломка стереотипів як художній прийом (гра з кодами) використовується свідомо для головного - виклику яскравої реакції у публіки. Епатаж стає засобом розкриття реакції, що складає частину театрального перформанса М.Хедемур (М.Екк, М.Каннінгем тощо).
Американська школа сучасного танцю налічує багато видатних імен. Рут Сен-Дені (1880-1968) - танцюристка, хореограф, засновниця танцю "модерн". Розпочала професійну кар'єру у складі естрадного танцювального ансамблю, перша хореографічна спроба - у 1904 р. Серед перших постановок - балет Радха (муз. Деліба, 1906), в якому використані елементи індійського храмового танцю. Формувався її стиль вільного, ліричного, натхненного танцю з інтересом до культур Африки, Близького Сходу та Східної Азії. Р.Сен-Дені використовувала екзотичні, іноді напівпрозорі костюми, розкішні декорації, світлові ефекти. У 1915 р. заснувала трупу "Денішоун", школи танцю в Лос-Анджелесі (до 1931 р.), що мали значний уплив на розвиток танцю "модерн" у США. Вихованці школи - провідні постаті танцю модерн: М.Грецем, Д.Хемфрі, Ч.Вейдман.
Айседора Дункан (Duncan) (1877-1927) - концепт-танцюристка, не стала засновницею професійної танцювальної системи, її теорія заперечувала школу класичного танцю з його канонами й догмами. Ідея творчості - кредо: "свобода духу й тіла народжує творчу думку"; рухи тіла мають бути вираженням "внутрішнього імпульсу", що на практиці втілилось у обмеженість танцювальних можливостей виконавця через відсутність танцювальної техніки. Талант пантомімічної актриси та імпровізатора полягав у її пластиці, яка складалася з елементів ходи, бігу на півпальцях, легких стрибків, виражальних жестів. Традиційний балетний костюм було замінено на легку грецьку туніку, А.Дункан відмовилася від взуття (поняття "танець босоніжок"). Танець А.Дункан мав на глядачів підвищений емоційний вплив. Вона виступала за реалізацію принципу загальнодоступності танцювального мистецтва, займалася пропагандою розвитку масових шкіл, де діти опановували б красу природних рухів людського тіла.
Марта Грехем (1894-1991) - танцюристка, педагог, хореограф, вихованка школи "Денішоун" (Р.Сен-Дені - Т.Шоуна). Заснувала "Репертуарний танцювальний театр" (Нью-Йорк, 1930), де здійснила резонансну постановку "Весни священної" (хореограф Л.Мясін, диригент Л.Стоковський, 1930). Тематика їїпостановок різноманітна: а) екзистенція поза часом і простором (реінкарнація); б) таємний світ людської душі; в) трагічні жіночі образи; г) історична; д) мистецтво.
Школа М.Грехем - "Центр сучасного танцю Марти Грехем", Нью-Йорк. Ідеї, джерела натхнення, педагогічні методи й прийоми М.Грехем розкриває у своїй книзі "Зошити Марти Грецем" (1973).
Мерс Каннінгем (1919 р.) - танцюрист, хореограф, один із лідерів авангардного мистецтва другої половини ХХ ст. Засновник напрямку "об'єктивного танцю" (танець, що культивує чисту пластику - рух заради руху). Нівелює зв'язок танцювального мистецтва з драматичним сюжетом, літературними алюзіями, соціальною тематикою, емоційним підтекстом, музичним смислом. Смисл і сутність танцю, за М.Каннінгемом, - експеримент з різними можливостями
Loading...

 
 

Цікаве