WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості виховного процесу в Україні - Курсова робота

Особливості виховного процесу в Україні - Курсова робота

Важливе місце в родинному навчанні і вихованні займали пестушки. Вони вводяться в життя дитини, коли вже пізнає близьких, сидить, простягає руки. Це своєрідні пісеньки і віршики - потішки.
Це вже є елементи найпростішоїдитячої гри. Наприклад, за допомогою віршика-потішки "Горошок, бобошок, фасолька, бараболька, старий бабище - фур через полотнище" діти вивчали назви кожного пальця, їх кількість. Потішки стають своєрідним уроком для дитини. були потішки гумористичного змісту, це забавлянки.
Цить, цить не плач
Спечемо калач
Медом помажемо,
тобі покажемо.
Вони розвивали мовну активність дитини, пам'ять, оптимізм. І діти вмить з великим задоволенням запам'ятовували їх. Своєрідним елементом дитячого фольклору є небилиці. Це нереальна оповідь, яка спонукає дитину мислити, обмірковувати: "А як це насправді? Чи може так бути?"
Миша книги проточила
Муха борщ прошла
Півень здавив коня
Нічим їхать до млина...
Жартівливі пісні формують естетичний смак, прививають любов до рідної мови, розвивають вміння давати художні описи предметів.
Танцювали миші,
По бабиній хижі
Стало бабі за танець
З'їли миші буханець.
Немаловажну роль у формуванні майбутньої особистості мали створені народом казки.
Це і героїко-фантастичні казки про тварин, соціально-побутові казки. вони є прикладом злету людської творчої думки і вигадки, вони виступають символами загальнолюдських моральних цінностей. Це виховання доброти, взаємодопомоги, дружби, побратимства тут завжди добро перемагає зло, що є властивим українським народним казкам.
Про героїчне минуле і славну боротьбу нашого народу діти дізнавались із легенд, переказів, героїчних оповідань, дум. Вони відрізнялися від казок своєю правдивістю і вже були розраховані на дітей старше п'яти років. Наприклад, в переказі "Як запорожці перехитрили царицю Катерину" розповідається про мужністьта незламну силу козаків. В легенді "Як мати стала зозулею" - виховувалася пошана і любов до матері.
Заклмчки своїм виникненням сягають ще в глибоку давнину в язичеську віру, коли люди своїми закличками, примовками
якби закликали стихію, природу. Подібними до них є примовки. Це короткі звернення до тварин, птахів, комах. Колись із примовкрою дуже поширене було звертання до мишки, коли у дитини випадав зуб: "Мишку, мишко на тобі молочний, дай мені золотий". Заклички і примовки єднають дитину з природою, виховують чуйне ставлення до живого, милосердя.
Для формування правильної вимови у дітей використовуються лічильки, мірилки, дотеп-пастки. У вимові лічилок робиться наголос на певний звук з метою формування певної артикуляції мовних органів. Тут діти вчилися лічити.
Дотеп-пастка вимагає у дітей уваги, напруження слуху. Часто одні діти дотепно дражнили інших.
1. Я піду у ліс.
І я.
Зрубаю дуба.
І я.
Зробимо корито.
І я.
2. Скажи - коса.
Коса.
Твоя тітка - Оса.
Мирилки - це теж віршовані вислови, якими мирились діти, коли посваряться:
"Мир миром - пироги з сиром:. У формуванні правильної вимови важливу роль відігравали скоромовки.
Особливо поширеними на Гуцульщині були коломийки. У них відображалось життя людей, їх побут, свята, обрядовість.
Люди їдуть на ярмарок
Грошей торгувати
А я везу лиху долю
Що кому продати.
У вихованні майбутньої людини прислфів'я та приказки відігравали велику роль. Тут втілені основні ідеї моральності, людяності.
"До природи - не неси шкоди",
"Наробився так, що аж рукави попухли" і засуджується лінь
"Ішла Гандзя в поле жати, та й забула серпа взяти",
"Не вчи дітей страшкою, а ласкою" - такі настанови дає народна педагогіка батькам у вихованні.
Доба козацтва внесла великий вклад у всю українську національну систему вуиховання.
Українське козацтво було не тільки військовим, а й соціальним, політичним, державним, педагогічним, культурно-історичним явищем.
Важливий виховний вплив українське козацтво вбачало у народному фолькльорі. Це пісні, думи, легенди, перекази про героїчну боротьбу козаків проти чужоземних загарбників.
Характерним в козацьких сім'ях є панування культу Батька, Матері, Бабусі, Дідуся, Роду й Народу. Першим ступенем родинного виховання було дошкільне виховання. Вже тут просліджувалася роль батька в загартуванні дітей, формуванні в них лицарської честі, гідності.
Другим ступенем було родинно-шкільне. Воно здійснювалось в козацьких братських школах. Тут виховання здійснювалося на родинних, духовних, моральних цінностях, було фізичне і психологічне загартування, спортивно-військовий вишкіл.
Батько в козацькій педагогіці це перш за все вихователь, захисник роду, сім'ї, творець історії. Він споконвіків був для своїх дітей прикладом мужності, відваги, авторитетом у ставленні до родини.
Мати виховувала своїх дітей на народному фольклорі, співала пісні про козаків, їх мужність.
В крозацькому вихованні існевали неписані закони лицарської честі. У молодого покоління виховувалася любов до батька, рідної мови, дружба, побратимство, готовність захищати слабших, вірність моральним чеснотам і ідеалам, готовність боротися за честь і славу Батьківщини, ненависть до ворогів. Всебічно розвинені козаки блискуче володіли не лише зброєю, а й своїм тілом. певна система загартування козаків сприяла їх мужності, витривалості й силі. Здібномсті козаків розвивались у танках, хороводах. У козаків поширеним було звертання "брате мій", "товаришу".
Українська родинна смистема виховання, яка історично склалася протягом багатьох віків нашим народом, головним об'єктомвиховання визначає дитину, а суб'єктами - батьків, родину, громадськість. Визначає необхідність виховати фізично, інтелектуально, духовно, морально і історично розвинену людину, українця - патріота.
Народна родинна педагогіка визначає психолого - фізіологічні особливості дитини, дає поради як виховати дитину в той чи інший період життя. Переглядаючи досвід у родинному вихованні можна багато запозичити в трудовому, моральному, естетичному, розумовому вихованні. Своєрідною є ів родинна обрядовість. Виростаючи в родинній атмосфері добра, моральних чеснот дитина формувалася як гармонійно розвинута особистість.
Родина закладає фундамент вихованості, який визначається особливою міццю, бо будується на грунті глибоких емоцій, любові між батьками і дітьми, теплі кровних відносин.
Родинне правильне виховання служить для наслідування у всіх прийдешніх поколіннях.
Література.
"Початкова школа" №8, 1993р.
М.Стельмахович "Українське національне виховання". "Поліття" №29, 1993р.
М. Стельмахович, "Няні з народу".
"Освіта", №9, 1992р. "Українська козацька педагогіка".
В. Скуралівський "Берегиня"
М.Г.Стельмахович "Народне дитинознавство". Київ. 1991 р.
Ващенко "Народна педагогіка".
К.Д. Ушинський , "Про народність у громадському вихованні".
Loading...

 
 

Цікаве