WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структурно-функціональна модель виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат

Структурно-функціональна модель виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат

інструменталістів, за її переконаннями, визначається інтеграцією мотиваційних, вольових, інтелектуальних та емоційних якостей з урахуванням їх психофізіологічних особливостей.
Ретельного аналізу, на нашу думку, потребує ідея В.Плахтієнка та К.Фірсова щодо ролі стабільності в системі "надійності", оскільки Ю.Цагареллі відведено цій властивості основоположнемісце в ієрархічній побудові складових "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів поряд із саморегуляцією, перешкодостійкістю і підготовленістю. Не підлягає сумніву точність визначення Ю.Цагареллі єдиного критерію оцінки стабільності (відтворення потрібного результату в часі). З цього приводу автор писав: "Безглуздо говорити про стабільність музиканта-виконавця поза співвідношенням результатів сьогочасного виступу з результатами минулих і наступних виступів, що прогнозуються. Висловлене дає підстави говорити про відповідність стабільності системоутворюючому критерію - часу" [6, с. 267]. Описуючи зміст цієї ланки надійності, він основну увагу зосередив на співвідношенні стабільності в кожному виступі із властивостями нервової системи музикантів-інструменталістів. Таке зіставлення виявило значну кореляцію між ними (r=0,423; p0,1). Цю залежність автор пов'язував, по-перше, з лабільністю, нейродинамічною детермінантою емоційності, якою одночасно обумовлюється зниження емоційної стійкості і погіршення стабільності гри; по-друге, з пріоритетністю орієнтування лабільних виконавців на оперативний пошук необхідних рішень, а не на точне відтворення раніше досягнутого результату.
Хибна трактування окремими науковцями (Ю.Бай, Є.Йоркіна) цих положень Ю.Цагареллі спонукала до появи в теорії та методиці навчання музики помилкової позиції стосовно доцільності педагогічної цілеспрямованої корекції нервової системи виконавців у "бік сильної". Критичний аналіз такої позиції простежується у працях А.Готсдінера, Н.Гребенюк, Б.Додонова та інших дослідників кінця ХХ - початку ХХІ ст. За їх переконаннями, стабільність як складова системи "надійності" зовсім не потребує штучної "переробки" природжених властивостей нервової системи фахівців. Стабілізація психічних станів суб'єктів у екстремальних умовах діяльності забезпечується погодженим уключенням багаторівневої системи "саморегуляції", куди входять як психологічні, так і фізіологічні її рівні, де найважливіша роль належить вищому рівню (психологічному), що цілеспрямовано формує систему установок (змістовних, цільових, операційних). У процесі формування й актуалізації змістовних установок, спрямованих на підвищення стабільності діяльності фахівців, проходить перебудова психодинамічних тенденцій особистості: підсилення прагнення на досягнення успіху; зменшення тривоги; оптимізація психічних станів тощо. Формування цільових і операційних установок (на "техніку", "зосередженість", "розслабленість" і т.п.) та закріплення їх під час підготовки до виступу полегшує адекватне включення таких установок у процес саморегуляції професійної діяльності [2].
Таким чином, оперуючи новим змістовим наповненням поняття "стабільність" необхідно узгодити запропоновану структуру "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів Ю.Цагареллі. На нашу думку, доречніше розглядати стабільність не як найвищу окрему ланку загальної ієрархічної системи досліджуваного феномену, а як складову саморегуляції та підготовленості.
Поняття "психологічна надійність" уперше описано В.Небиліциним. Цей феномен пов'язувався з довгочасною терплячістю і витримкою, стійкість до напруги й перенапруги; реакцією на непередбачені подразники; стійкістю до дій зовнішніх стрес-факторів. За дослідженнями К.Фірсова, до основних складових ланок "психологічної надійності" належать психологічні, професійні та мотиваційні компоненти. Першу складову наповнюють мікроелементи, котрі виконують регулятивні функції на свідомому й позасвідомому рівнях забезпечення безвідмовної діяльності. Друга складова включає ті мікроелементи, формування яких безпосередньо залежить від конкретного змісту відповідного фаху. До третьої складової "психологічної надійності" належать такі компоненти, що відображають наявність бажання та внутрішнього прагнення щодо досягнення мети. Зазначені ланки цього феномена спільними зусиллями виконують такі функції: 1) здійснюють загальну оцінку "психологічної надійності"; 2) характеризують адекватність емоційних реакцій на появу різноманітних стрес-факторів та оцінку їх дії; 3) створюють умови для розвитку навичок саморегуляції та самоконтролю; 4) забезпечують стабільність діяльності психологічної та фізіологічної сфер організму; 5) сприяють зростанню професійної майстерності; 6) реалізують здібності термінової мобілізації резервних сил організму на створення опору чинним перешкодам; 7) забезпечують високу працездатність протягом тривалого часу [5].
На превеликий жаль, зазначена інформація стосовно "психологічної надійності" залишилася поза увагою Ю.Цагареллі. Натомість, на нашу думку, науковий доробок у цій площині дає змогу гіпотетично збагатити новим змістовим наповненням теорію та методику навчання музики моделюванням напрацьованих ідей. Звичайно, таке оновлення вимагає узгодження змісту та структури досліджуваного феномена. Відповідно до психологічних надбань у цьому аспекті, "виконавську надійність" музикантів-інструменталістів можна охарактеризувати як складну системну якість, що дозволяє їм ефективно й безвідмовно виконувати твори впродовж необхідного часу в будь-яких умовах. За своїм змістом це визначення, по суті, нічим не відрізняється від запропонованого Ю.Цагареллі, де досліджуваний феномен описується як властивість, котра забезпечує безпомилкове, стійке й точне виконання музичних творів в умовах концертного виступу. Узгодження складових та їх ієрархічного становища ускладнюється відсутністю чіткого відображення мікроелементів "психологічної надійності". Утім, результати ретельного аналізу її складових найвищого рангу (психологічних, професійних, мотиваційних) і спільних функцій, що ними виконуються, та умовне їх зіставлення із запропонованою Ю.Цагареллі структурою досліджуваного нами феномена дозволили констатувати: а) кожна з функцій, окрім відображення наявного бажання й вольового прагнення щодо успішного виконання поставлених завдань, може здійснюватися відповідними мікроелементами найвищих ієрархічних складових "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів (підготовленості, саморегуляції, перешкодостійкості); б) залишилися поза системою досліджуваного феномена Ю.Цагареллі (котру нами взято за основу) психологічні та мотиваційні компоненти, без чого не можливе досягнення безпомилкового, стійкого й
Loading...

 
 

Цікаве