WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання риторичної культури особистості в умовах вищої освіти - Реферат

Виховання риторичної культури особистості в умовах вищої освіти - Реферат


Реферат на тему:
Виховання риторичної культури особистості в умовах вищої освіти
Орієнтація молодої демократичної Української Держави на нову соціально-педагогічну парадигму, поширення інноваційних процесів у практичній педагогіці активізує інтерес до фундаментальних гуманітарних наук, спрямованих на формування творчої гармонійної особистості, яка може ефективно володіти переконуючим словом, етичним риторичним вчинком.
Водночас зростає вагомість риторики в усьому світі, яку називають теорією і практикою комунікації (США), теорією мовного існування людини (Японія), неориторикою (Бельгія) тощо, а високоцивілізовані держави вкладають значні кошті в її розвиток з метою формування національного інтелекту як найціннішого ресурсу.
У цих умовах перебудова вітчизняної вищої школи передбачає виведення її на світовий рівень, а тому стосується багатьох проблем, серед яких чільне місце належить формуванню висококваліфікованих педагогічних кадрів, які б майстерно володіли усною переконуючою комунікацією - ораторським мистецтвом.
Нова галузь педагогічної науки - теорія і технологія виконавсько-мовленнєвої діяльності - успішно розвивається у педагогічних дослідженнях І.О.Зимньої, А.Й.Капської, О.О.Леонтьєва, Ю.Л.Львової та інших. Специфіку дії живого слова у педагогічному спілкуванні вивчали В.А.Кан-Калик, М.С.Пашкова. Дослідження Ю.П.Азарова, Н.І.Болдирєва, Н.В.Кузьміної, А.О.Сластьоніна вказують на майстерність слова як обов'язковий компонент діяльності педагога.
Значний інтерес викликають спроби визначити шляхи формування виконавсько-мовленнєвих умінь у майбутніх вчителів на рівні вищої школи у працях С.С.Бугайової, Н.О.Буяльського, Л.Ю.Коренюка, Р.Р.Маймана, С.Б.Найдьонова, М.М.Соловйової.
Принципово важливу роль в оновленні змісту освіти має відіграти орієнтація на інтегративні курси, зокрема риторики філософсько-дидактичного спрямування на основі пошуку нових підходів до структурування знань, методики викладання, кадрового забезпечення тощо.
Ораторське мистецтво майбутнього вчителя, спеціаліста гуманітарного профілю як компонента структури педагогічної діяльності розглядається як на основі аналізу теорії й історії ораторського мистецтва, мистецтва красномовства, так і на основі художнього читання, методики виразного читання, на основі вивчення сценічної діяльності акторів-читців (М.Щепкін, М.Горбунов, М.Заньковецька, М.Садовський, М.Тобілевич та інші), авторського читання (І.А.Крилов, Т.Г.Шевченко, М.В.Гоголь, В.Блакитний, О.Вишня та інші), словесної діяльності видатних педагогів (А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та інші).
Виховання риторичної культури особистості випускника ВНЗ, зокрема майбутнього вчителя, базується на головних принципах педагогіки, риторики, психології та мистецтва. Теорія особистісно-діяльнішого підходу особливо чітко відображена у концепціях Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна, О.М.Леонтьєва, К.С.Станіславського. У 20 - 30 рр. XX ст. українські та інші вчені-педагоги розвивали ідею максимально ефективної виконавської, ораторської діяльності педагогів з метою розв'язання педагогічних завдань.
Педагоги-теоретики В.В.Голубков, М.А.Рибнікова та інші поєднували словесну й педагогічну діяльність з ухилом у розуміння мистецтва живого слова як педагогічного інструменту навчання. А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський розширили цей взаємозв'язок на рівні ієрархії: мистецтво слова - виховання творчої особистості вчителя. Ці напрями знайшли подовження в сучасних дослідженнях виховання риторичної культури особистості педагогічних та гуманітарних кадрів в Україні, зокрема, А.Й.Капської.
