WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення сутності художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії - Реферат

Визначення сутності художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії - Реферат

величному, комічному, трагічному, низькому та іншим естетичним характеристикам життя та мистецтва" [9, с. 38].
Феноменологічний аспект естетичного досвіду ґрунтовно досліджував французький естетик М.Дюфрен. У своїй праці "Феноменологія естетичного досвіду" він пов'язував естетичне, що існує у природі й у мистецьких творах, з естетичним досвідом особистості. М.Дюфрен розумів досвід як "початок усіх шляхів, якими проходить людство". Він був переконаний, що тільки естетичний досвід робить людину дійсно особистістю, гармонізуючи в людині всі суперечливі інтенції та примиряючи її із зовнішнім світом, виявляючи сутнісні основи буття, глибинні пізнавальні та моральні відносини.
Естетичний досвід, що знаходив своє вираження у зародкових формах давнього мистецтва, прикрасах тіла, предметів побуту, зброї, у культових обрядах, танцях, ритмічній організації праці, отримував інтуїтивну оцінку на основі слабо розвинутого почуття задоволення. Лише в античній культурі починалося осмислення окремих компонентів естетичного досвіду.
Античні мислителі (Аристотель, Гомер, Піфагор, Сократ, Платон) сформулювали основні проблеми сутності естетичного досвіду. Як тільки в особистості сформувалась здатність бачити, відчувати й усвідомлювати прекрасне в мистецтві та дійсності, "...як тільки відбулось межування "краси взагалі" та окремих довершених предметів, то тим самим уже зароджується власне естетичний досвід" [6]. Вони вважали, що естетичний досвід тісно пов'язаний із естетичною діяльністю. Представники античної філософії надавали великого значення мистецтву як фактору формування естетичного досвіду.
Закладені ще античними мислителями підходи до розуміння естетичного досвіду розвинені сучасною філософією. Дж.Дьюї визначав естетичний досвід як результат взаємодії живої істоти з прекрасним у дійсності. Він підкреслював, що естетичний досвід виникає тільки тоді, коли природні ритми руху: від дисгармонії до гармонії - сприймаються людською свідомістю. Дж.Дьюї стверджував, що реально естетичний досвід можливий тільки в мистецтві, а поза його сферою він є звичайним досвідом, що набуває естетичної якості.
Точку зору Дж.Дьюї поділяє Г.Брауді, упевнений, що в естетичному досвіді ми сприймаємо об'єкти, щоб усвідомити їх чуттєві властивості, а не з метою розширити наші знання про них або отримати від них практичну користь. Естетичний досвід може супроводжувати практичний, моральний, релігійний, інтелектуальний, проте в жодному разі не повинен ототожнюватися з ними.
Послідовник Дж.Дьюї М.Біедслі виокремлював естетичний досвід на підставі прояву таких якостей ментальної активності суб'єкта, як цілісність, інтенсивність і складність; цей досвід пов'язаний з почуттям насолоди завдяки спрямованості уваги суб'єкта на форму і властивості об'єкта, реально присутнього або уявного.
Найбільш повне дослідження сутності та особливостей естетичного досвіду особистості здійснено у працях І.Зязюна. Автор визначає естетичний досвід особистості як специфічний почуттєвий досвід, який допомагає виявити, зрозуміти й оцінити естетичну своєрідність різних видів людської діяльності. Як основні структурні компоненти естетичного досвіду І.Зязюн називає емоції, смаки, почуття, погляди, "які обов'язково обумовлюють дії людини на предмет, здатний задовольнити людську потребу" [2, с. 75]. Його позицію розвиває К.Островський, який включає до складу естетичного досвіду світогляд, естетичні смаки, вікові особливості, деякі риси психологічного складу суб'єкта.
