WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Самостійна робота як форма активізації пізнавальної діяльності особистості ( історичний аспект) - Реферат

Самостійна робота як форма активізації пізнавальної діяльності особистості ( історичний аспект) - Реферат


Реферат на тему:
Самостійна робота як форма активізації пізнавальної діяльності особистості ( історичний аспект)
Основна тенденція сьогодення - стрімка зміна оточуючого світу, його глобалізація і інформатизація. Складні соціально-економічні проблеми в житті українського суспільства обумовлюють нові підходи до всіх ланок освітньої системи.
У таких умовах успішною і конкурентноспроможною буде людина, здатна до постійних змін, перекваліфікації, на що вказується у освітніх документах, Державній національній програмі "Освіта (Україна ХХІ), Національній доктрині розвитку освіти, програмі "Вчитель".
Питання самостійної роботи розглядалися багатьма відомим вченими. Підкреслюючи визначну роль самостійної роботи в інтелектуальних здібностей особистості, В.Г.Кремень вказував на формування здатності до самовдосконалення і творчого пошуку: "... Треба переходити до моделі випереджувальної освіти, в якій цінностями є самостійність, професіоналізм, мобільність, підприємство, комунікативність" [6, 9]. У роботах С.Сисоєвої також розглядалося питання про особистісний розвиток і саморозвиток особистості, що є, на її погляд, головною метою освіти [13, 141]. Згідно цього науково-методична і професійна діяльність педагога повинна спрямовуватися на розробку новітніх навчальних матеріалів, які забезпечать інтенсивність засвоєння інформації та активізацію інтелектуального й творчого потенціалу особистості. Провідні науковці (Г.С.Костюк, І.А.Зязюн, Н.Г.Никало, І.Д.Бех, В.В. Рибалка та інші) стверджували, що в процесі самостійної роботи реалізуються і розвиваються творчі можливості особистості, а особливості процесу творчості полягають у тому, що сам процес впливає на його результат, який, у свою чергу, виражається не тільки у предметному плані, а й у зміні самого суб'єкта творчості.
Тому досягти високого рівня інтелектуального розвитку особистості можливо тільки через новий підхід до використання форм активізації пізнавальної діяльності, серед яких ми виокремлюємо самостійну роботу.
Але якщо проаналізувати стан використання самостійної роботи у навчально-виховному процесі, то, попри всю глибину досліджень цього питання, на практиці існує ряд невирішених проблем.
Мета дослідження - визначення сутності поняття "самостійна робота" та розгляд генезису даної категорії у педагогічних працях відомих мислителів.
Видатні мислителі, надаючи великого значення розвитку пізнавальної діяльності особистості, вказували на необхідність самостійного набуття знань. Принцип поєднання навчання з самостійній участю дітей та молоді в продуктивній праці вперше в історії педагогічної думки проголосили Т Мор та Т.Кампанелла. У Т.Кампанели йдеться: "І всі у них навчаються разом... Усіх дітей поділяють на чотири загони, якими керують четверо літніх вчених мужів... До сьомого року життя діти ходять скрізь босоніж і з непокритою головою. У цей час учителі водять дітей у шевські майстерні, пекарні, кузні, до столярів, малярів тощо, щоб вивчити нахили і обдаровання кожного з них... Учнів водять на поля й пасовища, щоб вони дивилися, як працюють селяни, і призвичаювалися до хліборобства та скотарства. І більшої пошани серед них заслуговує той, хто опанував більше мистецтв та ремесел і вміє їх добре застосовувати в житті" [7, 140-141]. Т.Мор і Т.Кампанела підкреслювали важливе значення гармонійного розвитку особистості і широкої організації самоосвіти громадян та залучення їх до науки: "Титул може дістати лише той, хто знає історію всіх народів, їхні звичаї, релігійні обряди, закони, устрій республік і монархій, життєпис законодавців і винахідників наук та ремесел..." [7, 141].
