WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → До питання управління учбово-пізнавальною діяльністю молодших школярів - Реферат

До питання управління учбово-пізнавальною діяльністю молодших школярів - Реферат


Реферат на тему:
До питання управління учбово-пізнавальною діяльністю молодших школярів
Важливість досліджуваної проблеми зумовлена актуальністю піднесення рівня управлінської діяльності педагогів і пізнавальної діяльності учнів, мотивації та якості засвоєння знань як чинників духовної сфери особистості.
Об'єктивна необхідність розробки питання управління пізнавальною діяльністю молодших школярів продиктована стратегічною метою розвитку системи освіти в Україні, яка визначена державною національною програмою "Освіта (Україна ХХІ століття)", потребою постійного духовного самовдосконалення особистості в умовах демократичного та гуманного суспільства, зорієнтованого на високі моральні цінності. Важливість наукової розробки цієї проблеми посилюється відсутністю у молодших школярів альтернативних структурно-цільових програм формування умінь вчитися шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оціночними вміннями й навичками.
Враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів у структурі початкової школи, концепція розвитку загальної середньої освіти особливу увагу приділяє дітям шестирічного віку.
Різноманітність підходів до формування пізнавальних умінь та навичок саме у дітей молодшого шкільного віку свідчить про складність і багатогранність проблеми, яка є предметом вивчення упродовж багатьох десятиріч. Учення про розвиток дитини взагалі за останнє і століття еволюціонувало від простого та елементарного розуміння системи "дитина - предмет" до розуміння "дитина - суспільство".
Необхідність теми дослідження зумовлена також потребами педагогічної практики, в якій не знаходять реалізації як загальна теорія управління, так і загальна теорія пізнавальної діяльності та пізнавальних процесів, що негативно позначається на продуктивності діяльності як учнів, так і вчителів.
Проблема управління процесом формування пізнавальних вмінь та навичок у дітей молодшого шкільного віку характеризується також відсутністю наукових досліджень, самостійним предметом яких є педагогічні умови та технології управління цим процесом, а об'єктом - сам процес формування пізнавальних умінь та навичок молодших школярів.
Наукову новизну дослідження будуть становити розроблені й експериментально апробовані педагогічні умови і технології, критерії та рівні сформованості пізнавальних умінь та навичок у дітей молодшого шкільного віку. Дістане подальший розвиток вивчення змісту та основних функцій діяльності вчителя у здійсненні управління пізнавальною діяльністю молодших школярів.
Практичне значення одержаних результатів буде полягати у розробці методичних рекомендацій для вчителів початкових класів щодо створення умов для забезпечення продуктивності, результативності управління процесом формування в молодших школярів пізнавальних умінь та навичок.
Основна мета даної наукової статті: на основі стислого аналізу науково-теоретичної та навчально-методичної літератури з'ясувати стан розробленості проблеми управління пізнавальною діяльністю молодших школярів проаналізувати систему їх учбової діяльності та особливості процесу управління нею в аспекті досліджуваної проблеми.
У процесі розвитку ідей управління в педагогіці умовно можна виділити декілька етапів. Перший етап пов'язаний із вченням Й.Гербарта про важливість урахування порогу свідомості для математичного обчислення психічних процесів, яке відіграло велику роль у формуванні експериментальної педагогіки та психології, стало теоретичною основою таких педагогічних принципів, як послідовність, системність тощо.
Другий період пов'язаний з розвитком ідеї школознавства (60-ті роки ХХ століття) та інтенсивним розгортанням робіт у галузі кібернетики, результати яких були використані в педагогіці, зокрема в проблемному і програмованому навчанні (В.П.Безпалько, М.І.Махмутов, Н.Ф.Тализіна, О.К.Тихомиров та інші).
Третій період бере свій початок в середині сімдесятих років ХХ ст. Науковцям у цей час було властиве більш широке тлумачення управління як динамічного процесу розв'язання проблем. Помітний вплив на розвиток ідей управління в педагогіці мали праці роботи з управління навчальним процесом (В.П.Стрезикозін), з його оптимізації (Ю.К.Бабанський), активізації школярів, мотивації їх навчання та поведінки (М.І.Алексєєва, Г.І Щукіна), психологічного аналізу діяльності (Ю.Н.Кулюткін, Г.С.Сухобська, Р.Х Шакуров). Актуальність цих досліджень зберігається й нині.
