WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Залучення дошкільників до художньої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища - Реферат

Залучення дошкільників до художньої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища - Реферат

різними поколіннями в родині тощо. Навіть те, що нами, дорослими, не піддається перегляду, діти бачать по-своєму. Сучасні дошкільники не розуміють, чому звинувачують стару з пушкінської казки, яка гнівається на старого: адже протягом тридцяти й трьох років він нічого не зробив для того, щоб старій стало легше жити. Отже, її гнів справедливий? Чи є сенс любити лузерів або невдах, як ми говорили раніше?
Сучасний старший дошкільник здатний викласти власне бачення змісту художнього твору, часом трактуючи його по-своєму, виходячи з тих понять, які превалюють у новому соціокультурному середовищі. Ми ж продовжуємо давати йому просте, легко пізнаване й передбачуване й вимагаємо думати так, як думали ми або як прийнято думати. Потрапляючи до школи, особливо до школи столичного або великого міста, яку зараз прийнято називати "просунутою", дитина нелегко переносить ті навантаження, до яких її можна було б підготувати, правильно сформувавши коло читання, навчивши її міркувати над книгою та отримувати задоволення від цих роздумів. Адже читач у дошкільнику формується тоді, коли він разом з дорослим обмірковує прочитане, шукає відповіді на важливі для нього питання. Дуже не правий той, хто вважає, що дошкільника треба тільки забавляти, що йому досить ігрової літератури й гри з літературою в процесі заняття в дошкільній установі, що часом перетворюється на забавку, виставу або тренування дітей за допомогою різного роду вікторин і вправ. У дошкільній установі забули про гедоністичну функцію літератури й мистецтва, функцію насолоди, якої може й має досягати дитина у процесі вдумливого виразного читання художнього тексту.
У зв'язку з цим хотілося б звернути увагу на нове ставлення до книги, яке сформувалося протягом останніх двадцяти років. Про нього вже можна говорити як про таке, що склалося та є широко розповсюдженим. Дослідник М.Самохіна [3] називає його інструментальним, необхідним насамперед для навчальних цілей. Такий підхід до книги складається вже в дитячому садку. Це усвідомлення й затвердження першочергової функціональної ролі книги, літератури й мистецтва в цілому. З усіх видів літератури для дітей батьки, а на їхнє прохання й деякі вихователі, виділяють пізнавальну літературу, що дає дитині суму певних знань про світ, що сприяє її інтелектуальному розвитку, готує її до подолання труднощів шкільного навчання. Роль художньої літератури як мистецтва, що розвиває духовну сферу особистості, її уяву, без якої неможлива будь-яка діяльність людини, батьками погано усвідомлюється. У батьківському середовищі почала закріплюватися думка про поступове відмирання традиційного уявлення про книгу. Родини у великих містах уже починають користуватися електронним варіантом книги. Таким чином, навіть малий відсоток родин, що читають, перестає бути однорідним. Але відповідей на питання, чи варто привчати дошкільників до електронного варіанту книги, і на питання, як взаємодіяти з нею, як керувати дитячим читанням, щоб не втратити читача в сучасному різноманітному динамічному світі, немає.
Сучасне соціокультурне середовище є полікультурним. Ми пізно помітили, що в дошкільній установі склад дітей є настільки національно різноманітним, що виховувати всіх на літературі одного народу не тільки нераціонально, але й небезпечно. Можна, самим того не помічаючи, викликати зіткнення й відторгнення культур. Зараз вихователеві слід бути особливо грамотним у питаннях формування кола дитячого читання, настільки знати історію рідної літератури й літератури інших народів, щоб професійно підходити до аналізу дитячих творів, виділяючи в літературі будь-якого народу в першу чергу "загальнолюдські прагнення" (В.Стоюнін), виховуючи повагу до культури різних народів і бажання зрозуміти й прийняти її.
