WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Художня емпатія як чинник формування професіоналізму в майбутнього музиканта-педагога - Реферат

Художня емпатія як чинник формування професіоналізму в майбутнього музиканта-педагога - Реферат

відігравати й дещо іншу роль, за смислом наближену до міжособистісного її ракурсу. Педагог повинен допомогти учневі, з одного боку, адекватно сприйняти емоційний зміст твору, а з іншого - навчити самостійно осмислювати його та передавати у процесі виконання. Адекватність рухів виконавця є запорукою точної передачі смислу музичного твору. Думку про пов'язаність емпатії з моторикою висловлював уже згадуваний С.Маркус. Він аналізував емпатію як взаємодію пізнавальних, емоційних та моторних компонентів. На його думку, емпатія є формою пізнання, яка супроводжується емоційними станами та органічними реакціями, тобто, механізмами спільної діяльності. За своїм змістом спільна діяльність означає здатність індивіда в уяві проникати у сферу діяльності інших людей, брати уявну участь у їх діяльності та формувати схильність до практичної дії. Взагалі об'єктивація почуттєвих переживань досягає найбільшої визначеності у діяльності та конкретних діях індивіда. "Дія є найбільш ясним розкриттям людини" [4, с. 227]. Недаремно у самих термінах художньої творчості закладена дійова сторона. Слово ????? у перекладі з грецької означає "дія", а сучасне слово "актор" (тобто, "дійова особа") випливає з латинського слова "actio", що має той же сенс. Основним компонентом внутрішньої форми музичного твору також є драматургія, або певний емоційний сюжет, пов'язаний у ланцюг послідовних "подій", що створюються "діями" уявних "персонажів" або автора.
Для музиканта-педагога розуміння механізмів спільної діяльності маєнеабияке практичне значення. Зовнішнє вираження емоційних станів нерозривно пов'язане з внутрішніми переживаннями. Академік Б.Асаф'єв писав: "Мистецтво має здатність викликати певні асоціації, впливати на різні органи сприйняття, але спонукати цілісну людську психіку до активної дії. Музичні інтонації виникають у взаємодії із зоровими, м'язово-моторними відчуттями, з виразом різних афектів" [1, с. 189]. Наша м'язова система при співпереживанні починає діяти. На цьому заснована система роботи актора, яка свого часу була розповсюджена й у галузі музичного виконавства й педагогіки, отримавши назву "психотехніка". Завдяки їй виконавець на основі якнайбільш точного відчуття емоційної основи того чи іншого фрагменту нотного тексту може виробити відповідні виконавські рухи. Проникаючи у стан учня, "співдіючи" з ним у процесі виконання, педагог переживає ті ж м'язові напруження та розслаблення. На основі цих відчуттів він може зробити діагностичні висновки щодо відповідності чи невідповідності їх внутрішньому емоційному підтексту твору. На думку визначного піаніста-педагога С.Савшинського, педагогу необхідно помічати не тільки те, що він бачить та чує у грі учня, але й проникати в його ще не оформлені наміри та відчуття, аж до емоційного та м'язового тонусу. Це допомагає вчасно передбачати розлади, що виникають у ігровому апараті, розуміти їх походження та мінімізувати їх наслідки. Тому педагогові потрібно ще у процесі професійної підготовки тренувати прийоми емпатійної "спів-гри" як співдії, тобто виходити на найвищий рівень емпатійної взаємодії. Слід також зазначити, що здатність до прогнозування та передбачення є однією з ознак педагогічного професіоналізму. Тому передбачення можливих помилок та розладів у грі учня на основі емпатійної співдії можна вважати важливою характеристикою професіоналізму музиканта-педагога.
Засобами виховання емпатії можуть бути, у першу чергу, надання майбутнім музикантам-педагогам необхідної суми знань про внутрішню форму та архітектоніку твору, про засоби об'єктивації загального емоційного ставлення художника до художньої реальності, а також тренування таких необхідних музиканту-педагогу емпатійних навичок. Наприклад, здатність відрізнити емоційний "зажим" під час гри та запобігти цьому у подальших спробах виконання, уміння створити на уроці таку атмосферу, що стимулювала б розвиток в учня власного художнього бачення, уміння віднайти сприятливі психотехнічні умови для технічного, рухового розвитку учня, знаходження ним точних м'язово-доторкових навичок у грі творів певного емоційного забарвлення та різних стилів, уміння виховати співвідношення між емоційним змістом твору та сценічною поведінкою учня і т. ін. Для культивування художньо-педагогічної емпатії у майбутніх музикантів-педагогів можна використовувати різноманітні методи. Наприклад, метод, визначений автором як алгоритмізація інтерпретаційних процесів, що являє собою поопераційне усвідомлення процесу інтерпретації твору, переведення його в чітку структуру педагогічних настанов. Ця здатність проявляється у складанні виконавського плану твору. Іншим методом культивування художньо-педагогічної емпатії може бути метод розпізнавання емоцій у музиці чи мові. Для музиканта-педагога чутливе вухо є дуже важливою професійною рисою, причому розпізнавання емоцій відбувається під час аудіювання інструментального звучання, що ускладнює процес сприйняття. Дуже корисними є також вправи на наслідування способу гри іншого, на фактурне варіювання фрагменту твору для зміни його емоційного забарвлення, на мовну підтекстовку інтонаційних комплексів і т. ін.
На думку Є.Басіна, "емпатія належить ... до числа найважливіших творчих здатностей. Звідси випливає, що для стимулювання творчості у будь-якій сфері необхідно навчати емпатії, формувати й розвивати цю здатність, тренувати її" [2, с. 65]. Отже, хоча розвиток емпатійності відбувається протягом усього життя, її вдосконалення під час професійної підготовки потребує особливої уваги.
ЛІТЕРАТУРА
1. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. - Л.: Музыка, 1971. - 376 с.
2. Басин Е.Я. Творчество и эмпатия // Вопросы философии. - 1987. - №2. - С. 64-66.
3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 423 с.
4. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т. - М.: Искусство, 1971. - Т.1.
5. Гилберт К.Э., Кун Г. История эстетики. - СПб.: Алетейя, 2000. - 653 с.
6. Иванов В.П. Человеческая деятельность. Познание. Искусство. - К., 1977.
7. Каган М.С. Лекции по марксистко-ленинской эстетике. - Л., 1971.
8. Мазепа В.І. Художня творчість як пізнання. - К.: Наукова думка, 1974. - 213 с.
9. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика. - М., 1976.
Loading...

 
 

Цікаве