WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Залучення дошкільників до художньої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища - Реферат

Залучення дошкільників до художньої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища - Реферат


Реферат на тему:
Залучення дошкільників до художньої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища
Процес залучення дошкільників до художньої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища як явище життя та предмет вивчення набуває небаченого раніше характеру розмаїття понять і форм. Але не всі вони є плідними, значущими, не всі є відбиттям дійсного стану справ.
До середини 80-х років минулого століття існувала єдина програма навчання й виховання дошкільників у державній дошкільній установі, що ставила перед працівниками завдання ознайомлення дітей з художньою літературою, потім конкретизувала його щодо певної вікової групи й пропонувала список творів для читання й заучування напам'ять [4]. Зміст програми протягом тривалого часу не змінювався. Програма влаштовувала всіх не тільки тому, що дійсно була продумана з погляду принципів формування кола дитячого читання, відповідала ідеології того часу, але ще й тому, що дитяча література, книговидання того періоду не надавали можливості вибору. Коло читання дошкільника майже точно відповідало тому, що видавалося, а видавничі плани - тому, що створювалося, в першу чергу, офіційно визнаними авторами. Причому, як правило, було більше перевидань (А.Барто, С.Маршак, М.Носов, В.Осєєва, К.Чуковський, а також С.Михалков та ін.), ніж видань книг нових авторів. Але було б несправедливим не зазначити, що саме в другій половині XX століття коло читання дошкільників поповнилося іменами В.Берестова, В.Драгунського, Б.Заходера, І.Токмакової та інших. письменників і поетів, що стали нині класиками дитячої літератури. Прикметою цього періоду була пильна увага до дитячої літературі народів СРСР, її перекладів і перекладань російською мовою, а також видань мовою оригіналу, її популяризації серед читачів і досить серйозного вивчення.
У суспільстві, а, отже, і в родині в той час існувало стійке уявлення про книгу як джерело знань, необхідний атрибут культури, показник духовного благополуччя як родини, так і кожної окремої людини. Варто зазначити, що так було не тільки в Росії, як у одній з найбільших республік у складі СРСР, але й у інших республіках також.
Стійкість уявлень, властива більшій частині суспільства, не дозволила помітити, відчути той період, коли ці уявлення перетворилися на штампи, перестали позначати реальний стан справ.
Здається, що й зараз те, що відбувається з дитячим читанням у Росії, не є проблемою локального рівня. Але обмін інформацією між дослідниками дитячого читання, що живуть у суверенних державах, утворених на базі республік колишнього СРСР, практично не відбувається. І це викликає жаль, тому що губляться традиції, не шукаються точки дотику в описі, розумінні, вивченні стану дитячого читання, дитячої літератури й дитячої субкультури в цілому.
Необхідно відзначити й те, що розширилося саме поняття "соціокультурне середовище", бо саме середовище стало полікультурним, поліморфним. Міграція людей сприяє міграції культур, їхньому взаємопроникненню. Але якщо раніше ми говорили про те, що взаємопроникнення сприяло взаємозбагаченню, то тепер не можна не помітити такого явища, як відторгнення однієї культури представниками іншої. Причому воно носить різнорівневий характер: побутове, конфесійне, естетичне тощо.
Усередині світової культури йде процес глобальних змін, для розуміння якого потрібна не тільки сума знань і реальність уявлень, але й інша система мислення. Її варто закладати у свідомість тих, хто сьогодні проживає дошкільний період життя. Не закладена у свідомість споконвічно, вона потім важко піддаватиметься корекції. Але закласти її може тільки той, хто сам став на шлях переосмислення колишнього досвіду, цілей, завдань і того змісту, який успішно приведе до формування прогресивно мислячої людини в дитині. Дослідники бачать майбутнє сучасного світу в полікультурній освіті, "насамперед тому, що вона протистоїть негативним наслідкам процесів глобалізації й у той же час не ставить на передній план етнічні й конфесійні відмінності" [1, с. 7].
