WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психофізіологічний аспект формування у майбутніх учителів музики виконавсько-інструментальних навичок - Реферат

Психофізіологічний аспект формування у майбутніх учителів музики виконавсько-інструментальних навичок - Реферат

залучення у процес виявлення сенсорних корекцій та їх розподілу за адекватними рівнями як учнями, так і педагогами з критичним аналізом кожного виконавського елементу. Автоматизацію музично-ігрових навичок слід віднести до наступної (четвертої) фази цього періоду (переключення деяких координаційних корекцій у нижчі, адекватні їм фонові рівні).Ураховуючи звільнення свідомості фахівців і спрямування її на розкриття емоційно-образного змісту музичних творів, у сферу підсвідомості переносяться не тільки симультанні компоненти нижчих рівнів, а й сукцесивні елементи смислових ланцюжків дій. Таке відбувається при керуванні рухами найвищим корковим рівнем. Саме тому для усвідомленого контролю залишається лише склад головного рівня. Досить часто автоматизаційне переключення сенсорних корекцій з вищих коркових у нижчі рівні (зокрема, у рівень синергій) характеризується "зняттям" телерецепторики (зорового контролю), яка властива лише вищим відділам головного мозку. На нашу думку, це відіграє позитивну роль у формуванні фахових навичок та при виконанні музичних творів на естраді.
Наступні три фази (спрацьовування, стандартизація і стабілізація), які складають структуру другого періоду, характеризуються паралельністю свого перебігу. Тому чітко виражених меж між ними немає. Усе ж таки період закріплення виконавських навичок музикантів-інструменталістів необхідно розпочинати з фази спрацьовування окремих фонових корекцій між собою та головним рівнем (п'ята фаза). Таким чином досягається "ансамбль" між ними. Втім, у процесі припасовування їх одне до одного завжди спостерігаються ускладнення (симультанні інтерференції), що виникають у результаті дії всіх потоків імпульсацій і корекційних процесів на одну й ту ж виконавську систему. Інколи вони долаються зовсім непомітно для музикантів-інструменталістів, але досить часто характеризуються тимчасовими зупинками або навіть "зривами" рухів. У науковій літературі цей феномен відомий під назвою "плато" або "творчі паузи". На думку М.Бернштейна, такі ускладнення завжди можуть бути подолані завдяки дбайливій та вдумливій тактиці. Поза всяким сумнівом, більш раціональним є як тимчасове переключення на інші навички, так і навіть повне припинення на той чи інший термін роботи над попередніми, ніж спроби подолання цих інтерференцій "напролом". У такому випадку надається можливість координаційним системам шукати адекватні виходи з цього становища шляхом доцільного припасовування одне до одного суперечливих автоматизмів або вироблення нових, оскільки, вимагаючи від нервової системи негайного вирішення проблеми непримиренності між собою двох різних сенсорних корекцій, виникає ризик утворення компромісів якості. Такі компроміси є наслідком суперечності між корекціями влучності й вимогами швидкості під час виконання віртуозних творів та пасажів. "Істотна шкода цих компромісів якості, - на думку М.Бернштейна, - у тому, що переучування з однієї форми на іншу, близько подібну до неї, завжди дається нелегко і, звичайно, тим важче, чим більше схожості між обома: це нагадує наростання складності умовного диференціювання зі зменшенням контрастності між "підлеглими" розрізнюванню подразниками. Такі компроміси дуже важко виживаються" [1, с. 182]. У даному випадку, саме від цих компромісів страждає як влучність, так і швидкість гри. Розвиток стійкості виконавських навичок музикантів-інструменталістів по відношенню до збиваючих факторів різного походження слід розглядати в контексті двох наступних фаз періоду закріплення - стандартизації (шоста фаза) та стабілізації (сьома фаза). У процесі стандартизації створюється динамічна стійкість виконавських рухів, яка найбільш характерна для рівня синергій. Тут імпульси рухових центрів спочатку виступають у боротьбі проти реактивних сил, але згодом використовують їх дію. У результаті цього музично-ігрові рухи потрапляють у своєрідну "колію", тобто набувають динамічної стійкості, що, на нашу думку, відіграє важливу роль у музикантів-інструменталістів під час виконання віртуозних творів, пасажів, трелей, пальцьового тремоло тощо. Для вищих рівнів у ролі стійкості (по відношенню до збиваючих факторів) виступає стабільність. Вона характеризується колом внесених у ході виконавських рухів тих пристосованих варіантів, які під час гри не деавтоматизують інструментальні навички. Варіативність виступає тут у ролі переключення (щодо прийому й органу), пристосованої мінливості, маневровості, гнучкості навичок (М.Бернштейн). Зміни стійкості відбуваються при відсутності вправ або під час перерви у процесі формування та використання навичок (Є.Ільїн). На нашу думку, розвиток стійкості повинен займати значне місце в музично-інструментальній підготовці майбутніх фахівців. Це необхідно для захисту вироблених виконавських навичок від деавтоматизації.
Узагальнюючи вищевикладений матеріал стосовно психофізіологічного аспекту формування виконавських навичок у майбутніх учителів музики під час інструментальної підготовки, було зроблено висновки.
Для комплексного розвитку музично-виконавської майстерності необхідно застосовувати всі п'ять рівнів побудови рухів, а саме: рівень тонусу; рівень синергій; рівень просторового поля; рівень предметної дії; найвищий корковий рівень.
Процес формування виконавських навичок у музикантів-інструменталістів розчленовується на два періоди (вироблення та закріплення). Складовими першого періоду є: фаза визначення головного рівня; фаза формулювання рухового складу навичок; фаза виявлення необхідних для всіх елементів рухів сенсорних корекцій та їх розподілу за адекватними рівнями; фаза автоматизації (переключення деяких координаційних корекцій у нижчі, адекватні їм фонові рівні).
До другого періоду відносяться: фаза спрацьовування окремих фонових корекцій між собою та головним рівнем; фаза стандартизації рухів; фаза стабілізації навичок.
Практика інструментальної підготовки майбутніх фахівців потребує оновленого змістового наповнення методики формування виконавських навичок інноваційними технологіями, які базуватимуться на сучасних досягненнях психофізіологічної науки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность. - М.: Наука, 1990. - 494 с.
2. Бернштейн Н.А. О ловкости и её развитии. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 288 с.
3. Давидов М.А. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста: Навч. посібник для вищ. навч. закладів. - К.: Муз. Україна, 1997. - 240 с.
4. Психомоторная организация человека: Учебник для вузов / Е.П.Ильин. - СПб.: Питер, 2003. - 384 с.
5. Савшинский С.И. Работа пианиста над техникой. - Л.: Музыка, 1968. - 106 с.
6. Юник Д.Г. Увага як фактор формування виконавської надійності баяніста у вузах музично-педагогічної спеціальності: Дис... канд. пед. наук: 13.00.02. - К., 1993. - 202 с.
Loading...

 
 

Цікаве