WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості впровадження інновацій у практику навчання вчителями різних кваліфікаційних категорій - Реферат

Особливості впровадження інновацій у практику навчання вчителями різних кваліфікаційних категорій - Реферат

(22,77%:18,87%), використанню ТЗН (21,78%:16,98%), театралізованим та рольовим іграм (4,95%:1,89%), дискусіям (33,66%:22,64%), екскурсіям (12,87%:3,77%), семінарам (25,74%:16,95%), захисту учнівських проектів (14,85%:9,43%). Учителям гімназій більше до вподоби проблемне навчання (13,58%:72,28%), використання елементів програмованого навчання (28,30%:18,81%), змагання (13,21%:10,89%), організація учнівських досліджень (15,09%:12,87%), використання опорних сигналів(39,62%:32,67%).
Рис. 3. Використання інновацій учителями історії в навчальних закладах різного типу.
Учителі ліцеїв та гімназій так само, як і вчителі загальноосвітніх шкіл, вважають основною перешкодою у впровадженні інновацій відсутність інформації про нововведення (28,71%:28,30%:28,57%), відсутність ТЗН (15,09%:15,09%:15,72%), але більше за шкільних вчителів покладаються на звичайні методи навчання (8,91%:7,55%:6,73% - шкільних вчителів), скаржаться на недостатність досвіду (7,92%:9,43%:5,81%), великі витрати часу (18,81%:16,98%:11,66%), та менше нарікають на небажання учнів щось змінювати у існуючій системі навчання (6,93%:1,8%:7,61%). Але з деяких питань думки вчителів ліцеїв та гімназій розбігаються. Учителі гімназій взагалі не помічають за собою небажання щось змінювати у навчанні, а серед учителів ліцеїв таких 4,95%. Учителі гімназій гостріше відчувають відсутність підтримки з боку адміністрації (5,66%:3,96%), розбіжність поглядів у колективі (5,66%:0,99%). Вчителі ліцеїв частіше стикаються з протистоянням учнів змінам у навчальному процесі (6,93%:1,99%) і незадоволені результатами власної праці (7,92%:5,66%).
При визначені ініціаторів нововведень у їхніх навчальних закладах учителі ліцеїв та гімназій, як і шкільні колеги, переважно називають себе. Однак відсоток таких вчителів дещо менший порівняно зі школами (23,76%:28,30%:30,73%). У вчителів ліцеїв адміністрацію шкіл ініціаторами назвали стільки ж, як і прибічників власної ініціативи. Другими за ініціативністю в інноваційному процесі названі методичні об'єднання (20,79% - ліцеїв, 24,53% - гімназій, 22,25% - шкіл), третіми вчителі гімназій назвали учнів (15,09%), ліцеїв - творчу групу вчителів (13,86%), шкіл - адміністрацію (17,93%). Наступним у рейтингу - методичні кабінети відділів освіти (шкільні вчителі - 10,0%, ліцеїв - 5,84%) та творча група вчителів (гімназій 11,32%).
У цілому результати анкетування свідчать про те, що вчителі гімназій більшою мірою підготовлені до впровадження і впроваджують інновації у навчання історії. Вони органічно поєднують власну ініціативу, прагнення своїх колег - викладачів з ініціативою учнів, у визначенні мети навчання відходять від тиску предметно зорієнтованої педагогіки і більше спрямовують навчання на розвиток особистості учня, активніше застосовують передові форми й методи, сміливіше йдуть на експеримент, але дещо ідеалізують ефективність звичайних методів навчання.
Під час обробки анкетних даних виявилося, що більше третини вчителів (761 особа) не задоволені або лише час від часу відчувають задоволення результатами своєї праці. Цей факт наштовхує на думку про можливу залежність ставлення вчителів до роботи і впровадження ними інновацій. Аналіз анкет показав, що суттєвих розбіжностей у визначенні основних завдань навчання історії серед вчителів, задоволених і незадоволених результатами праці, немає, оскільки по всіх ціле визначеннях різниця у показниках не перебільшує 1,5%. Щодо впровадження інновацій вчителями виявилося, що ті, хто відчувають незадоволення працею, використовують менше нововведень. Розбіжність між показниками збільшується, коли йдеться про інновації, які потребують додаткових організаційних зусиль з боку вчителя: проблемне навчання (57,7%:71,96%), групові види роботи (21,02%:28,68%), використання ТЗН (15,60% 9,33%), дискусію (18,0%:25,52%), індивідуальну реєстрацію учнівських досягнень (21,68%:28,54%), організацію учнівських досліджень (6,57%:11,43%), і меншими, коли витрати на організацію незначні, й основна робота припадає на учнів: використання елементів програмованого навчання 19,52%:18,48%), змагання (14,19%:17,18%), семінари (15,64%:17.11%), захист учнівських проектів (12,05% :13,59%) (Рис. 4).
Рис. 4. Використання інновацій учителями історії, задоволеними і незадоволеними результатами власної праці.
Учителі, незадоволені результатами праці, хоча визначають своє ставлення до роботи істотною перешкодою у розповсюдженні інновацій частіше за інші (9,33%:4,60%), але не вважають її основною та єдиною. Вони також нарікають на відсутність інформації (24,44%:30,55%) та нестачу ТЗН (12,35%:16,75%), але значно менше, ніж їхні колеги. Такі вчителі чутливі до відсутності підтримки з боку адміністрації (7,62%:4,39%). Але вони не вважають себе менш ініціативними за інших (29,96%:30,40%), більше покладаються на допомогу адміністрації (19,19%:17,61%), методичні об'єднання вчителів історії (23,92% :20,92%), творчу групу вчителів (9,07%:7,40%) та менше - на методичні кабінети відділів освіти (7,36%:10,86%) й кабінети історії інститутів післядипломної освіти (5,78%:7,05%).
Проведене дослідження виявило певну залежність між інноваційною діяльністю вчителя та віковими особливостями учнів, з якими вони працюють. Це знайшло своє відображення у специфіці інновацій та ступені ініціативності вчителів.
Існує відмінність у підходах до інноваційної діяльності у закладах нового типу, яка менш предметно спрямована й більш інтенсивна.
Незадоволеність учителів результатами власної діяльності призводить до зниження інтенсивності та формалізації навчального процесу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баханов К.О. Мета навчання історії в школі: погляд сучасних учителів //Історія в школі. - 2002. - № 1. - С. 2-8.
2. Баханов К.О. Мета і завдання шкільної історичної освіти в суб'єктивних оцінках учителів //Імідж сучасного педагога. - 2002. - № 5 (23-24). - С. 55-60.
3. Баханов К.О. Інновації в сучасній праці вчителів історії //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 1. - Бердянськ: БДПУ, 2003. - С. 29-40.
4. Баханов К.О. Проблеми впровадження інновацій у практику навчання історії в школі //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 4. Бердянськ: БДПУ, 2003. - С. 5-15.
Баханов К.О. Регіональні особливості впровадження інновацій у навчанні історії у школі //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 1. - Бердянськ: БДПУ, 2004. - С. 5-14.
Loading...

 
 

Цікаве