WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості розвитку музично-мовної здібності дошкільників у процесі ознайомлення з іншонаціональною музикою - Реферат

Особливості розвитку музично-мовної здібності дошкільників у процесі ознайомлення з іншонаціональною музикою - Реферат


Реферат на тему:
Особливості розвитку музично-мовної здібності дошкільників у процесі ознайомлення з іншонаціональною музикою
Теорія та практика музичного виховання через специфіку музики як універсальної мови можуть одночасно розв'язувати завдання як естетичного виховання, так і виховання пошани до явищ інших культур.
Оскільки метою музичного виховання дошкільників є формування початків музично-естетичної культури дітей, актуальним завданням стає пошук такого компонента музичної культури особистості, реалізація якого однаково сприяє як музичному розвитку, так і формуванню уявлень про різні культури, емоційно-позитивному ставленню до їх носіїв.
Таким компонентом, на наш погляд, є музично-мовна здібність - своєрідний інструмент освоєння музичної мови як системи виразних засобів, що склалася історично. Музика різних національних і регіональних культур виступає в цьому випадку сукупністю мов. У розгляді поняття "музично-мовна здібність" ми виходимо з визначення, запропонованого М.Арановським і розробленого на основі загальної теорії здібностей С.Рубінштейна в експериментальних дослідженнях Д.Кирнарської і Ф.Малухової. С.Рубінштейн визначив, що загальним компонентом різних розумових здібностей, кожна з яких має і свої специфічні особливості, є якість процесів аналізу (а, отже, й синтезу) і генералізації відносин. Таким чином, операції аналізу, синтезу й узагальнення відносин, які, будучи загальнорозумовими операціями і реалізовуючись на музичному матеріалі, складають основу музичного мислення як компонента музично-естетичної культури особистості й тісно пов'язаної з ним музично-мовної здібності. Оскільки найбільш цілісними узагальненнями всіх сторін музичної побудови є узагальнення стильового характеру, що включає й стилістику музики різних культурних традицій, Д.Кирнарська пропонує визначити музичність, що є основою музичної культури особистості, як "здібність до правильного стильового відчуття", що ґрунтується на розвиненій музично-мовній здібності.
Узагальнення багатьох музичних текстів і виведення певних стереотипів зв'язків звуків відбувається за допомогою музично-мовної здібності. Отже, насичення слухового досвіду достатньою кількістю одностильових зразків веде за собою узагальнення повторюваних у даному стилі музично-структурних закономірностей, а, отже, й розвиток музично-мовної здібності. Теза про важливість накопичення слухового досвіду не береться під сумнів у музично-педагогічній літературі. Проте будь-який слуховий досвід неминуче є досвідом стиле-слуховим. Так, за словами М.Михайлова, будь-який слуховий досвід "узагалі" є абсурд, бо він завжди формується на основі сприйняття певного кола творів, що належать до певного стилю.
Виникнення позитивних емоцій і інтересу до звучної музики як передумови успішного накопичення слухового досвіду пов'язано із взаємодією короткочасної та довготривалої пам'яті слухача. У довготривалій пам'яті в згорнутому вигляді кодується весь слуховий досвід, у ній "западають" звуковідношення, що найчастіше повторюються, й утворюється внутрішня, не обов'язково усвідомлювана система правил, яка їх пов'язує. У момент сприйняття незнайомої музики активізується короткочасна пам'ять, відбувається звірення музичної інформації з тією, що вже зберігається в довготривалій пам'яті, унаслідок чого здійснюється прогнозування найближчого музичного майбутнього. Якщо є дуже різке відхилення нового матеріалу від того, який прогнозується, відбувається зрушення в емоційних оцінках звучного матеріалу в негативний бік.
Із цього виходить, що емоційно-позитивне ставлення у слухача, незалежно від його віку, викликає музика, інформація про закономірності якої в тому або іншому вигляді вже міститься в довготривалій пам'яті. Тому не дивною є несприйнятливість дорослого слухача, що знаходиться по відношенню до мови багатьох стилів у положенні "мауглі". Результати спостереження за процесом сприйняття дошкільниками музики різних стилів дозволили М.Ройтерштейну стверджувати, що діти однаково сприймають різноманітні способи викладу музичної думки, різноманітні стилі музики, що вони з цікавістю, швидко й успішно освоюють різні музичні мови.
Педагогічні дослідження Ю.Алієва, Н.Корсунської, С.Старобинського висвітлюють окремі аспекти проблеми сприйняття школярами музики різних стилів. Для цього ж віку з метою професійної орієнтації Д.Кирнарською розроблені тести для визначення рівня розвитку музично-мовної здібності. Розгляд музичної мови як семіотичної системи ставить її в один ряд з іншими знаковими системами, що припускає і схожі механізми їх засвоєння. Як мовлення, так і музична мова, несвідомо засвоюються вже в дошкільному віці й, на думку К.Тарасової, одразу як система в єдності трьох її основних складових: "семантики", "лексики" і "граматики", починаючи з їх найелементарніших компонентів. Музика різних стилів з її мовними особливостями також легше засвоюється в дошкільному віці, а сама здібність до сприйняття різної стилістики з віком знижується так само, як і здібність до засвоєння різних мов.
Однак говорити про розвиток музично-мовної здібності як такий у дошкільному віці важко, оскільки навіть старші дошкільники на незначному рівні володіють розумовими операціями, необхідними для розуміння структурних закономірностей музичної мови, а становлення сприйняття інтонаційного аспекту музики випереджає становлення
Loading...

 
 

Цікаве