WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Визначення сутності художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії - Реферат

Визначення сутності художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії - Реферат


Реферат на тему:
Визначення сутності художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії
Реформування національної системи освіти неможливе без відтворення і трансляції культури у всій різноманітності вітчизняних та світових зразків. Залучення до здобутків різних видів мистецтв, надбань народної творчості забезпечує естетичний розвиток особистості, високу мистецьку освіченість підростаючого покоління, формує його художні почуття, смаки та погляди.
Практика свідчить, що до цього часу зберігаються диспропорції у професійній та загальнокультурній підготовці студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, недостатнє використання естетико-виховного потенціалу хореографічного мистецтва в розвитку особистості майбутнього вчителя. Зміст та організаційно-методичне забезпечення навчального процесу орієнтовані передусім на технологічні аспекти хореографії, що не дозволяє розкрити цілісне поле смислів хореографічної культури. Тому в сучасних наукових дослідженнях акцентується художньо-естетичний досвід як таке особистісне утворення, сформованість якого забезпечує інтегральність хореографічного професіоналізму, педагогічних умінь та загальнокультурної компетентності.
Художньо-естетичний досвід забезпечує можливість постійного духовного самовдосконалення особистості, формування її інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Художньо-естетичний досвід має особливе значення в розвитку особистості, оскільки від його сформованості значною мірою залежить формування у громадян повноти соціального світогляду, ціннісних орієнтацій, ефективність залучення до активної художньо-творчої діяльності, загалом розвиток художніх традицій, відродження національної культури.
Тому мета нашої статті полягає в узагальненні теоретичних підходів щодо розкриття сутності естетичного досвіду та визначенні специфіки художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії. Аналіз категорії "художньо-естетичний досвід" ми здійснювали в контексті загальнофілософського, психологічного та педагогічного розуміння поняття досвіду.
Сутність філософського підходу до тлумачення категорії "досвід" полягає в наступному: 1) досвід розуміється як спосіб реалізації діяльнісної сутності людини у предметному світі культури (А.Лой, В.Александров); 2) досвід є відображенням у людській свідомості об'єктивного світу у процесі чуттєвого сприймання на основі практичної зміни людиною довкілля (Аристотель, Дж.Берклі, Д.Юм, Д.Дідро, П.Гольбах, П.Фейєрбах); 3) досвід особистості є взаємодією чуттєвого та раціонального, емпіричного та інтелектуального, інтуїтивного та теоретичного (Р.Декарт, Б.Спіноза, І.Кант, О.Аверін, М.Вахтомін, В.Павлов, В.Панов); 4) формування досвіду особистості пов'язане з розвитком її індивідуальних якостей, набуттям знань і вдосконаленням умінь та навичок, які можуть вироблятися тільки у процесі соціально значущої діяльності (Ф.Бекон, Гоббс, Д.Локк, Дж.Дьюї, В.Джемс).
Психологічний аналіз досвіду полягає у виявленні особливостей і джерел суб'єктивного досвіду, визначенні його місця у структурі особистості. Різні психологічні парадигми дозволили розробити варіативні підходи до дефінітивної характеристики досвіду. Так, послідовники асоціонізму та біхевіоризму обумовлюють досвід зовнішніми впливами, перш за все, процесом навчання. Натомість пропонована гештальтпсихологією концепція цілісності досвіду особистості приводить до визнання єдино можливим шляхом формування останнього процес індивідуальної спонтанної взаємодії з оточенням. У межах французької історичної психології сформувалась теорія становлення досвіду у процесі активної творчої діяльності особистості, спрямованої на засвоєння продуктивних надбань попередніх поколінь.
Сучасна психологія розглядає досвід як компонент структури особистості (Л.Воробйова, К.Платонов) [1, с. 5-13; 7]. Концепція діяльнісної сутності людини - одна з основних у психології (П.Гальперін, В.Давидов, Л.Занков, О.Леонтьєв, С.Рубинштейн та ін.). У її контексті кожна психічна якість особистості тісно пов'язана з тими чи іншими видами психічної діяльності, яка, в свою чергу, визначається конкретними впливами зовнішнього світу.
К.Платонов у своїй концепції динамічної функціональної структури особистості виділяє досвід як одну з підструктур (поряд із спрямованістю, особливостями психічних процесів та біопсихічними процесами), що об'єднує знання, вміння й навички та характеризує індивідуальну культуру особистості [7]. Автор стверджує, що у досвіді людини проявляється динаміка форм відображення (від короткочасних психічних процесів до стійких якостей особистості), а також динаміка рівнів розвитку способів діяльності. На його думку, на досвід упливають нижчі підструктури (пам'ять, емоції, сприйняття, почуття, вольові процеси). У свою чергу, досвід упливає на вищу підструктуру - спрямованість особистості, її ціннісні орієнтації.
Оскільки уявлення людини про себе суттєво визначають її дії, поведінку та досвід, у цьому аспекті важливості для нашого дослідження набуває теорія самоактуалізації особистості (А.Маслоу, К.Роджерс, Дж.Келлі).
Самоактуалізація визначається як повне використання і реалізація здібностей, таланту, потенціалу особистості (А.Маслоу). Самоактуалізовані особистості реалізують усе, на що вони здатні: це люди, що розвиваються адекватно їх можливостям.
К.Роджерс у контексті теорії повно функціонуючої особистості обґрунтовує потребу відповідності між повідомленим, відчутим і наявним для досвіду. Першою якістю людини, на його думку, є відкритість досвіду, що дає можливість переструктуровувати власні реакції відповідно до нових можливостей досвіду.
Оскільки навчання трактується і філософією, і психологією як шлях формування досвіду, виправданою є певна увага педагогічної науки до зазначеної проблеми. Нею виявлена залежність ефективності процесу засвоєння соціального досвіду людства від педагогічного впливу. Відповідно зміст освіти розглядається як соціокультурний досвід у єдності знань, способів творчої, пошукової діяльності (умінь і навичок) та емоційно-ціннісного ставлення до світу [5].
Педагогічною наукою стверджується, що досвід не тотожний знанню, він не може бути зведений до сукупності уявлень про діяльність та її предмет. Досвід містить, окрім об'єктивного змісту, також інтерсуб'єктивний. Він здатний зберегти сприймання предмета або явища як переживання діяльності, "чуття зовнішнього як внутрішнє самопочуття" [3]. У досвіді відбиваються не лише самі явища, а їх значення для життєдіяльності суб'єкта [2]. Це вможливлюється завдяки тому, що досвід акумулює не просто чуттєві дані, але й схеми діяльності, суб'єктивні діяльні стани, за якими минуле може бути актуалізованим у теперішньому.
Таким чином, у контексті психолого-педагогічного підходу досвід розглядається як одна з основних підструктур особистості, що формується під упливом індивідуальних здібностей і соціальних факторів у процесі діяльності з об'єктами довкілля.
Залежно від того,який вид діяльності є провідним у формуванні досвіду, дослідники виокремлюють чуттєвий, практичний і теоретичний досвід людини. Одним із проявів чуттєвого досвіду є естетичний.
Поняття естетичного досвіду досліджується наукою в контексті категорії естетичного як відображення почуттєвого ставлення людини до дійсності. "Естетичне - це метакатегорія естетики, яка визначає те загальне, що характерне прекрасному, потворному,
Loading...

 
 

Цікаве