WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Деякі педагогічні аспекти розвитку музичних здібностей студентів вищих музичних навчальних закладів - Реферат

Деякі педагогічні аспекти розвитку музичних здібностей студентів вищих музичних навчальних закладів - Реферат


Реферат на тему:
Деякі педагогічні аспекти розвитку музичних здібностей студентів вищих музичних навчальних закладів
Подальший розвиток музичних здібностей студентів з урахуванням їх довузівської підготовки, в умовах вищого навчального закладу набуває якісно вищого рівня. Складність вирішення цієї проблеми стає вагомою і відповідальною, особливо тоді, коли мова йде про підготовку музикантів-виконавців вищої кваліфікації. У цьому контексті одним із найголовніших завдань є розвиток у виконавця музичного мислення - високого ступеня сприйняття образно-виражального змісту музичного твору, що максимально поєднує внутрішні перетворення художньої уяви виконавця в реальне звучання на конкретному музичному інструменті.
Варто зазначити, що поза ступенем обдарованості студента виникає необхідність розвивати й такі складові музичного мислення, як: відчуття музичної форми, ритміко-інтонаційну організацію музичної тканини, ладо-гармонічне та поліфонічне слухання тощо.
Немає спеціального дослідження з цієї проблеми, проте деякі її аспекти фрагментарно знаходять висвітлення у працях відомих педагогів-музикантів та методистів (Г.Нейгауз, Л.Ауер, Д.Кабалевський, К.Орф, Ф.Ліпс, М.Давидов та ін.).
Розвиток музичного мислення музиканта - проблема надзвичайно актуальна для послідовності та безперервності процесу виховання від початкового навчання (музичних студій, дитячих музичних шкіл) до вищого навчального закладу. Ця проблема має велике значення для реалізації творчого потенціалу студента в умовах ВНЗ, адже її вирішення базується на принципових засадах музичної педагогіки, психології, що й визначає головні завдання нашої розвідки.
Розвиток музичного мислення як одне з найголовніших завдань виховання музиканта може бути забезпечений шляхом пошуку найефективніших засобів упливу педагога на студента як у процесі проведення індивідуальних занять, так і в організації його самостійної роботи над виконавськими завданнями. Ці засоби багатогранні й різноманітні. У них органічно поєднано виконавський, педагогічний досвід викладача, рівень музичної обдарованості студента з теоретичним аналізом творів, художньо-образним розкриттям характеру інтерпретації виконуваних творів, розшифруванням авторських указівок у нотному тексті тощо.
Поєднання розумово-понятійних та емоційних основ у процесі виховання й навчання музикантів стає органічною вимогою, що залежить не тільки від послідовності засвоєння музики, але й від накопичення музичного репертуару, який вивчається упродовж навчання, його обсягів, жанрово-стилістичної різноманітності.
В умовах творчої роботи зі студентською молоддю (при помітній різниці їх загально-музичного і фахового рівнів) однією з найважливіших вимог викладання стає ретельне вивчення особистісних даних та ступінь їх прояву у виконавському розвиткові кожного студента. Вивчення індивідуальності є тривалим і послідовним процесом спостережень, перевірок роботи студента над засвоєнням навчального репертуару. Важливо з'ясувати, як він орієнтується в окремих музичних жанрах, фактурних, звукових труднощах творів, наскільки самостійно ним вивчаються твори та інструктивний матеріал, формуються та розвиваються виконавські навички.
Спостереження педагога мають бути спрямовані на виявлення психологічних особливостей студента, наприклад, характеру уваги та вольових якостей, ступеня працездатності та організованості в роботі, швидкості та точності реакції на вказівки педагога, рівня самостійного усвідомлення та опрацювання завдань та ін. Таким чином, різноманітність інтелектуальних проявів студента формує і розвиває його творчий потенціал.