У зв'язку з цим проблема залучення дошкільників до дитячої літератури в умовах сучасного соціокультурного середовища не просто актуальна. Вона вимагає першочергової уваги й осмислення, адже дитяча література, читання як процес відіграє не останню роль у формуванні людини, у створенні системи цінностей, які властиві особистості й у майбутньому декларуються нею. Усім нам відомо, що полікультурне уявлення про світ і людину російській дитячій літературі властиве з давніх часів (К.Станюкович. Максимка. XIX ст.)
Ознакою нового соціокультурного середовища в Росії є підвищений суспільний інтерес до проблем дитячого читання: конгреси, наради, фестивалі, дитячі книжкові тижні, книжкові виставки-ярмарки, кількість яких постійно збільшується, а географія розширюється, та зростання продажу дитячих книжок. Усе це й багато іншого є переконливим доказом зміни державної політики в галузі читання. Здається, що країна почула схвильований голос співробітника РГДБ О.Голубевої. Виступаючи на Конгресі на підтримку читання (7 вересня 2001 р.), вона говорила про те, що "читання необхідно поставити у перший ряд найпріоритетніших державних завдань", тому що, втративши культуру читання, ми назавжди втратимо людину розумну.
Але зовнішні зміни аж ніяк не пов'язані з тими внутрішніми процесами, які відбуваються там, де людина взаємодіє з книгою, з художнім словом. Відомий дослідник читання В.Стельмах називає ці процеси "загальним виходом населення із простору книжкової культури". Вона підкреслює: сучасне книговидання "ніяк не впливає на масове читання... Разом з іншими цінностями й нормами зруйнувалася й цінність читання" (Книжковий огляд, 2004, 4 жовтня). Цифри й факти свідчать про те, що діти в Росії тотально перестали читати. Читання цікавить лише 30% родин. При цьому заголовок у газеті "Вісті" від 25 січня 2005 року говорить: "Третина росіян уважає, що у країні розвелося забагато освічених громадян".
Російська масова й спеціалізована періодика, - тут ідеться про неї тому, що саме вона формує суспільну свідомість, - ставлячи питання, чому люди не читають, починає шукати відповідь на нього у шкільному дитинстві: у перевантаженості й віковій невідповідності навчальних програм, у відсутності талановитих учителів-філологів і грошей на книги в школи й батьків. Міркування авторів газетних і журнальних статей найчастіше не йдуть далі від зазначеного.
Між тим шкільному дитинству передує дошкільне. Пригадаємо Л.Толстого, що назвав дитинство, маючи на увазі передусім дошкільний період, епохальним періодом людського життя. Але цей час, насамперед як час найважливіших змін в інтелекті і психіці дитини, не береться до уваги тими, хто намагається вирішувати проблеми дитячого читання. Найчастіше висувається один аргумент: діти, які не читають самостійно, не можуть бути об'єктом уваги при розв'язанні проблем такого роду. Цей аргумент було використано ще у 80-ті роки XIX століття М.Соболєвим, і дотепер, незважаючи ні на що, він єодним із найвагоміших. У зв'язку з цим дошкільне дитинство практично не цікавить філологів, мало цікавить бібліотекарів і бібліопсихологів. Сучасне культурне співтовариство не прагне переглянути свої уявлення про дитину ні з погляду психології дитинства, ні з погляду нового соціокультурного середовища.
Останнім часом створено велику кількість програм для дошкільних установ. У кожній з них є розділ "Художня література", де, як правило, визначено мету й завдання дитячого читання, подано перелік творів для читання. Вони мало чим відрізняються від тих, які визначалися в 70-ті роки минулого століття. Найчастіше ці розділи створюються людьми, що мають педагогічну або психологічну освіту. Вона вважається достатньою (!) для розробки розділу, в основу якого покладено фольклор, літературу, дитяче читання, які є мистецтвом та мають власну історію розвитку, свою специфіку, свої способи впливу на людину. У результаті, будемо сподіватися, неусвідомленої зневаги філологічної складової розділу "Художня література" ми маємо те саме коло дитячого читання, що переходить із програми в програму, обмежується звичним переліком імен авторів, який зовсім не містить сучасної російської та зарубіжної літератури, в контексті якої має зростати дитина.
Нинішній дошкільник, якого ми, дорослі, знаємо погано, бо погано й повільно вивчаємо його, а у доборі книг для нього керуємося тільки своїми пристрастями, саме в сучасній літературі може знайти відповіді на ті питання, які ставить перед ним реальність. Чому він один і самотній у родині, чому жити страшно (проблема страхів одна із найсерйозніших у дошкільному дитинстві), чому не складаються взаємини між
Loading...

 
 

Цікаве