WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структурно-функціональна модель виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат

Структурно-функціональна модель виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат


Реферат на тему:
Структурно-функціональна модель виконавської надійності музикантів-інструменталістів
У період загального занепаду музичного мистецтва в Україні і бурхливої пропаганди "попси" досить гостро постала нагальна потреба у "живому" виконанні високохудожніх творів. Відсутність такого "спілкування" негативно впливає на духовну сферу суспільства. Реалії вимагають від виконавців надійної гри на музичних інструментах. Саме тому особливої актуальності набуває проблема інструментально-виконавської надійності.
Поняття "виконавська надійність" уперше обґрунтував Ю.Цагареллі, який цей феномен характеризує як здатність інструменталістів безпомилково, стійко і точно виконувати музичні твори в емоціогенних умовах, які створюються через прилюдність. Репетиційну надійність він трактував як одну з умов успішності концертного виступу й гіпотетично включав до структури досліджуваного феномену саморегуляцію, перешкодостійкість, стабільність та підготовленість. Мікроструктуру кожного компонента та їх взаємодію Ю.Цагареллі виклав схематично: складовими саморегуляції визначено самооцінку, самоконтроль, самокорекцію, самонастройку; перешкодостійкості - самонастройку, емоційну стійкість, стійкість уваги; стабільності - відтворення потрібного результату, а підготовленості - загальну професійну підготовленість і готовність концертної програми.
Звичайно, таке визначення змісту та структури "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів слід прийняти за основу. Натомість, у психологічних дослідженнях кінця ХХ - початку ХХІ ст. простежуються три поняття, які за своїм змістом та структурою досить близькі зазначеному феномену: "надійність", "психологічна надійність" і "професійна надійність". Однозначного тлумачення сутності кожного з них, на превеликий жаль, поки що немає. Утім, аналіз основних праць, де розглядаються ці поняття, надає змогу з'ясувати їх зміст та структуру і на цій основі методом моделювання вихідних положень гіпотетично обґрунтувати сутність "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів та узгодити запропоновану Ю.Цагареллі її мікроструктуру.
За переконаннями У.Ешбі, "надійність" будь-якої діяльності слід розглядати як цілісну властивість усієї психічної системи, оскільки вона не обмежується лише її частиною. Саме тому В.Плахтієнко серед основних принципів дослідження "надійності" виділив комплексність, динамічність та системність. Принцип комплексності реалізується шляхом замірів сукупності показників на кожному рівні "надійності", а динамічності - через аналіз її величини у процесі тривалого дослідження. Принцип системності простежується на основі застосування загальнонаукових методів у вигляді макро-мікропідходів. Макропідходами досліджується результативна сторона "надійності", мікро - зміна психологічних, психофізіологічних і біохімічних функцій організму в різних умовах діяльності.
Саме в такому ракурсі досить досконало, на нашу думку, обґрунтовано зміст "надійності" С.Дудіним, В.Плахтієнком, К.Фірсовим та іншими, як і досліджуваний феномен у цій площині наукових пошуків характеризують як інтегральну якість певної системи, що забезпечує ефективну та стабільну роботу всіх функцій протягом необхідного часу. Провідного значення у тлумаченні сутності "надійності" вони надавали властивостям безвідмовної роботи будь-якої ланки її загальної системи в екстремальних умовах діяльності та перешкодостійкості. Поняття "відразність" розглядалося з позицій раптовості та непередбаченості. Раптова поява подразника великої сили, на їх думку, викликає надмірну реакцію організму, що може призвести до порушень у роботі системи "надійності". Проте, за дослідженнями Я.Рейковського, інтенсивність неочікуваних подразників, як правило, зменшується при неодноразовому їх повторенні, оскільки вони гублять свою привабливість і емоційне значення. Подразники не зменшують сили дії на суб'єктів при повторенні лише тоді, коли: вони кожного разу виступають у нових конфігураціях (стають складнішими, а різниця між їх елементами - більш завуальованою), що утруднює процес репрезентації у пам'яті відповідних семантичних понять; їх повторення розподіляються в часі зі значними інтервалами; немає в наявності пам'яті семантичних понять цього виду; вони впливають на фізичний стан індивідів завдяки сильним термічним або хімічним діям, механічному ушкодженню тканини тощо [4].
Хоча психологічною наукою доведено, що раптових та непередбачених збоїв у роботі будь-якої системи "надійності" у звичних умовах не може бути, оскільки це лише наслідок невміння спостерігати процес, усе ж таки, ідею безвідмовної їх роботи в екстремальних умовах діяльності можна гіпотетично змоделювати в теорію "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів.
Екстремальні умови, до яких прирівнюються прилюдні виступи фахівців за наявністю тотожної емоційної напруги, носять спонтанний характер, і їх прояв піддається прогнозуванню. Достовірність прогнозу зростає із накопичуванням досвіду й розвитком антиципіруючих властивостей особистості. Готовність до екстремальних дій в екстремальних ситуаціях А.Щербина вбачав, з одного боку, у створенні надійної інформаційної основи діяльності завдяки професіоналізму, досвіду та адекватній оцінці ситуації; з іншого - у взаємодії стану адекватної мобілізації саморегуляції, стресостійкості та працездатності; з третього - у взаємозв'язку психічного настрою, психічної підготовки, психічної установки й моделювання екстремальних ситуацій.
Саме тому серед складових найвищого ієрархічного рангу у структурі "виконавської надійності" музикантів-інструменталістів Ю.Цагареллі відведено місце перешкодостійкості. Утім, поняття "перешкодостійкість" трактується психологічною наукою як властивість особистості, що входить у синдром стану психологічної готовності до діяльності в екстремальних умовах. За своїми ознаками та детермінантами вона ототожнюється з емоційною стійкістю, оскільки аналогічно зазначеному виконує ті ж функції, тобто: захищає суб'єктів від негативного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх перешкод у період безпосередньої діяльності [1].
Отже, вбачаємо за доцільне вилучити поняття "перешкодостійкість" із запропонованої Ю.Цагареллі системи виконавської надійності музикантів-інструменталістів, а мікроелементу "емоційна стійкість" надати в ній статусу найвищого ієрархічного рангу Достовірність такої позиції підтверджується науковими дослідженнями Л.Котової, де доведено, що емоційна стійкість музикантів-виконавців сприяє збереженню результативності гри в умовах негативного впливу різноманітних стрес-факторів без уключення резервних сил організму. Емоційна стійкість
Loading...

 
 

Цікаве