Ще однією ознакою нинішньої соціокультурної ситуації є кризові явища в родині: порушення її структури й функцій, зростання кількості розлучень і неповних сімей, асоціальний спосіб життя низки сімей, падіння життєвого рівня, зростання психоемоційних і фізичних перевантажень у дорослого населення, звужене коло внутрісімейного спілкування тощо. Незважаючи на це, видавці все частіше публікують твори, розраховані на сімейне читання, цікаві не лише дитині, але й дорослому. Їх треба обговорювати, про них треба говорити, поступово разом з маленьким слухачем підходити до розуміння їх змісту, відкривати, а не нав'язувати дитині ще одну дуже важливу функцію дитячої літератури - виховну. Кризові явища в родині не лише не сприяють цьому, але ведуть до того, що все більша кількість дітей зростає без книги взагалі. Найчастіше вихователь у дошкільній установі стає єдиною людиною, яку діти бачать із книгою. Чи не звідси йде та відраза до літератури, нерозуміння її, глузування над змістом або помилкове трактування його, що властиві деяким людям?
У сучасному світі книга перестала мати свою долю, свою біографію, що складається тоді, коли нею користуються кілька поколінь родини. У давній Русі існував неписаний закон: із палаючого будинку книгу виносили першою й зберігали її як найбільшу цінність, передаючи від одного покоління до іншого. Тоді вона сприймалася як символ зв'язку з Духом і символ зв'язку душ. Зміна пріоритетів у наш час привела до розриву традицій, а порушення традицій - до духовного зубожіння. Хоча, на перший погляд, зникло тільки одне поняття - "книга мого дитинства".Зачитана, затерта або така, що зберегла запах типографської фарби, - неважливо, - вона скоріше буде винесена на смітник як непотрібна річ, яка вимагає відходу, ніж буде передана іншому поколінню читачів.
Сьогодні ми старанно не помічаємо ще одного феномена: розуміння дорослими людьми ролі читання й літератури в житті дитини впливає на розвиток самої дитячої літератури. Зараз вона йде на поводу в дорослого читача й видавця. Оскільки більшою мірою користується попитом ігрова й пізнавальна література, зникли історичні, дидактичні, справжні гумористичні оповідання. Література для дошкільника не відрізняється розмаїттям тематики й поетики. Зникає й тип письменника, який уміє серйозно говорити з дошкільником про найскладніше й так розуміти особливості дитини, як розуміли їх, наприклад, Б.Житков і В.Драгунський. Йде в минуле й тип письменника, що володів енциклопедичними або серйозними науковими знаннями, умінням спостерігати й хистом художника слова (В.Біанкі, Н.Романова й ін.).
Усі ті прикмети, які побіжно позначені тут, потребують уваги, вивчення й реальних дій і від осіб, які займаються проблемами дитячого читання, і від суспільства в цілому. Я давно вже говорила про необхідність розробки філософії читання як складової частини філософії освіти, "де сам процес читання, процес спілкування з книгою визнається визначальним в освіті й розвитку, світоглядному й моральному становленні людини" [2, с. 193].
Така філософія може бути розроблена й затверджена тільки на державному рівні й тільки тоді, коли державна політика в галузі читання буде заснована на дослідженні тих глибинних процесів, які протікають усередині суспільства, у психології людини, в історії розвитку самої літератури. Зовнішні зміни цієї політики, виражені у збільшенні чисел (ярмарки, конгреси тощо), мало сприяють досягненню потрібних результатів.
Нам слід засвоїти: читач починається в дошкільникові. У зв'язку з цим поняття "ознайомлення з художньою літературою", прийняте в дошкільній педагогіці, варто замінити поняттям "залучення до літератури". Воно є глибшим, таким, що припускає систематичну роботу з дитиною й текстом, засновану на наукових принципах формування кола дитячого читання, та вимагає від вихователів професійних знань процесу розвитку, естетики й поетики дитячої літератури. Література в дошкільній установі давно вже має припинити бути засобом, прикладним матеріалом для інших методик, арттерапії й артпедагогіки. Вона - мистецтво, перед яким варто схилятися. Не усвідомивши цього, ми перестанемо бути людьми розумними. Нам також необхідно зрозуміти й те, що у дитячої літератури XX століття є спільна історія, що складалася десятиліттями. Вона складається зі сторінок, написаних авторами - представниками різних народів. Історія дуже мудра. Залучаючи дошкільників до літератури в умовах нового соціокультурного середовища, ми не повинні забувати про її існування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Борисенко В.П. Вызовы современной эпохи и приоритетные задачи педагогической науки // Педагогика. - 2004. - №1. - С. 6-9.
2. Гриценко З.А. Детская литература. Методика приобщения к чтению. - М.: Академия, 2004. - 226 с.
3. Новое литературное обозрение. - 2001. - №5(51). - С.328.
4. Программа воспитания и обучения в детском саду. - М.: Просвещение, 1987. - 68 с.
Loading...

 
 

Цікаве