WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Художня емпатія як чинник формування професіоналізму в майбутнього музиканта-педагога - Реферат

Художня емпатія як чинник формування професіоналізму в майбутнього музиканта-педагога - Реферат


Реферат на тему:
Художня емпатія як чинник формування професіоналізму в майбутнього музиканта-педагога
Професійна мистецька освіта в Україні являє собою самостійну галузь, що має специфіку, зумовлену вивченням закономірностей художньої діяльності. Особливо складним є процес підготовки педагогічних кадрів у цій галузі, оскільки художньо-педагогічна діяльність є синкретичною і разом з тим такою, що носить творчий характер. Художньо-педагогічна діяльність у галузі професійної музики вимагає від свого суб'єкта, крім спеціальних знань, умінь, обдарованості, ще й повної заангажованості у своїй діяльності, включення всіх особистісних психофізіологічних механізмів. Отже, самореалізація особистості є умовою набуття нею професіоналізму. Разом з тим опора на традиційні принципи професійної підготовки не дає можливості виявити якості особистості, що сприятимуть її самореалізації в майбутній професійній діяльності. Існує протиріччя між необхідністю досягнення найвищих результатів і самореалізації людини в майбутній професійній діяльності та відсутністю відповідних передумов для цього в системі професійної підготовки. Реалізація цілісної системи професійної підготовки музично-педагогічних кадрів вимагає вирішення широкого кола культурологічних, загальноестетичних питань. Тому у процесі підготовки майбутнього професіонала слід звернути увагу на впровадження сучасних наукових досягнень, що забезпечували б усебічний розвиток і професійне становлення особистості.
Однією з важливих психологічних здатностей особистості є емпатія. У широкому розумінні слова емпатія охоплює собою велике коло явищ емоційного та духовного життя людини, є невід'ємним елементом духовної культури. У більшості сучасних психологічних та психолого-педагогічних досліджень емпатія розглядається найчастіше в аспекті міжособистісних відносин. Міжособистісний аспект емпатії розуміється як афективний зв'язок з іншим, поділ його почуттів та станів як інструмент пізнання іншої людини. Загальновизнано, що емпатія є професійно значущою рисою для педагога й оволодіння культурою емпатійних відносин є однією з умов успішного здійснення процесу педагогічного спілкування. Специфічні ознаки емпатії у професійній діяльності вчителя висвітлені у працях Т.Василишиної, Л.Виговської, О.Рудницької, Т.Стратан. Не применшуючи ролі емпатії у такому аспекті для художньо-педагогічної діяльності, слід звернутися також до менш поширеної точки зору на емпатію як умову художньої творчості: як на специфічний емоційно-пізнавальний процес.
Емоції та почуття - важливі компоненти внутрішнього світу особистості. Ніде людські почуття не виявлені в такій адекватній формі, як у мистецтві. Сама поява творів мистецтва була зумовлена необхідністю передачі від людини до людини, від покоління до покоління загальних, культурних форм емоційно-почуттєвого досвіду. У працях М.Бахтіна, А.Васадзе, І.Джидар'ян підкреслена думка про те, що мистецтво є формою об'єктивації суб'єктивного світу людини. З іншого боку, мистецтво не просто об'єктивує переживання прототипу або автора, але й культивує здатність співпереживати їм. Емпатія у даному випадку розуміється як засіб суб'єктивації почуттєвого досвіду, що міститься у творі мистецтва, "привласнення" в особистому досвіді. Необхідно зазначити, що в процесі моделювання художнього образу твору реципієнт доповнює його зміст власними переживаннями, зумовленими особливостями його людської особистості, життєвого та творчого шляху. Тобто для художньої діяльності взагалі і до музичної зокрема є характерною та специфічною композиційна форма, а почуттєвий зміст творів мистецтва є композиційно оформленим змістом.
Більше того, твори мистецтва вимагають також психологічного аналізу сутності різноманітних проявів почуттів. Асоціативність, умовний характер відображуваних у творах емоцій потребують уявної участі у процесі творчості, у самому розгортанні почуттєвих процесів. У цьому сенсі емпатія і є необхідною рисою суб'єкта художньої діяльності та однією з умов художньої творчості. Саме через неї можна проаналізувати та відтворити основні етапи художнього процесу та спробувати розробити систему формування навичок творчої діяльності.
З перспективними ідеями та здогадками щодо такого розуміння емпатії можна зустрітись у працях теоретиків або в мемуарах та критичних висловлюваннях видатних діячів мистецтва. Дослідження філософського або психологічного характеру, які б з'ясовували, чому емпатія необхідна для творчого акту, як вона здійснюється, на жаль, дуже малочисельні як у зарубіжних, так і у вітчизняних працях. Можна послатися лише на дослідження В.Івасішина "Роль мистецтва у формуванні людської почуттєвості", роботу М.Маркова "Про естетичну діяльність", статті Є.Басіна, Т.Гаврилової. Багато в чому вони базуються на фундаментальній праці румунського психолога С.Маркуса "Емпатія (експериментальне дослідження)", що вийшла в Бухаресті у 1971 році. У свою чергу, С.Маркус ґрунтується на положеннях так званої "теорії вчуття" Т.Ліппса, яка з'явилася на початку ХХ століття. Ця теорія розглядає емпатію як специфічний вид пізнання суті предмета чи об'єкта, проектування в нього свого власного "Я". Через цю проекцію людина осягає свою спільність з художнім об'єктом, переживаючи його настрої.
Але, продовжуючи лінію Т.Ліппса, С.Маркус робить дуже важливий крок. Він намагається поєднати два розуміння емпатії: і як здатності індивіда проникати у внутрішні стани іншого, і як форми художнього пізнання. Це дає можливість стверджувати, що існує окремий вид художньої емпатії, яка є специфічною здатністю вживатися в художній образ. Прикладом може слугувати відтворення художнього образу в загальновідомих акторських "етюдах". Актор зустрічається з моделюванням уявного "Я" "за образом і подобою" будь-якого іншого явища або навіть предмета. "Одушевляючи" його, актор створює новий "Я-образ", ідентифікує себе з ним і "живе" в образі цього уявного "Я".
Подібний процес відбувається під час моделювання художнього образу музичного твору, незалежно від того, чи є цей твір об'єктом сприйняття чи виконання. Виконавський процес у музиці часто називають "вторинною творчістю". При читанні графічного запису нотного тексту твору музикант зобов'язаний проникати в його
Loading...

 
 

Цікаве