WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасні школи танцю у контексті світової танцювальної культури - Реферат

Сучасні школи танцю у контексті світової танцювальної культури - Реферат


Реферат на тему:
Сучасні школи танцю у контексті світової танцювальної культури
Сучасна українська художня культура набуває потужного розвитку в умовах складних та багатовекторних процесів, що віддзеркалюють численні проблеми поступу національного мистецтва незалежної України на початку ХХІ ст. Вони призвели до поступової багатоаспектної інтеграції у світовий суспільно-політичний та соціально-культурний простір. Проблема становлення й розвитку сучасних напрямків і жанрів українського мистецтва (види мистецького синтезу, естетичні орієнтири, мистецькі концепції, художні школи та ін.) - найменш досліджена галузь мистецтвознавчої, культурологічної та мистецько-педагогічної думки.
Аналіз мистецтвознавчої, філософської, художньо-естетичної літератури щодо взаємозв'язків між видами мистецтва в сучасній художній культурі дозволяє зробити висновки про те, що процеси, які М.Реріх назвав "світовими" (диференціації та синтезу мистецтв), набувають своїх межових проявів. Руйнуються бар'єри між видами мистецтва, але посилюється увага до специфіки кожного з них, зокрема, до осередків розвитку хореографічного мистецтва - відомих хореографічних шкіл.
Асиміляція у реальному бутті цивілізаційних та культуротворчих тенденцій актуалізує розвиток складної системи художньої реальності, в якій треба орієнтуватися кожному вихованцеві танцювальної школи. Без її розуміння неможливо чітко визначити та педагогічно осмислити загальні тенденції розвитку сучасного синтезу мистецтв, місце в ньому хореографічного мистецтва та всіх його сучасних напрямків і течій тощо.
На думку багатьох дослідників (А.Канарський, О.Лосєв та ін.), у системі мистецтв кожної історичної формації існують мистецтва репрезентативні (синтезуючі) та актуальні (провідні), завдяки яким досягається запрограмований суспільством ефект художнього впливу. Репрезентативні види визначають внутрішньо-ціннісну спрямованість усіх інших видів та основний конструктивний принцип мистецтва пануючої формації у всій єдності його видів. Актуальні - виражають поширені форми людського спілкування. Сьогодні багатоманітність танцювальних форм у контексті світової танцювальної культури свідчить про те, що пластична, танцювальна творчість набуває ознак актуального мистецтва сучасності. В античну епоху пластика була репрезентативним видом мистецтва, в якому яскраво виявлявся зв'язок з архітектонікою театру, архітектурою, музикою, різними видами візуального мистецтва.
Сучасний етап розвитку хореографічного мистецтва й освіти позначений поглибленим науковим дослідженням закономірностей формування мистецтва танцю загалом, з'ясуванням його синтетичної природи на практично-виконавському рівні (К.Балог, Є.Васильєва, В.Верховинець, К.Гойлезовський та ін.), а також на рівні теоретико-методичному (К.Василенко, Г.Добровольська, Ю.Станішевський, А.Гуменюк та ін.). Методичного значення набуває визнання філософами невичерпності художньо-хореографічного твору, багатозначності його змісту, специфічності інформації хореографічного тексту, яка полягає у здатності розширюватися і збагачуватися завдяки включенню її у новий контекст - індивідуальний або суспільний, у нашому дослідженні - контекст найвідоміших світових хореографічних осередків.
Проблематика, пов'язана з вивченням досвіду функціонування найвідоміших світових шкіл танцю з метою вдосконалення й прискорення подальшого розвитку танцювального мистецтва в Україні, до цього часу ґрунтовно не досліджена в мистецтвознавстві та мистецькій педагогіці. Поза межами наукового інтересу перебувають питання глибокого осмислення строкатих тенденцій розвитку світового танцювального мистецтва, узагальнення його здобутків.
Мета статті полягає у розгляді навчально-виховних орієнтирів та естетичних концепцій сучасних шкіл танцю. Завдання, що визначаються метою, полягають у змалюванні загальної картини функціонування танцювальних стилів, течій, напрямків у контексті сучасної танцювальної культури; естетичної відповідності мистецьких концепцій сучасних шкіл танцю вимогам реального стану розвитку світової культури; виявленні основних закономірностей розвитку танцювальних шкіл сучасності.
Сучасна танцювальна культура - різнобарвне панно стилів, напрямків, течій хореографічного мистецтва. Дослідницька думка (А.Амашукелі, Д.Бернадська, В.Верховинець та ін.) класифікує танцювальне розмаїття на три самостійні, естетично визначені групи: класичний, народний та сучасний танець.
За останні 400 років у сфері класичного танцю відбулися незначні зміни, непохитні стандарти й сьогодні залишаються еталоном чистоти ліній, найвищого ступеня віртуозності. Баланчін уніс нові штрихи у виконання класичних рухів, чим увійшов до історії танцю як засновник нового напрямку - неокласики.
Народний танець - прояв присутності (різний ступінь розвитку, функціональної важливості, рівня популярності та ін.) культури рухів у кожного народу світу. В Україні народний танець популяризують численні ансамблі танцю. Перший тип колективів - етнографічні ансамблі, що дотримуються у своїй творчості історично сформованих танцювально-етнографічних канонів ("етнос"). Уключення до репертуару ансамблів виконання складних трюків, візерунків, малюнків призвело до формування "просунутого" народного танцю (другий тип народного ансамблю за визначенням сучасних балетмейстерів), який уже кардинально відрізняється від своїх першоджерел.
Розгляд класичного та народного танцю не є предметом нашого дослідження, але без розуміння їх внутрішнього естетично-світоглядного значення не можуть бути розглянуті питання, пов'язані із сучасним танцем, сучасною хореографією. Кожний із масштабних танцювальних стилів має свої шляхи вирішення завдань реалізації внутрішнього змісту, таємних смислів, провідної світоглядної та естетичної ідеї. Якщо народний танець - втілення душі, ментальності народу, історико-побутовий - головного змісту епохи, бальний - задоволення й куражу, класичний - за деякими винятками - чистоти й довершеності ліній та захоплення від безмежних технічних можливостей танцівника, то сучасний танець ("модерн", "contemporary" та ін.) здатний віддзеркалювати найбільш глибокі філософські проблеми сучасної особистості й суспільства, розкриваючи найбільш потаємні першооснови людської душі в сучасному складному світі.
Класифікація видів сучасного танцю в узагальненому вигляді містить у собі бальний (бально-спортивний), джазовий танець, модерн, contemporary, естрадний танець та ін., деякі менш стабільні напрямки й течії. Сучасній хореографії притаманний деякий дуалізм: з одного боку, вона тяжіє до музики й відповідних засобів виразності, з іншого - розвивається як театральне мистецтво.
Бальний танець - самостійний вид танцювального мистецтва, утворений від міксту декількох танцювальних течій, його історичний розвиток та сучасні форми достатньо широко освітлені в науковій літературі. Джазовий танець в Україні менш відомий. Його характерними особливостями є: поліритмія (вільне дроблення основного ритму в межахнезмінного темпу), ізоляція (виокремлення різних частин тіла та рух ними незалежно від інших), поліцентрика (поява інших центрів обертання), опозиція (рух однієї частини тіла у протилежному напрямку відносно її опозиційної частини, наприклад, верху відносно низу, правої
Loading...

 
 

Цікаве