Як показало дослідження, виховання риторичної культури особистості студента педагогічного ВНЗ, майбутнього вчителя, вимагає формування спеціальних умінь педагога на основі тісного зв'язку із вихованням мовленнєвої культури особистості, для чого необхідно включити до навчальних програм дисциплін, які формують мисленнєво-мовленнєву та комунікативну культуру студента, у тому числі: рідну та іноземні мови, логіку, педагогіку, психологію, філософію (І-П курси); риторику, прагмариторику, ораторське мистецтво, мистецтво ділового спілкування (III-IV курси); еристику, полемічну майстерність оратора, теорію і практику аргументації (V курс). Зміст програми риторики включає знання теорії та історії риторики, красномовства, розвиток педагогічної техніки, культури мовлення, ораторського мистецтва, полемічної майстерності оратора тощо. Живе ораторське слово вчителя є творчим актом ефективної комунікації з учнями, де матеріалом для спілкування найчастіше виступають власні думки оратора або думки, втілені письменниками та вченими у спеціальних текстах. Вплив учителя чи викладача вузу на інтелект та емоції аудиторії є необхідною умовою впливової переконуючої усної комунікації.
Моделювання навчального процесу у ВНЗ передбачає використання системного підходу як способу вивчення, аналізу й узагальнення педагогічних фактів та явищ у діалектичному процесі пізнання. Дослідження С.І.Архангельського, В.Г.Афанасьєва, Т.А.Ільїна та Л.М.Новікової розкривають суперечність між вимогами школи до випускника-педагога педвузу та невідповідністю його підготовки у плані володіння живим, переконуючим словом: між об'єктивно зростаючими вимогами до якості ораторської культури та відсутністю методики навчання студентів оволодіння ораторським умінням, гострим дефіцитом викладацьких кадрів тощо.
Погляди філософів, педагогів, риторів з даної проблеми збігаються в обґрунтуванні необхідності формування психологічної готовності студентів до ораторської діяльності, до оптимізації управління цим процесом на всіх етапах навчання і педагогічної творчості.
Зміст системи передбачає створення передумов для теоретико-практичного оволодіння студентами ораторськими уміннями як способом педагогічного впливу на учня.
Кінцевим результатом навчання риторики вважаються такі уміння студентів:
- будувати розгорнутий монолог (лекцію тощо) з фахової проблематики;
- підтримувати ефективну конструктивну бесіду з будь-якої теми;
- засвоїти полемічне мистецтво, культуру конструктивного діалогу та полілогу (диспут, полеміка, дискусія);
- володіти етикою оратора;
- виробити індивідуальний образ оратора, власний ораторський стиль;
- розуміти і виявляти риси національної специфіки виступів та риторичних текстів зі скарбниці українського красномовства.
Крім класичних методів, ефективними методами у формуванні риторичної особистості студента виявилися методи рольових та ділових ігор, словесної дії, розв'язання ситуативних завдань, творчі конкурси, мікровиступи на запропоновану тему, виступи-імпровізації, самоаналіз та рецензування (індивідуальна та колективна рефлексія), тестування, відеотренінги, відеопрактикуми тощо.
Під час дослідження цієї проблеми нами було виділено основні сфери застосування набутих ораторських навичок та умінь: навчально-пізнавальна, професійно-педагогічна, громадсько-політична,культурно-просвітницька. Реалізація змісту, форм та методів навчання передбачається навчальним планом, програмами, методичними рекомендаціями для системи вищої освіти. Відзначимо, що серед сукупності ораторських навичок та умінь, якими повинен володіти кожен високопрофесійний педагог (монологічна, діалогічна та полілогічна форми усної переконуючої комунікації), гостро відчувається дефіцит культури конструктивного діалогу педагога у нестандартних, зокрема конфліктних ситуаціях (виступ на масовому мітингу, під час страйку тощо). Так, вимагає серйозної фахової уваги підготовка вчителя-вихователя у плані здобуття умінь полемічної майстерності, теорії й практики аргументації виступу, логічної культури мислення тощо.
На нашу думку, встановлення рівня ораторської обдарованості студентів-педагогів, якісний профвідбір методом експертної
Loading...

 
 

Цікаве