WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Специфіка педагогічного керівництва музичною творчістю студентів музично-педагогічного факультету - Реферат

Специфіка педагогічного керівництва музичною творчістю студентів музично-педагогічного факультету - Реферат

форма спілкування музикантів, що історично склалася, має найширші можливості для практичного втілення індивідуального підходу у навчанні, зокрема для розвитку складових творчої активності.
Ще один засіб стимуляції творчого розв'язання художнього завдання - вибір оптимального варіанту. Націлити студентів на пошук найтонших нюансів, вибір найбільш відповідних настрою деталей шляхом зіставлення, порівняння різних трактувань одного й того ж твору. Тут на допомогу може прийти грамзапис (прослухати музичний твір у виконанні різних музикантів). Після чого проаналізувати зі студентами особливості кожної інтерпретації, підкреслюючи, що всі виражальні можливості (темп, ритм, інтонаційна окресленість фрази) виконаного твору взаємопов'язані і виходять із певного задуму виконавця. Але слід довести студентам, що мета слухання грамзапису - не в наслідуванні, а в тому, щоб усвідомити можливість іншого підходу до твору, по-новому відчути красу музики.
Зараз дуже часто доводиться зустрічати спеціалістів, які здатні з листа виконувати складні твори і в той же час не вміють жодної ноти зіграти на слух. Подібні гримаси існуючої системи музичного виховання педагогів-музикантів, на жаль, не можна назвати випадковими. З необхідністю виконання музичних творів (пісень), ноти яких відсутні з якоїсь причини, вчителі музики загальноосвітніх шкіл стикаються дуже часто. Адже їм доводиться акомпанувати на уроках музики, на шкільних вечорах і ранках. Якщо вчитель музики володіє технікою гри на слух, для нього не буде великою проблемою підібрати на музичному інструменті той чи інший твір, транспонувати його (що часто буває необхідно при виборі найбільш вдалої теситури).
Студенти музично-педагогічних факультетів, особливо ті, що мають середню спеціальну освіту, володіють достатнім слуховим та технічним досвідом для успішного навчання гри на слух. Однак багато з них відчувають утруднення в самостійному та швидкому осмисленні гармонічних та фактурних особливостей твору, що сприймається на слух, не мають певної кількості майже автоматично відтворюваних на клавіатурі гармонічних та ритмічних комплексів, тобто набору "домашніх заготовок", який поряд з іншими важливими моментами відрізняє гру досвідченого імпровізатора від любителя музики.
З одного боку, зіткнувшись із труднощами у підборі твору, студент нерідко взагалі припиняє роботу в цьому напрямку, з іншого - не практикуючись у підборі на слух, він природно не може відпрацювати тих характерних комплексів, про які говорилося вище. Музиканти, які впевнено грають на слух, - це люди, наділені унікальними здібностями.
Щоб індивідуальні заняття зі спеціальних музично-виконавських дисциплін сприяли успішному формуванню творчої активності майбутніх учителів музики, їх організація і проведення мають відповідати принципам комплексності, системності та проблемності.
Принцип комплексності передбачає об'єднання елементів різних музично-виконавських дисциплін у певну системну цілісність, де як системоутворюючий фактор досить успішно може виступати творчість, закони втілення якого єдині для всіх видів людської діяльності. Комплексний підхід, заснований на творчих началах, дозволить уникнути однобічної вузької спеціалізації у підготовці майбутніх учителів музики, а також реалізувати один з найважливіших принципів дидактики, який говорить, що розвиток здібностей у актуальній діяльності стимулює розвиток здібностей, не актуалізованих у цій діяльності.
Принцип проблемності передбачає організацію в класі вивчення музично-виконавських дисциплін проблемно-конфліктних ситуацій, основою створення яких успішно можуть виступати творчі завдання, якщо вони об'єднані в систему й індивідуально зорієнтовані за рівнем складності та ступенем самостійності виконання їх студентами.
Більшість науковців відзначають, що творча особистість - це людина, якій притаманні певні якості, здібності, особливості психічних процесів, завдяки яким її діяльність відрізняється новизною, неповторністю, оригінальністю, для якої потреба у творчості є життєвою необхідністю, а творчий стиль діяльності - найбільш характерним.
