WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ідеальна модель педагога як концептуально-образна і системоутворююча інстанція підготовки методиста з виховної роботи в загальноосвітній середній школ - Реферат

Ідеальна модель педагога як концептуально-образна і системоутворююча інстанція підготовки методиста з виховної роботи в загальноосвітній середній школ - Реферат

авторів максимально охопити сукупність особистісних і професійних властивостей фахівця освітньої галузі призводить до перевантаження цих моделей і, як наслідок, робить їх незручними для використання за призначенням. Нарешті, "вільне", тобто неоднозначне трактування структурних компонентів цих моделей ("якості", "властивості", "риси", "здібності", "уміння" тощо) створює їх осмислення як одиниці виміру.
Ідеальнамодель фахівця освітньої галузі, зокрема методиста з виховної роботи у школі, на наш погляд, може набути цілісності, змістової визначеності, структурної прозорості, а, отже, й практичної придатності, якщо сукупність професійно значущих властивостей буде розглядатися в контексті загальновизнаних у науковій літературі інтегральних характеристик людини.
Як відомо, цілісний (тотальний) опис людини в її психологічній організації здійснюється за допомогою категоріальних характеристик, які визначаються поняттями "індивід", "суб'єкт", "особистість", "індивідуальність".
Людина як індивід (від лат. induviduum - неділиме), за визначенням Б.Ананьєва, постає у своїх віково-статевих, індивідуально-типових властивостях функцій, у структурі органічних потреб. Вища інтеграція індивідуальних властивостей подана у темпераменті й задатках.
Людина як суб'єкт (від лат. subjectum - підкладене, тобто те, що лежить в основі) у психологічній літературі визначається як носій предметно-практичної діяльності, як джерело активності, спрямованої на об'єкт. Цим зумовлено найбільш уживане застосування терміна "суб'єкт діяльності", насамперед основних соціальних її видів: праці, спілкування, пізнання. Отже, стати суб'єктом певної діяльності, зокрема освітньої, означає опанувати цю діяльність, оволодіти нею, бути готовим до її здійснення.
За свідченням наукових досліджень (Б.Ананьєв, Л.Венгер, Л.Виготський, В.Войтко, П.Гальперін, Д.Ельконін, О.Запорожець, Г.Костюк, В.Моляко, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Б.Теплов), готовність до здійснення будь-якої пізнавальної або практичної діяльності передбачає наявність загальних і спеціальних здібностей, загальних і спеціальних знань, професійних умінь та навичок.
Здібності (сенсорні та інтелектуальні, загальні та спеціальні), які забезпечують орієнтовну частину діяльності, надають можливість: визначити змістові особливості певної ситуації, в умовах якої буде виконуватися певна діяльність; проаналізувати й виділити її суттєві компоненти; встановити взаємозв'язок і взаємозалежність між ними як передбачення причин і можливих наслідків, які, на думку суб'єкта діяльності, є оптимальними для даної ситуації; здійснюється вибір оптимальних способів дій, відповідних даній ситуації; аналізуються і контролюються проміжні результати як окремих дій, так і певної фази виконання діяльності з метою внесення відповідних корективів у дії або отримувані результати; аналізується кінцевий результат щодо поставленої мети.
Знання як складовий компонент суб'єкта діяльності - це категорія, яка відтворює істотні моменти інтеріоризації та систематизації понять, суджень, умовиводів, концепцій, теорій, джерелом яких є навчання, а також накопичення усіма засобами життєвого досвіду.
Показниками якості опанування знань здебільшого вважають: масштабність і глибину засвоєних наук, пов'язаних з обраною професією, стійкі переконання й науково обґрунтований їх захист; поєднання теоретичних знань із професійною практикою, життям; динамічність знань, систематичне їх збагачення; висока пізнавальна культура. Уміння як складовий елемент структури суб'єкта діяльності відображає істотні моменти зв'язку між інтеріоризацією і екстеріоризацією, свідомістю і діяльністю, здібностями, знаннями і відповідними практичними діями. Саме "баланс інтеріоризації - екстеріоризації визначає людину як суб'єкта певних діяльностей" (Б.Ананьєв).
Щодо освітньої діяльності вміння являють собою сукупність найрізноманітніших способів практичних дій, зумовлених як конкретними педагогічними ситуаціями, так і функціями освітньої діяльності в цілому.
Педагогічні здібності, знання й уміння в певному їх розумінні значною мірою виявляють індивідуально-психологічні особливості фахівця освітньої галузі, ступінь його професійної компетентності, тобто кола питань, у яких він обізнаний, володіє досвідом, а також у своїй сукупності є основою для досягнення вищого рівня професійної діяльності - майстерності.
Характеристика фахівця освітньої галузі як суб'єкта педагогічної діяльності, зокрема методиста з виховної роботи, органічно пов'язана з комплексом якісних ознак, що визначають його як особистість. Цей взаємозв'язок зумовлений тим, що освітня діяльність, як і будь-яка інша суспільно значуща діяльність, здійснюється в системі соціальних зв'язків і відносин, що власне й характеризує людину як суспільну істоту, тобто - особистість.
Згідно з твердженням О.Леонтьєва, особистість - це якісно нове утворення, яке формується завдяки життю в суспільстві, тому нею може бути тільки людина за умови, якщо вона досягне певного віку [4, с. 224].
На думку С.Рубінштейна, особистістю є людина з власною позицією в житті, до якої вона дійшла в результаті великої роботи. У статусі особистості людина виступає як "одиниця" в системі суспільних відносин, як реальний носій цих відносин [11, с. 244].
Виходячи із сутності особистості, педагог як особистість у науковій літературі характеризується здебільшого як динамічна, порівняно стала цілісна система інтелектуальних, соціокультурних і морально-вольових якостей, сформованих у процесі історично складених конкретних видів діяльності і які проявляються в індивідуальних особливостях його свідомості, ставленні до соціального середовища, до обраної професії.
Провідний смисл структурного підходу до особистості полягає в тому, що вона розуміється не як сукупність окремих психічних процесів, властивостей, станів, а як певне цілісне утворення, що включає в себе взаємопов'язані елементи. До того ж цілісність особистості з позиції структурного підходу передбачає функціонування її складових елементів у взаємозв'язку з провідною субстанцією, стрижневим психічним утворенням, специфічним для даної категоріальної характеристики людини.
Переконливою, на наш погляд, є думка про те, що цілісність особистості досягається завдяки гармонійній розвиненості всіх її духовних утворень, стрижнем яких виступають цінності (С.Анісімов, Л.Архангельський, М.Бахтін, І.Бех, О.Семашко, В.Соколов). У науковій літературі цінності як філософська, етична, естетична, культурологічна, соціально-психологічна, педагогічна та ін. категорія застосовується для
Loading...

 
 

Цікаве