У 80-ті роки минулого століття науковцями активно розробляються проблеми управління освітою, загальноосвітньою школою в цілому та окремими її підрозділами та процесами (Г.О.Богданова, В.І.Бондар, В.К.Буряк, Ю.В.Васильєв, Ф.Генов на інші).
Для сучасної педагогіки характерним є розвиток функціонального підходу до управління. Пошук інваріантних ознак та уточнення визначення поняття управління, виділення цілеспрямованості як головної інваріативної ознаки управління (Л.Б.Ітельсон, М.М.Поташник, П.І.Третьяков, А.В.Філіпов та інші). Особлива увага приділяється пошукам шляхів удосконалення навчального процесу (А.Н.Верхола, О.І.Єрьомін, В.І.Загвязінський, В.А.Козаков) та практиці управління діяльністю педагогів та учнів (Б.С.Кобзар, О.А.Конаржевський, М.І.Приходько, Т.І.Шамова, Є.О.Ямбург). Управління колективними формами роботи учнів стало об'єктом дослідження І.О.Зимньої, М.К.Кабаргова, Г.А.Китайгородської, М.В.Ляховицького, О.Я.Савченко, М.П.Щетиніна та інших. Актуальною проблемою сьогодення стає особистісно-орієнтований підхід до управління педагогічними системами та процесами.
У наш час з'явилося багато теорій, автори яких намагаються пояснити феномен управління научінням та навчанням: теорія психологічних моделей навчання, модель управління поведінкою, модель навчання шляхом відкриття (проблемне навчання), модель навчання за принципом збалансованих ініціатив та інші.
Теорія керування процесом засвоєння знань Н.Ф.Тализіної пропонує використовувати в навчанні й вихованні так зване циклічне керування за принципом "білої шухляди", причому здійснення такого керування стає можливим лише за умови виконання певної системи вимог. Це фіксація мети керування, вихідного стану керованого процесу, програми впливів на процес, отримання інформації за деякою системою параметрів про стан цього процесу і вироблення регулюючих впливів на основі переробки інформації, отриманої за каналом зворотного зв'язку (і розробки двох видів програм керування) навчання - впливів основних і регулюючих.
У працях Н.Ф.Тализіної стверджується, що для вивчення психічних процесів необхідно, виходячи з аналізу умов і завдань цих процесів, моделювати їхню передбачувану структуру, а потім формувати дії з такою структурою і перевіряти функціонування сформованої дії.
Цінність вищезазначених досліджень полягає в тому, що вони орієнтують на суб'єктивність пізнавальної діяльності учнів, розглядають взаємодію зовнішніх та внутрішніх факторів у процесі навчання, виділяють такі ознаки суб'єктапізнання, як сформованість пізнавальних потреб, мотивів, інтересів, усвідомлення; пропонують засоби управління, що забезпечують активність пізнавальної діяльності школярів, сприяють оволодінню соціальними, дидактичними та психологічними методами управління.
Кожному періоду дитинства відповідає свій особливий тип основної діяльності. Характер і рівень сформованості типів діяльності, спрямованих на відтворення суспільно вироблених здібностей, що послідовно змінюють одна одну, визначають зміст і особливості таких здібностей.
Провідна діяльність - це діяльність, розвиток якої зумовлює основні зміни в психічних процесах, психологічних особливостях особистості дитини на даній стадії розвитку. Від характеру провідної діяльності залежать основні психологічні новоутворення (здібності) дитини в цей віковий період; в її формі з'являються і диференціюються нові види діяльності, виникають, формуються і перебудовуються окремі психічні процеси.
У теорії діяльності питання про рушійні сили психічного розвитку дитини пов'язані з її місцем у системі суспільних відносин. Проте це місце не визначає розвиток, а лише характеризує вже існуючий, досягнутий рівень. Розвиток дитини визначається безпосередньо її зовнішньою і внутрішньою діяльністю, яка залежить від наявних життєвих умов. Тільки за такого підходу можна пояснити роль зовнішніх умов життя дитини і задатків, якими вона володіє.
Говорячи про теоретичне і практичне значення гіпотези щодо періодичності процесів психічного розвитку і будови на її основі схеми періодизації, Д.Б.Ельконін зазначає, що вона дає змогу пояснити існуючий у психології розрив між розвитком
Loading...

 
 

Цікаве