Основними рисами творчої особистості дослідники вважають сміливість думок, схильність до ризику, фантазію, уяву, проблемне бачення, вміння виявляти протиріччя, переносити досвід і знання в нові ситуації, незалежність, альтернативність, здатність до самоуправління. За змістом творчий потенціал особистості є специфічним проявом психічних процесів, станів та властивостей.
Тож орієнтація на творчість - одна із головних умов створення системи гуманістичного виховання, що дозволяє сформувати незалежну, вільну, яскраву, самобутню особистість. Чим вищий творчий потенціал особистості, тим вищим є її професіоналізм, звичайно, чим вищий рівень розвитку творчого потенціалу вчителя, тим вищим є рівень його професійної компетенції та педагогічної майстерності.
Особлива відповідальність за виховання молодого покоління покладається на вчителя музики, який засобами кращих зразків музичної культури спроможний ефективно формувати творчу особистість.
Педагогічна творчість - це завжди неповторність та оригінальність створення суб'єктивно нового. Цілеспрямований розвиток творчих здібностей дає змогу реалізувати особисті здібності студента або педагога.
Обираючи дослідницький підхід до наукового осмислення творчих потенцій педагога, важливо виходити з пріоритетів сучасних соціально-педагогічних орієнтирів нашого суспільства: людина - "мірило всіх речей". У контексті сказаного виправданою є увага до вивчення творчих можливостей особистості, тобто такої якісноїхарактеристики, яка пов'язана із резервними її потенціями й відображає ступінь реалізації особистості в обраній сфері професійної праці.
Тим часом, розгляд творчої особистості вчителя музики як соціально схваленої норми дає змогу виявити низку суперечностей, основною з яких можна вважати невідповідність між визнанням творчої особистості педагога, не просто бажаним, а принципово значущим педагогічним явищем, і неналагодженістю соціально-економічного механізму інтенсифікації праці вчителя.
Складність розв'язання проблеми становлення творчої особистості вчителя музики посилюється й іншими суперечностями, що укорінились у вузівській системі підготовки студентів, а саме: а) між можливостями підготовки у ВНЗ, готовністю майбутнього вчителя музики реалізувати завдання збагачення творчого потенціалу учнів і недостатньою увагою до проблеми розвитку творчої активності студентів музично-педагогічних факультетів; б) між динамікою розвитку інтересу студентів до педагогічної творчості та консерватизму змісту, традиційних форм і методів навчально-виховної роботи у ВНЗ та школі; в) між індивідуальною своєрідністю процесу становлення творчої особистості кожного вчителя і усталеним "валовим підходом" до довузівської, вузівської та післявузівської професійної підготовки; г) між розвитком інтелектуальних, духовних можливостей особистості та їх низьким попитом у школі і ВНЗ; ґ) між потребою особистості у творчій професійній діяльності та низькою престижністю творчості у шкільній практиці; д) між необхідністю відтворення вчителів творчої орієнтації і дефіцитом педагогічної свідомості, що відчувається у традиційній соціально-освітній системі.
Таким чином, розвиток творчого потенціалу у процесі музично-творчої діяльності студентів не буде ефективним без здійснення педагогічного керівництва, бо динаміка творчості особистості активізується за допомогою новизни змісту завдань, що розробляє викладач. Отже, викладач, який хоче виховати у студентів справжні творчі нахили, повинен мати у своєму педагогічному арсеналі широкий набір прийомів, які б спонукали до творчих пошуків. Але завжди слід пам'ятати про необхідність індивідуального підходу, чуйного ставлення до найменших проявів творчості у студентів і обережно, враховуючи риси, притаманні кожній особистості, плекати їх.
ЛІТЕРАТУРА
1. Апраксина О.О. Музыка в воспитании творческой личности // Музыкальное воспитание в школе. - М.: Музыка, 1975.
2. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном воспитании и образовании / Под ред. Е.М.Орловой. - М., 1985. - 268 с.
3. Венгер Л.А. Педагогика способностей. - М., 1973.
4. Ветлугина Н.А. Индивидуальное и типическое в музыкальном творчестве // Художественное творчество. - М., 1975.
5. Левин В.А. Воспитание творчества. - М.: Знание, 1977. - 154 с.
Loading...

 
 

Цікаве