WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розкриття змісту естетичного виховання дітей на сторінках вітчизняної періодичної преси другої половини ХІХ століття - Реферат

Розкриття змісту естетичного виховання дітей на сторінках вітчизняної періодичної преси другої половини ХІХ століття - Реферат

художніх ігор належить в певній мірі і розповідання казок. Слід відзначити, що в історії педагогічної думки відносно казки як літературного жанру і як певного виду гри існувало (аналогічно відзначеній раніше різниці у поглядах на роль казки у розумовому розвитку дітей) в крайньому разі дві точки зору. Представники однієї з них вважали казку шкідливою, непотрібною саме за ілюзорність, фантазії. Вони не погоджувались з необхідністю включення казок в коло дитячого читання, аргументуючи це невмінням дітей відрізняти фантастичне від дійсного. Заради справедливості слід відзначити, що навіть завзяті супротивники казки не відхиляли "казкових елементів" в оповіданнях. Досліджуючи цю проблему, педагог Є.Макс до "Програми для збору відомостей про ведення шкільної справи", надрукованої в 1882 р. в"Збірнику праць народних вчителів", у розділ спостережень за естетичним розвитком учнів включив наступні питання: "Чи впливає на дітей звістка, що казка є вигадкою, чи були випадки ненормального, хворобливого розвитку фантазії під впливом казок чи оповідань?" [ДАХО. Ф.200. ОП.1. од.зб. 70. 21 л.].
Інші вважали, що саме в казці естетична ілюзія відіграє величезну роль, фантазія працює самим живим образом. Завдяки казці дитина переноситься в чужий і "обманний" світ і живе там. Остання думка зазнала різкої критики з боку багатьох педагогів.
Відзначимо, що точка зору відносно того, що казка - підготовчий ступінь художнього насолодження, була домінуючою в досліджуваний період. Як свідчить аналіз публікацій педагогічної преси, історико-педагогічної літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст.ст., ідея корисності казок була прийнята і українськими педагогами. Так, великим прихильником казок був С.Васильченко, який присвятивши значний період своєї педагогічної діяльності створенню дитячої літератури, написав і ряд казок.
В естетичному вихованні дитини не остання роль належить іграшкам. Аналіз історико-педагогічної літератури, матеріалів педагогічної преси свідчить про те, що одні педагоги вважали необхідним виготовляти іграшку з натуральної сировини, з усіма дрібними деталями, як у природі. Цю індустрію породив розвиток тогочасної техніки разом з реалістичним спрямуванням новітнього мистецтва. Наприклад, в Остенде була влаштована виставка ляльок з натуральним волоссям, рухомими очами й суглобами, в дорогому одязі й прикрасах, натуральних розмірів.
Таким чином, по-перше, художні ігри, завдяки можливостям розвивати ілюзію, фантазію за допомогою іграшок, казок, є першим ступенем естетичного виховання. По-друге, художні ігри, за переконанням педагогів, повинні бути природним образом запроваджені в загальний план виховання.
Важливим етапом художнього виховання дітей, з одного боку, є природне прагнення дитини до краси, з іншого - спеціальна організація "розглядання малюнків". Якщо гра з ляльками, театр готують дитину до розуміння пластики і драматичного мистецтва, то книжки з малюнками стають для неї перехідним ступенем до розуміння живопису.
Відомо, що світло й фарби складають сутність живопису. Але почуття до них у дитини складається не раптом. Так, згідно дослідженнями Прейера, світлі або так звані теплі кольори мають перевагу перед темними і холодними. Червоний або жовтий кольори дітям приносять більше задоволення, ніж фіолетовий, синій і зелений. Він висловлював припущення, що тільки між 3 і 4 роками життя в дитини цілком розвивається здібність розрізняти кольори. У зв'язку з цим батькам пропонувалося саме в цьому віці давати дитині розмальовані іграшки й книжки. Цікавою, на наш погляд, була порада батькам "суворо додержуватись зразків древніх художніх епох, тобто задовольнятися енергійними контурами, заповненими в кольоровому відношенні енергійними тонами фарб", поступово переходячи до більш пишних тонів фарб та інших деталей [1,28].
Особливу увагу, на наш погляд, слід звернути на серйозний підхід педагогів до книжок з малюнками для дітей молодшого віку. На жаль, відзначали педагоги. найбільш використовувані різнобарвні книжки з малюнками складені без усякого розуміння педагогічного значення фарб. На цих малюнках тони виконані за допомогою такої множини накладених одна на одну фарб, що з-поза тонів і відтінків зовсім неможливо розібрати самі фарби. Все це нівечить "естетичний шлунок" дитини [1,29].
Для реалізації естетичного виховання дитини вважалось необхідним звернути увагу художників на їх ставлення до композиції малюнка у зв'язку з тим, що в дитини здібність розрізнення форм, тобто розмежовування кольорових площин одна від одної, розвивається раніше здібності розрізняти кольори. Крім того, увага художників акцентувалася на відсутності потреби в зображенні особливих перспективних витонченостей на малюнках.
Таким чином, кожен малюнок повинен представляти той чи інший предмет, ту чи іншу групу предметів ясно і виразно, без дрібних деталей, тільки в характерних обрисах і формах. Це необхідно для того, щоб збудити у дитини почуття характерного, полегшити їй розуміння побаченого в природі. В цілому негативно оцінюючи існуючі книжки з малюнками (лубочні видання, дорогі книжки), педагоги визнавали, що в 80-і роки з'явилися книжки з педагогічно виправданими малюнками, які і за задумом, і за своїм виконанням були невеличкими художніми творами. Такі зразки правильного дитячого стилю, наприклад, здійснив Меггендорфер, про що свідчить успіх, який випав на долю його книг з малюнками.
Представляє інтерес той факт, що на сторінках педагогічної преси піднімалися питання здійснення естетичного виховання не тільки дітей дошкільного віку за допомогою книжок з малюнками, а й школярів шляхом так званого "естетичного читання" (за свідченням Ш.Рзаєва, вперше ввів в обіг цей термін С.Миропольський) як читання "виразного і витонченого". Багато педагогів, поділяючи дану точку зору, відзначали, що це читання повинно бути не тільки цілком зрозумілим, але й живо діяти на уяву (малювати словами картину, образ) і почуття дитини (змусити її сміятися, зворушити). Таке читання залежить від голосу того, хто читає, його чистоти, ясності, сили, гнучкості, від повного розуміння тексту і від розвитку у дитини здібності самій відчути і уявити те, про що читається.
Питання
Loading...

 
 

Цікаве