WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасні підходи до викладання курсу „педагогіка” у вищому закладі освіти - Реферат

Сучасні підходи до викладання курсу „педагогіка” у вищому закладі освіти - Реферат

закономірностей або узагальнених способів дій, що зумовлюють можливість їх ефективно використовувати при вирішенні цілого широкого кола професійно-педагогічних завдань.
Четвертий розділ "Школознавство" спрямовано на оволодіння майбутніми педагогами обсягом питань, пов'язаних з організацією та управлінням сучасною системою освіти в Україні й тенденціями щодо її розвитку.
У контексті цих питань розглядається специфіка управління загальноосвітньою школою та його соціально-політичне, юридичне, організаційне, економічне, процесуальне, психологічне, науково-методичне, медико-гігієнічне тощо забезпечення; функціональні обов'язки посадових осіб; сучасні вимоги до особистісних і професійних якостей учителя, зумовлені соціально-культурним призначенням його праці.
П'ятий розділ - "Педагогічнеспівробітництво і спілкування в освітньому процесі" - присвячено оволодінню майбутнім фахівцем освітньої галузі основами професійного забезпечення усвідомлюваної, цілеспрямованої та активної взаємодії суб'єктів педагогічного і виховного процесів як умови успішного упровадження в практику провідних ідей сучасної педагогічної науки.
Ключовими питаннями цього розділу програми є психолого-педагогічна характеристика сутності понять "взаємодія", "співробітництво" та "спілкування" як провідних форм спільної діяльності педагога (і ширше - педагогічного колективу) й учня (учнівського колективу), а також чинників їх оптимізації.
Дані розділи програми загального курсу педагогіки не вичерпують усієї сукупності питань, пов'язаних з її теоретичними і прикладними аспектами як системи спеціальних знань, як науки і як особливого виду діяльності. Вони органійно пов'язані й збагачуються іншими складовими, що утворюють систему педагогічних наук.
Реалізація цілей, завдань і змісту курсу "Педагогіка" здійснюється за допомоги багатоманітної сукупності організаційних форм і методів навчання, визнаних як найбільш ефективні в сучасній практиці вищої школи.
Форма організації навчального процесу обирається залежно від взаємозв'язку викладача і студентів, зумовленого метою, завданнями, змістом дидактичного матеріалу та відповідним характером учбової діяльності.
Основною формою організації навчального процесу, спрямованого на розкриття провідних наукових понять, ідей, гіпотез, теорій педагогіки та їх зумовленості потребами життя, є лекція в її різних видах (вступна, тематична, заключна, оглядова, консультативна) і функціональних спрямуваннях (інформаційна, орієнтовна, роз'яснююча, переконуюча, захоплююча, запалююча, але не розважаюча).
Практичні, семінарські й лабораторні заняття є за своєю суттю практичними заняттями, оскільки на них моделюються, обговорюються й вирішуються різноманітні педагогічні ситуації, які зустрічаються у практиці навчального процесу.
Отже, якщо лекція являє собою форму навчання, в якій вирішуються учбові завдання засобом теоретичних міркувань викладача і студентів, то усі практичні заняття (у тому числі й семінари) покликані ці теоретичні висновки "прикласти" до сучасної практики.
Методи навчання як способи організації розумової і практичної діяльності студентів спрямовані на розвиток у них професійних здібностей, усвідомлене оволодіння науковими знаннями й цілеспрямоване оволодіння уміннями і навичками практичного оперування педагогічними діями.
Висновки сучасних експериментальних досліджень з проблеми методики викладання педагогіки у вищій школі зводяться до того, що даний процес може бути дійовим лише тоді, коли він будується на методах і прийомах, що активізують діяльність самого студента.
До них здебільшого відносять методи проблемного й інтерактивного навчання.
Методи проблемного навчання (проблемне питання, проблемна задача, проблемне завдання) на відміну від так званих традиційних (повідомляючи, розповідаючи, інформуючих) постійно ставлять студента у спеціально створені проблемні ситуації, в яких моделюються фрагменти його майбутньої професійної діяльності у вигляді навчальних завдань, потребуючих аргументованого теоретичного й практичного вирішення.
Методи інтерактивного навчання (евристична бесіда, метод дискусії, метод ділової гри, метод "круглого столу", конкурси науково-творчих робіт з їх обговоренням) основуються на психології, етиці й естетиці людських взаємовідносин і взаємодій. У діяльності викладача центральне місце займає не окремий студент, а група взаємодіючих студентів, яку він активізує, стимулює, спрямовує, тобто створює умови, яких потребує певний метод інтерактивного навчання.
Активні методи навчання зумовлені цілями професійної підготовки фахівця освітньої галузі, а різноманітність їх використання залежить від завдань, які виникають у теоретичній і прикладній спрямованості курсу даної навчальної дисципліни.
Контроль за процесом навчання й оцінка його результатів повинні здійснюватися не за формальними і випадковими показниками (наприклад, уміння відтворювати ті або інші заучені "книжкові" знання), а на основі більш суттєвих якостей: готовності студента до визначення сутності тієї або іншої педагогічної ситуації, надання глибокого, науково аргументованого пояснення причин щодо певних проявів у діяльності або поведінці реальної людини, знаходження на цій основі оптимальних підходів до організацій та педагогічної взаємодії з нею.
Протягом багатовікової педагогічної практики узагальнений образ педагога уявляється в масовій свідомості як інтелігент, який володіє високим інтелектом, загальною і професійною культурою, дотримується загальновизнаних норм моралі, постійно прагне до досконалості. Саме на формування таких якісних ознак фахівця освітньої галузі повинен бути спрямований курс цієї навчальної дисципліни.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ананьев Б.Г. Личность, субъект деятельности //Избр. пихол.труды в 2-х т. - Т.2. - М.: Педагогика, 1980. - С.232.
2. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии: Учебно-методическое пособие для преподавателей и аспирантов вуза. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 304 с.
3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів освти. - К.: Академія, 2002. - 576 с.
4. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. 2-е, доп. и перераб. - М.: Логос, 2002. - 384 с.
5. Мороз О.Г., Сластюнін В.О., Філіпенко Н.І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація: Навчальний посібник. - К., 1997. - 168 с.
6. Педагогічна професія і особистість учителя: Методичні рекомендації /Укладач Н.В.Гузій. - К., 2000. - 19 с.
Харламов И.Ф. Педагогика: Учебник. - 7-е изд. - Минск: университетское, 2002. - 560
Loading...

 
 

Цікаве