WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховний простір як інтегрований чинник впливу на соціальне становлення і розвиток учнівської молоді - Реферат

Виховний простір як інтегрований чинник впливу на соціальне становлення і розвиток учнівської молоді - Реферат

типу, в яких функціонує виховна система.
Складовими є всі елементи соціокультурного середовища, що задіяні в процесі виховання.
Системоутворюючими елементами виступають: цілі, які поділяє більшість учасників виховного процесу; єдина педагогічна стратегія по "вертикалі" й "горизонталі", зорієнтована на пріоритетигуманістичного виховання; спільна територіальна субкультура; розвинена мережа зв'язків відносин гуманістичного характеру; усвідомлення суб'єктами виховання своєї психолого-соціальної спільності - територіальний педагогічний менталітет.
Системовизначаючими є ті заклади, що задають тон відносинам у просторі, визначають його спрямованість, його "обличчя" [7,34].
Виховний простір, як і соціальне середовище, є багатомірним і багаторівневим утворенням, якому притаманні компактність (сила виховного впливу) і простір (розміри).
Виховний простір вважається хронотопним [від гр. chronicos - час + гр. topos - місце] середовищем спільного буття, перетвореним усіма соціокультурними структурами, що задіяні у виховному процесі у відповідний час на певній території ("тут і зараз"), у чинник інтегрованого впливу на процес формування і розвиток особистості з метою забезпечення відчуття психологічного комфорту і сприятливих умов для самовизначення, саморозвитку і самореалізації. Виховний простір забезпечує більш високий ступінь координування взаємодії людини із соціокультурним і природним оточенням.
Як зазначають дослідники (В.А.Кaраковський, Л.І.Новікова, Н.Л.Селі-ванова, О.І.Соколова), перетворення певного середовища у виховний простір не тільки підвищує його виховний потенціал, й створює можливість більш ефективно керувати ним.
Основним соціальним інститутом, який здійснює організацію і керівництво вихованням молоді, є держава. У процесі демократизації суспільного життя виховання молодої людини як особистості, що характеризується високими моральними якостями, суспільною активністю, високою культурою праці й поведінки, є одним з провідних напрямків державної молодіжної політики.
Інтегруючими чинниками у вирішенні стратегічних завдань виховання молоді на загальнодержавному рівні є єдина територія, державна мова, правовий простір, національна культура, наука і освіта, які у своїй сукупності утворюють єдиний виховний простір як об'єктивну умову її соціалізації.
Об'єктивність умов соціалізації не означає її стихійності і некерованості. Навпаки, в сучасних умовax саме ті суспільні відносини визначають характер соціальних змін, які свідомо розвиваються і є фундаментом нaукoвo обґрунтованого регулювання соціального розвитку молоді. При цьому йдеться не про маніпуляцію свідомістю, волюнтаристський вплив на її долю, а створення необхідних умов соціалізації, які, в свою чергу, забезпечують умови для самореалізації, самоутвердження молодої людини [4, 11].
Державна молодіжна політика в Україні здійснюється за двома основними напрямами: соціально-економічним і політичним.
Соціально-економічний напрямок охоплює основні сфери життєдіяльності молоді: навчання, професійну освіту і працю, побут, дозвілля. Щодо політичного напряму, то він пов'язаний з формуванням громадянської позиції, активності молодих людей, їх ціннісних орієнтацій, стійких норм моралі [4, 87].
Актуальність зазначених вище напрямків молодіжної політики в Україні зумовлена тим, що сучасна соціокультурна ситуація, особливі економічні й політичні умови дійсності викликають необхідність для молодої людини орієнтуватися в цих особливостях, бути готовими діяти не за традиційними cxeмами й зразками поведінки, а на основі ситуацій, що склалися, спираючись на минулий досвід, ураховуючи при цьому власні інтереси та інтереси суспільства.
У єдиному виховному просторі цілеспрямований педагогічний вплив на соціальне становлення і розвиток молоді здійснюється безпосередньо за допомогою існуючої системи соціальних інститутів, функціональне призначення яких полягає у постановці і реалізації як стратегічних державних цілей, так і ситуативних завдань, що виникають в умовах повсякденного життя.
Одним із провідних соціальних інститутів є загальноосвітня школа, яка готує молодь до життєдіяльності і покликана виконувати базові для цього функції - навчання і виховання.
У сучасній загальноосвітній школі визначився перспективний підхід до розвитку й реалізації виховного потенціалу - системний підхід, поданий у вигляді виховної системи.
Виховна система відображає один з найбільш фундаментальних фактів педагогічної дійсності: виховання стає функцією соціального організму - колективу школи. Тобто, якщо раніше безпосереднім учасником педагогічного процесу вважався учитель-вихователь, який визначав смисл того, що відбувається у тій чи іншій педагогічній ситуації, то в умовах виховної системи оцінку сутності цих ситуацій здійснюють самі її учасники, керуючись прийнятими в ній нормами і цінностями. Виховна система як цілісний соціальний організм з власною логікою функціонування і розвитку створює, таким чином, умови для здійснення процесів самоорганізації і саморегуляції, інтегрує і гармонізує з цією метою всі необхідні шляхи, обсяги і засоби виховання [3; 7].
Разом з тим, виховна система школи вважається відкритою, оскільки не може плідно розвиватися, знаходячись ізольовано від соціального оточення. ЇЇ обов'язок полягає в забезпеченні вихованцям широкого контакту із соціумом. Саме об'єкти соціального оточення часто стають реаліями, на основі яких створюється взаємодія школи із соціумом - природним, соціальним, екологічним, культурним. На базі взаємодії школи із середовищем створюється певний територіальний виховний простір, який сприяє виведенню виховної системи за межі навчального закладу, включенню її в педагогічне освоєння найближчого оточення й перетворенню його у чинник виховання дітей і дорослих.
Зміст взаємодії тих чи інших закладів освіти в найближчому соціумі визначається видом, характером, напрямком діяльності, яка є провідним чинником установлення не тільки зовнішніх взаємовідносин, але й відповідає внутрішнім потребам розвитку виховної системи.
Отже, якщо розглядати сутність виховання як управління процесом розвитку особистості, яким передбачається створення умов, необхідних для максимального розвитку потенційних можливостей кожного суб'єкта цього процесу, то організація взаємодії соціальних інститутів середовища, визначення її мети, змісту, показників результативності є найважливішими аспектами цього управління.
У створенні єдиного виховного простору, крім загальноосвітньої школи, велику роль відіграють різноманітні інфраструктури, насамперед, позашкільні освітньо-виховні заклади. Базуючись на
Loading...

 
 

Цікаве