WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасні підходи до викладання курсу „педагогіка” у вищому закладі освіти - Реферат

Сучасні підходи до викладання курсу „педагогіка” у вищому закладі освіти - Реферат


Реферат на тему:
Сучасні підходи до викладання курсу "педагогіка" у вищому закладі освіти
Професійна підготовка педагога (вихователя дошкільного закладу, вчителя загальноосвітньої середньої школи та позашкільних навчально-виховних закладів, викладача вищої школи) завжди являв собою предмет посиленої уваги держави, суспільства і науки. Це зумовлено тим, що серед соціальних інститутів освіта займає одну з провідних позицій, оскільки від неї значною мірою залежить добробут людини, рівень культури і духовності суспільства, темпи економічного, науково-технічного і соціального прогресу.
У сучасних умовах діяльність педагога наповнюється новим змістом, зумовленим переходом від індустріального до постіндустріального, тобто високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів вимагають глибокого оновлення системи освіти, потребують її випереджувального характеру.
Звідси стала очевидною та обставина, що сучасна система освіти потребує фахівців нової формації - педагогів-професіоналів, здатних не тільки самостійно і обґрунтовано визначати цілі, напрямки, зміст, ефективні форми і методи педагогічної діяльності, але й брати на себе відповідальність за її результати і наслідки. Отже, професіоналізм і особистість сьогодні розглядаються як невід'ємні складові цілісної характеристики педагога.
У зв'язку з цим особливого значення набувають питання, пов'язані зі ступенем рівня професійної підготовки педагога з тими вимогами, дотримання яких зумовлено ідеями конкретно-історичного розвитку вітчизняної і світової освіти.
Вища школа як провідний соціальний інститут, що вирішує проблему професійної підготовки фахівців освітньої галузі повинна не тільки визначати і науково обґрунтувати концептуально-образну модель сучасного педагога, яка б за своєю суттю була орієнтиром, зразком для його формування й еталоном для порівняння з отриманою реальністю, але й створювати оптимальні умови, в яких би успішно здійснювалося становлення висококваліфікованого фахівця, носія найвищих досягнень вітчизняної і світової науки, культури, з відповідними світоглядними настановами та життєвими спрямуваннями, свідомо відданого обраній професії Педагога.
Соціологічні, психологічні й педагогічні дослідження останніх років свідчать про те, що успішність реалізації Державної національної доктрини розвитку освіти можлива лише за умови органічної єдності провідних структурних компонентів системи професійної підготовки фахівця освітньої галузі: навчання і виховання.
Відомо, що навчально-пізнавальна діяльність передбачає, насамперед, підготовку майбутнього педагога до кваліфікованої професійної діяльності.
Щодо виховання, то саме воно забезпечує становлення і розвиток особистості педагога - порівняно стійку і усвідомлювану систему ціннісних орієнтацій, мотивів, установок, якими він керується у ставленні до окремої людини і самого себе, до соціального і природного оточення, до обраної професії. "Кожен, хто обирає професію педагога, бере на себе відповідальність за тих, кого він буде вчити і виховувати, водночас відповідає за самого себе, свою професійну підготовку, своє право бути Педагогом, Учителем, Вихователем" [4]. Природно, що без підтримки виховання і без опори на нього навчання не може забезпечити досягнення високих результатів у підготовці педагога.
У загальній системі навчальних дисциплін вищого закладу освіти, спрямованих на професійну підготовку фахівця освітньої галузі, курс "Педагогіка" посідає провідне місце. Будуючи галуззю спеціальних знань, сформованих під впливом потреб суспільства і покликаних виконувати певні суспільні функції, а також спеціальною наукою з конкретним і тільки їй притаманним предметом дослідження, педагогіка сприяє становленню студента як суб'єкта педагогічної діяльності, його формування як особистості і як індивідуальності.
Стати суб'єктом педагогічної діяльності означає освоїти цю діяльність, оволодіти нею, бути готовим до її здійснення.
Рівень готовності суб'єкта до діяльності визначається ступенем сформованості в нього загальних і спеціальних здібностей, загальних і спеціальних знань, професійних умінь та навичок.
Отже, за своєю змістовною суттю і характером викладання курсу "Педагогіка" передбачає:
" розвиток у студента педагогічних здібностей - орієнтовних дій, завдяки яким відбувається обстеження ситуацій пізнавальної і практичної педагогічної діяльності, орієнтування і регулювання практичної поведінки;
" формування педагогічних знань, виражених у поняттях, судженнях, умовисновках, концепціях, теоріях, що відображають істотні моменти зв'язку між науково-пізнавальною і практичною діяльністю педагога;
" формування педагогічних умінь і навичок - складної системи здійснення пізнавальних та практичних дій і операцій педагогічної діяльності, відповідно до поставленої мети.
Педагог як особистість, основу якісної характеристики якого утворює морально-вольовий аспект, що конкретизується і реалізується у ставленні до природного і соціального середовища, у спрямованості професійної діяльності й загалом - у життєвих принципах, життєвому кредо, - в багатьох формується на основі особистісно-діяльнісного підходу, покладеного в контексті провідних тенденцій розвитку сучасної освіти. Згідно цього підходу у процесі викладання будь-якої навчальної дисципліни, зокрема педагогіки, глобалізується і систематизується організація і самоорганізація освітнього процесу, що включає усі його компоненти і насамперед самих суб'єктів педагогічної взаємодії: викладача і студента. У центрі навчання знаходиться студент як особистість і як майбутній фахівець освітньої галузі з його мотивами, життєвими цілями, неповторним психологічним складом. Викладач, враховуючи інтереси студента, наявні інтелектуальні можливості, ступінь наполегливості й активності, визначає навчально-виховні цілі, спрямовує і коригує освітній процес з метою формування і розвитку професійно необхідних особистісних якостей.
В наслідок особистісно-діяльнісного підходу до вивчення даної навчальної дисципліни у студента - майбутнього педагога повинно скластися стійке почуття особливої гордості про те що "серед представників інших наук про людину тільки він один, володіючий педагогічними знаннями і відповідними методиками, спроможний дієво виховувати і формувати підростаючу особистість, розвиваючи її
Loading...

 
 

Цікаве