WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховний простір як інтегрований чинник впливу на соціальне становлення і розвиток учнівської молоді - Реферат

Виховний простір як інтегрований чинник впливу на соціальне становлення і розвиток учнівської молоді - Реферат

принципах добровільності, особистої зацікавленості дітей, ці заклади мають великі можливості щодо створення сприятливих умов для самовизначення і саморозвитку особистості, задоволення її духовних потреб, прояву соціальної активності.
За офіційними даними, зараз в Україні існує мережа позашкільних закладів освіти, яка налічує1521 одиниць і охоплює 1256762 дитини та 35232 педагогічних працівників (з них 20174 - особи з вищою освітою). У діючій мережі визначилося понад 30 типів різних закладів як комплексних, так і профільних [4,165].
До комплексних позашкільних закладів належать будинки творчості дітей та юнацтва, палаци учнівськоїмолоді, центри дитячої творчості, клуби при районних соціальних службах та клуби за місцем проживання тощо. Окрему категорію становлять спеціалізовані однопрофільні позашкільні виховні заклади: станції юних техніків, дитячі флотилії, дитячі туристичні станції, станції юних натуралістів тощо.
Багатопрофільні та спеціалізовані позашкільні освітньо-виховні заклади з широким спектром напрямків діяльності створюються і функціонують у кожному регіоні залежно від його економічної, матеріально-технічної і соціально-культурної специфіки. За звичаєм, мережа таких закладів найбільше розвинена у великих містах: Києві, Донецьку, Луганську, Одесі, Дніпропетровську, Харкові. Так, у Запоріжжі та області, за останніми даними [1,4], функціонують 62 позашкільні освітньо-виховні заклади: центри художньо-естетичної, науково-технічної творчості, станції юних туристів, дитячо-юнацькі клуби фізичної підготовки. Зокрема, в районному центрі м. Бердянську функціонують дитячі музична й художня школи, дитячо-юнацька спортивна школа, станція юних натуралістів, клуб юних моряків, центр дитячо-юнацької творчості, станція юних техніків та ін.
Зазначені освітньо-виховні заклади є важливими елементами виховного простору, з якими безпосередньо взаємодіє певна частина шкільної молоді і які є нішею для її соціокультурного існування. Але позашкільні освітньо-виховні заклади не вичерпують усієї його поліфункціональної сутності. Істотну впливову роль у вихованні учнівської молоді відіграють особистісні предметно-речові складові культурного середовища міста.
Предметно-речові складові культурного середовища міста - це архітектурно і культурно освоєний простір, який має свою неповторну естетичну своєрідність, соціально-культурну будову й атмосферу, з яких формується культурний контекст, що за своєю спрямованістю формує тих, хто в нього входить. Кожний предмет культури, задовольняючи певну потребу, впливає на весь комплекс людських потреб, формує певні сутнісні людські якості.
Особистісні складові культурного середовища, або його суб'єкти, (і творці, і користувачі) - це різні соціальні групи за багатьма ознаками (соціально-класовою, професійною, освітньою, віковою та ін.), які об'єднані культурними умовами, ступенем залучення до культури, відповідною діяльністю [6,101-102] .
Культурне середовище як стійка структура буття людини в єдності речових та особистісних елементів визначає рівень культури його суб'єктів, їх культурну цілісність, потенційність і перспективність соціокультурного становлення й розвитку.
Разом з тим, для реалізації потенційних можливостей чинників виховного впливу на суб'єкти соціального середовища необхідні відповідні організаційно-функціональні структури, хоча відомо, що соціальне середовище не регулюється і не керується виховними установами й органами освіти [5,545].
За визначенням дослідників (А.Й.Капська, В.А.Караковський, Л.І.Новікова, Н.Л.Селіванова, О.І.Соколова), для того, щоб регіональна педагогічна політика стала реальністю, необхідно не тільки розробити її концептуальні основи, але й забезпечити планомірне впровадження її в життя. Така діяльність, на їх думку, може здійснюватися за кількома напрямками.
По-перше, створення регіонального інформаційного простору, для якого природним є аналіз педагогічної ситуації в регіоні, створення інформаційного банку даних - своєрідна "інвентаризація" вже існуючих загальноосвітніх шкіл та позашкільних освітньо-виховних закладів з відповідною оцінкою їх розвитку і спрямованості. Наступним кроком у створенні інформаційного простору є пропаганда і розповсюдження досягнень системного підходу загальноосвітніх шкіл і позашкільних закладів регіону.
По-друге, створення науково-практичного центру, який виконує роль "колективного наукового консультанта" і працює згідно з науково обґрунтованою концептуальної позиції.
Таким чином, науково-практичний центр, виконуючи провідну роль в адаптованому управлінні виховним процесом регіону, реалізує у своїй діяльності кілька функцій, а саме:
- аналітичну;
- освітньо-пропагандистську;
- дослідну;
- мотиваційну;
- експертно-діагностичну;
- прогностичну [7,41-42].
Запропонований підхід до створення виховного простору на основі взаємодії основних його складових - загальноосвітньої школи і позашкільних освітньо-виховних закладів - визначається в сучасній теорії і практиці як найбільш спрямований і ефективний. Чим вищий рівень наукового обґрунтування керівництва вихованням як соціальним явищем, тим нижчим є рівень елементів стихійності у соціальному розвитку і впливі соціального середовища на формування й розвиток особистості.
Разом з тим, стан науково-теоретичного осмислення й обґрунтування способів практичного впровадження цього підходу в життєдіяльність виховного простору не можна вважати на сьогодні задовільним. Він може бути визначений як відправний для подальшої дослідно-експериментальної роботи, зумовленої прагненням найбільш повно й адекватно охарактеризувати ті складні процеси, які відбуваються у виховному просторі, функціонують у нових соціально-економічних і соціально-культурних умовах, і на цій основі визначити форми, методи і способи управління виховним процесом на різних його територіальних рівнях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гривцова О.А що після школи? //Запорізька правда. - 2004. - №35-36 (21473-21474).
2. Ильчиков М.З., Смирнов Б.А. Социология воспитания. -М.,1996.-116 с.
3. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології. - Харків, 2002.- 128с.
4. Соціальна педагогіка (За ред. А.Й.Капської. -К.:Центр навчальної літератури, 2003. -256с.
5. Соціологія (За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. -Київ-Харків, 1998. - 624с.
6. Соціологія культури (За ред.О.М.Семашка, В М.Пічі. -К.:Каравела;- Львів: Новий Світ, 2000. -336с.
7.Управление воспитательной системой школи: проблеми и решения /Под ред.В.А.Караковского, Л.И. Новиковой, Н.Л.Селивановой и др. -М.: Пед.общество России, 1999, -264с.
Loading...

 
 

Цікаве