Роль самостійної роботи у пізнавальній діяльності особистості визначав Я.А.Коменський. У його працях підкреслюються особливе значення самостійності у навчанні. Він вважав, що істинні знання можна набути за допомогою самостійних спостережень та чуттєвої наочності. Педагог підкреслював, що навчання повинне бути таким, коли у особистості "...открываются глаза для добровольного й самостоятельного познания предметов из других" [5, 124] .
Ідею активізації пізнавальної діяльності засобами самостійної роботи розвивав і Ж.-Ж.Руссо. Він вважав, що учень за допомогою метода самостійної работи, "...хорошо направленной свободы, а не насилия и принуждения", може досягти "…гораздо более ясные и верные понятия" [12, 165].
І.Т.Песталоцці вважав самостійну роботу обов'язковою умовою успішного навчання. Він вказував, що необхідно виховувати особистість з розвиненим бажанням самостійно набувати знання з трудової діяльності. На його думку, інтелектуальний розвиток здійснюється у "діловому" занятті, тому що саме на ньому можна відразу виявити недоліки, внести певні корективи. Педагог писав, що "у детей возникает стремление достигнуть самостоятельности через собственную деятельность, основанное на осознании своих сил" [9, 78].
А.Дістервег говорив про необхідність використання в навчально-виховному процесі самостійної роботи. Самодіяльність він визначав як принцип виховання, що сприяє характеру розвиваючого навчання. На його думку, істинне призначення особистості - "...быть самодеятельным в стремлении к разумным целям" [4,182]. Він стверджував, що намагання особистості думати, досліджувати, шукати, діяти самостійно покращує організацію пізнавального процесу, а педагог повинен сприяти розвитку самостійності та зацікавленості.
Ідеї вітчизняного педагога К.Д.Ушинського про самостійну роботу як міцну основу пізнавальної діяльності стали неоціненним вкладом у педагогічну теорію та практику. Важливою метою в пізнавальній діяльності вчений вважав розвиток самостійного мислення. Він у своїх працях надавав великого значення розробленню різних видів самостійної роботи, формам та методам її проведення на заняттях. Вчення К.Д.Ушинського про активізацію навчальної діяльності учнів та підсилення їх самостійної роботи були надзвичайно корисними для подальшого удосконалення педагогічної теорії і практики.
Німецький педагог і філософ І.Г.Гердер, відстоюючи прогресивні педагогічні ідеї, виступав за таку організацію навчання, яка б розвивала самостійність мислення дітей: "Гімназія покликана насамперед розвивати мислення учнів" [3, 67]. Мету навчально-виховного процесу просвітитель вбачав у досягненні такого стану суспільства, коли кожна особистість зможе самостійно розвивати свої природні здібності.
Американський філософ, психолог і педагог Д.Дьюї центр уваги у навчанні переносить на самостійну роботу учнів, тому що зміст освіти, на його думку, повинен ґрунтуватися навколо "чотирьох основних інстинктів людини" - соціального, конструювання, художнього вираження і дослідницького [3, 107]. Щоб перебороти пасивний характер навчання, він висунув думку "навчання через діяння", тому що необхідні знання набуваються тільки при виконанні різних завдань. Головною ідеєю було те, що навчання має вестися шляхом самостійного вирішення учнями проблем, які виникають в їх практиці. Функція інтелекту, - згідно з Дьюі;"не в тому, щоби копіювати об'єкти оточуючого світу, а в тому, щоби встановити шлях найбільш ефективних і вигідних відносин з цими об'єктами. Пізнавальну ж діяльність учня слід вважати позитивною, коли вона є ефективною при вирішенні практичних завдань.
Цю думку підтверджували також вітчизняні педагоги. Так, В.К.Буряк вважав, що система самостійної роботи позитивно впливає на якість знань, забезпечуючи їх повноту та правильність, сприяє розвитку пізнавальної активності учнів. Н.А.Аверін і Е.С.Львов, підтверджуючи думку В.К.Буряка про необхідність самостійної роботи в навчально-виховному процесі, відмічали: "...если вы хотите что-либо по-настоящему знать, то стремитесь знания самостоятельно приобрести" [1, 45]. А.В.Петровський зазначав, що самостійна робота
Loading...

 
 

Цікаве