Передбачаючи комплексний розвиток студентів, педагог при виборі навчального репертуару керується поєднанням у ньому високих художніх якостей з доступністю технічного опанування творів. Під час роботи над репертуаром він широко використовує різноманітні форми теоретичного аналізу творів як одного з найвагоміших засобів підвищення загально-музичного і фахового рівня студента. Як відомо, теоретичний аналіз творів може бути різного характеру - гармонічний, поліфонічний, архітектонічний і т.п., але будь-який вид аналізу в результаті стає складовою, що об'єднує в собі елементи теоретичного, художньо-образного і виконавського аналізу.
Звертаючись до теоретичних праць відомих музикантів-піаністів як однієї з найбагатших спадщин у виконавському мистецтві, можна знайти різноманітні форми теоретичного аналізу, що дають змогу всебічно розкрити зміст виконуваного твору (Нейгауз, Гольденвейзер, Фейнберг, Савшинський та ін.). Надзвичайно багато повчального й корисного студент-виконавець може знайти в редакторських коментарях Бузоні, Гольденвейзера. Наприклад, у коментарях Бузоні до інвенцій, прелюдій і фуг Й.Баха можна виявити взаємозв'язок структурно-синтаксичних і образно-тематичних елементів поліфонічної тканини, що тісно стикається в цілому з пізнанням принципів розвитку тематичного матеріалу.
Важливим джерелом пізнання для студента є вивчення виконавського та педагогічного досвіду відомих майстрів музичного мистецтва. Це наукова, методична література, спогади й нотатки, аудіо- й відеозаписи концертних виступів музикантів-інструменталістів. У цих матеріалах допитливий студент знайде відповіді з багатьох питань, пов'язаних з виконавством, що буде спонукати його творчу ініціативу, розвивати музичне мислення.
Музичний розвиток студента має відбуватися в умовах глибокого сприйняття образного строю творів, натомість виконавські засоби підпорядковуються музичній уяві, яка поступово визріває.
Музичний твір все частіше постає перед виконавцем як текст, що підлягає не тільки виконавському розшифруванню, але й осмисленню в межах тих традицій, тих форм мислення, у яких він виник. Таке осмислення є контекстним, що містить у собі більш глибокі зв'язки твору з культурою певної епохи, ніж нотна фіксація. Опановуючи музичний твір, виконавець має стати дослідником, вивчаючи час, коли був написаний твір, установити історичні й інші зв'язки, тобто визначити культурне поле, в якому народився твір.
Головним для виконавця стає пошук художньої логіки самого твору й логіки його прочитання. Тут, на перехресті авторської і виконавської логік, може бути вирішена проблема музичної спадкоємності. Музичний теоретик С.Скребков зазначав: "Проблема історичної спадкоємності, проблема животворних художніх традицій народного і класичного мистецтва може вирішуватись тільки на основі визначення загальної логіки музики. Якби не існувало цих універсальних законів музичного мислення, ми не змогли би зрозуміти мистецтва наших далеких предків" [6, с. 12].
Виявлення художньо-логічних зв'язків допомагає знайти виконавську концепцію творів. Це складний процес, особливо для молодих виконавців, як будь-який творчий акт. Робота над твором поєднує виконавця з композитором у багатьох відношеннях. Г.Малер звертав увагу на складність завдань виконавця при інтерпретації твору, що "чинить опір" надто вільному поводженню з ним. Вінказав: "Від опору матеріалу, злих жартів твору, над яким працюєш, ніхто не страждає так, як художник-виконавець" [3, с. 277].
На інший бік складності творчого процесу виконавства вказує видатний піаніст С.Файнберг: "Часто-густо виконавець так глибоко і повно розкриває задум композитора, що твір звучить ніби заново створений... Для того й іншого є питання художнього такту, уміння не перейти межі підвладної йому дозволеності - або це надмірне перевантаження нотними вказівками, або втручання у світ творчих ідей автора" [7, с. 46].
Вимога формальної вірності авторському текстові може призвести і до протилежного випадку - його смислового викривлення. Такий підхід виключений при наявності у виконавця власного тлумачення, самостійного музичного мислення.
Музичний твір завжди виявляється значно ширшим за його текстове втілення, адже виконавство є його родовою властивістю, що містить у собі зафіксовані або народжені прийоми виконання в культурній традиції свого часу і впливу сучасного життя. Музикант-виконавець передусім виявляє життєві
Loading...

 
 

Цікаве