WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особистісно-діяльнісний підхід як умова розвитку та саморозвитку студентів у процесі професійної підготовки у ВНЗ - Реферат

Особистісно-діяльнісний підхід як умова розвитку та саморозвитку студентів у процесі професійної підготовки у ВНЗ - Реферат

передбачають постійне вивчення та знання індивідуальних особливостей студента, його поглядів, інтересів, звичок тощо; діагностування та моніторинг рівня формування цих особистісних якостей; оперативну зміну тактики взаємодії викладача і студента залежно від обставин, що склалися; створення умов для самовиховання та саморозвитку особистості студента; розвиток самостійності, ініціативи, результативності діяльності.
Теоретичний аналіз вказує на наявність різних відтінків бачення вченими особистісного підходу. Одним з їх виявлень є поняття особистісно-орієнтованого підходу як найважливішого принципу психолого-педагогічної науки, що передбачає створення навчально-виховного середовища та врахування своєрідності індивідуальності особистості у розвитку та саморозвитку. Важливим моментом у цьому підході є визнання того, хто навчається, активним суб'єктом діяльності, а отже, становлення суб'єкт-суб'єктних стосунків. Цей підхід вважається багатьма ученими основним і в підготовці майбутнього педагога, пов'язаний з формуванням його особистісних і професійних якостей. Так, у своїй статті "Інваріанти особистісно-орієнтованого підходу" І.Бех пише про те, що вдосконалення, формування та розвиток підростаючої особистості тісно пов'язаний з особистісно-орієнтованим підходом, завдяки якому можна суттєво гуманізувати виховний процес, наповнити його високими морально-духовними переживаннями, утвердити взаємини справедливості і поваги, максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно-розвиваючої творчості. Не можна не погодитися з автором, що особистісно-орієнтований підхід як нова модель виховання потребує розробки відповідної психологічно виваженої та і соціально продуктивної корекції, здатної бути міцним науковим підґрунтям у створенні високоефективних виховних технологій і методів.
В останні десятиріччя у роботах науковців зустрічається поняття "особистісно-діяльнісний підхід" до пізнання та формування особистості, реалізація якого передбачає моделювання у процесі професійного навчання такої структури педагогічної діяльності, яка б забезпечувала пріоритет особистості над усією освітньою діяльністю. У відповідності з цим освітня діяльність у процесі підготовки не формує особистість педагога, а сприяє розвитку схильнотсей, спрямованості, професійного досвіду, індивідуально-психологічних особливостей. Особистісно-діяльнісний підхід вимагає рефлексійного управління міжособистісною взаємодією, тобто метою взаємодії викладача та студента є розвиток потреби і здатності до самоуправління, саморегуляції, самоорганізації, самоконтролю навчальної діяльності учня, студента та педагога, який навчається в системі післядипломної освіти тощо.
У зв'язку з цим треба наголосити, що одна з важливих функцій особистості - безперервний пошук, обґрунтування та перегляд сенсу життя, перетворення самого себе у доступних видах діяльності. У цьому сенсі особистісна орієнтація вищої освіти може надати їй нової сутності. Сутність слова " діяльність" розкривається у життєдіяльності людини та предметній діяльності, у спілкуванні, у відтворенні себе як носія свідомості.
Психологічне вивчення діяльності як особливого предмету досліджень було започатковане Л.С.Виготським та С.Л.Рубінштейном, які вказували на нерозривність розвитку особистості від різноманітних, притаманних людині видів діяльності, засобів розкриття потенційних можливостей. В їхніх роботах тісно поєднуються поняття "особистість" і "діяльність". Так, С.Рубінштейн підкреслює, що у відповідності до особистісно-діяльнісного підходу дитина у цілісній системі навчально-виховного процесу виступає і як суб'єкт діяльності, і як суб'єкт розвитку власної особистості. У роботах цих вчених особистісно-діяльнісний підхід передбачає насамперед організацію предметно-практичної діяльності у відповідному соціальному контексті, що створює позитивне емоційно-мотиваційне тло. Важливою умовою при цьому виступають гуманістичне ставлення до кожної дитини, довірливе діалогічне спілкування, прийняття кожної дитини такою, якою вона є.
У нашому дослідженні підґрунтям особистісно-діяльнісного підходу є той факт, що становлення та розвиток особистості відбувається у різноманітних видах діяльності. Реалізація цього підходу передбачає моделювання структури навчальної, практично-педагогічної, проективно-педагогічної та наукової діяльності студентів, спрямованої на особистісний розвиток дитини як "автора діяльності". Дефініція " автор діяльності" об'єднує поняття "суб'єкт діяльності" і "розвиток власної особистості". У цьому підході повинні бути закладені умови для самоздійснення, самоактуалізації, самореалізації студентів, тим самим забезпечуючи спрямування їх педагогічної діяльності на становлення особистості дошкільника.
Ми йдемо за В.І.Лозовою, яка підкреслює діалектичну єдність особистісного і діяльнісного підходів у педагогіці. Якщо особистісний підхід вимагає визнання особистості як продукту соціально-культурного розвитку, носія культури, її унікальності, інтелектуальної та моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору на природний процес саморозвитку здібностей, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов, то діяльнісний підхід спрямований на таку організацію суб'єкта, в якій би він був активним у пізнанні, праці, спілкуванні, своєму особистісному розвитку. В.І.Лозова справедливо стверджує, що у педагогічній науці все частіше вживається поняття " особистісно-діяльнісний підхід", де особистісний і діяльнісний аспекти утворюють нерозривну, єдину інтеґрацію, спрямовану на саморух, самозростання і в заключному результаті на самореалізацію своїх можливостей особистості. Тому особистісно-діяльнісний підхід в межах шкільної освіти можна віднести і до всієї осяжності неперервної освіти, оскільки він характеризується ціннісним ставленням, позитивними можливостями особистості у діяльності; включенням особистісного досвіду молодої людини до навчально-виховного процесу, який включає когнітивний (знання), операційний (уміння) та аксіологічний (цінності, настанови) блоки.
Короткий аналіз парадигми сучасної освіти дає підстави для визначення загальної і відмінної характеристики особистісно-діяльнісного підходу.
Загальним у особистісно-діяльнісного підходу є створення умов для розвитку і саморозвитку особистості людини, реалізація педагогом відповідальної позиції зарезультати освітнього процесу, побудова відповідних до рівня розвитку дітей видів діяльності на основі діалогу та співробітництва.
Відмінним є різноманітність професійної діяльності педагогів у межах методики, стилю, концепцій, композицій, індивідуального життєвого досвіду, педагогічних систем тощо.
Аналіз психолого-педагогічної літератури та власна педагогічна практика у вищих навчальних закладах та дошкільних установах дає можливість означити обрії особистісно-діяльнісного підходу в межах авторської концепції.
Особистісно-діяльнісний підхід у професійній підготовці - це багатомірна, багатоаспектна, багаторівнева ступінчата відкрита структура, що відображає змістовну та процесуальну повноту професійної підготовки студентів, спрямована на розвиток та саморозвиток дитини як автора своєї діяльності. Це загальний спосіб педагогічної діяльності, спрямований на інтенсифікацію особистісно-професійної сфери у спільній діяльності педагога і вихованця через самопізнання, самоорганізацію, самопобудову, самозміну, самоздійснення, через взаємодію і взаємовплив суб'єкт - суб'єктних стосунків: викладачі - студенти - діти - студенти - викладачі; це умова особистісного
Loading...

 
 

Цікаве