У сучасних наукових дослідженнях естетичний досвід розглядається як результат культуротворчого процесу, естетичної діяльності та єдність знань, умінь і навичок. Так, дослідники І.Гриценко, В.Соколова визначають естетичний досвід як явище, що має соціально-історичну, культурологічну й особистісну зумовленість. Вони характеризують сутність естетичного досвіду як результат культуротворчого процесу та підкреслюють, що естетичний досвід формується під упливом культури, тобто того середовища, в якому він може повноцінно існувати, розвиватись і творити.
Естетичний досвід як результат естетичної діяльності визначає Г.Карась, стверджуючи, що у процесі естетичної діяльності відбувається формування різних інтересів - пізнавальних, творчих, дослідницьких, нових потреб естетичного і соціального плану. Естетична потреба, на думку автора, стає засобом передачі та формування людського досвіду. Вона виникає у процесі спілкування творця і реципієнта. Отже, мистецтво виступає важливим засобом формування естетичного досвіду особистості.
Т.Скорик розглядає естетичний досвід як сукупність набутих у естетичній діяльності знань, умінь та навичок, що стали внутрішньою сутністю особистості у процесі естетичного виховання та навчання та зумовили її естетичні почуття, погляди, інтереси, смаки, ідеали. Автор дотримується думки, що естетичний досвід одночасно впливає і на розум, і на почуття, сприяючи збагаченню естетичної культури людини.
Аналіз сучасного доробку з проблеми естетичного досвіду дозволяє стверджувати, що існує тенденція дослідження естетичного досвіду у відокремленості в основному одного з його складників: естетичні потреби (О.Дорожкіної, І.Назаренко); естетичні оцінки (В.Бутенко, Л.Коваль, О.Рудницька); естетичні інтереси (О.Дем'янчук, Л.Єтніс, Л.Косяк); естетичні смаки (Н.Калашник, О.Коробко, О.Маленицька); естетичні ідеали (Г.Падалка); естетичне сприйняття (Н.Аніщенко, К.Бабенко, І.Філатова, І.Цой, О.Чернова, І.Ярита); естетичні цінності (В.Волкова, В.Кузнєцова, О.Софіщенко); естетичні почуття (Т.Зайцева).
Уперше порушила проблему цілісного культурологічного підходу до формування естетичного досвіду О.Щолокова, яка показала, що естетичний досвід є системою зв'язків, що існують лише процесуально в людській діяльності. Його структурні компоненти не можуть бути всебічно досліджені, а тим більш сформовані відокремлено один від одного, якщо вони є елементами цілого. Неможливо формувати естетичні смаки, оцінки, ідеали тощо незалежно від перебудови та трансформації відповідним чином усіх інших елементів системи. Саме ця прийнятна для нашого дослідження позиція дозволяє нам визначити художньо-естетичний досвід як сукупність художньо-естетичних знань, умінь та навичок, набутих у художній діяльності, що стали внутрішньою сутністю особистості у процесі естетичного виховання та навчання.
Аналіз філософських і психолого-педагогічних досліджень виявляє спільну позицію науковців щодо того, що саме мистецтво концентрує соціокультурний досвід поколінь до форм, доступних для особистого залучення до нього, робитьцей досвід безпосереднім надбанням окремої людини [3, с. 240]. Мистецтво пропонує художньо організований, відібраний, осмислений, соціокультурний досвід, що дозволяє особистості виробити індивідуальні ціннісні орієнтації стосовно типологічних життєвих обставин. Мистецтво покликане не тільки відображати об'єктивну реальність, але й формувати специфічний художньо-естетичний досвід людини.
Відповідно, категорія художньо-естетичного досвіду розглядається в контексті взаємодії естетичного і художнього. Співвідношення понять "естетичне" і "художнє" як проблема естетики глибоко висвітлюється у роботах Ю.Борєва, Г.Єрмаша, М.Кагана та ін. Категорія "художнє" виникає внаслідок розвитку мистецтва і є його сферою, як поняття воно входить до більш широкого поняття "естетичне". Художнє є найвищою формою естетичного ставлення людини до навколишнього
Loading...

 
 

Цікаве