WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Деякі аспекти методичної системи формування елементарної математичної компетентності у дітей старшого дошкільного віку - Реферат

Деякі аспекти методичної системи формування елементарної математичної компетентності у дітей старшого дошкільного віку - Реферат

просто старанно виконували завдання, а й виявляли при цьому ініціативу. Вони розміщували фігури у колі, дотримуючись певного порядку (розбивали множину квадратів на підмножини - за величиною, кольором ), і пояснювали свої дії по-різному ("Щоб мачуха похвалила дівчинку", "Щоб Попелюшці сподобалось"). Більшість дітей були захоплені ігровою ситуацією. На нашу думку, саме вона стимулювала їх розумову та словесну активність.У деяких дітей ми спостерігали появу пізнавального інтересу до самого математичного завдання.
Для формування позитивної мотивації нами використовувалися такі прийоми заохочення: схвалення, похвала, авансування особистості; нагорода - присвоєння титулів "Розумник", "Винахідник"; підтримка успіхів, емоційне невербальне спілкування дорослого з дітьми - погляд, жест, міміка. При заохоченні педагог ураховував ступінь старанності та індивідуальні особливості кожної дитини. Одним вихованцям (48%) достатньо було схвального погляду або слів: "Молодець, добре стараєшся", і вони продовжували працювати. Іншим необхідне було розгорнуте словесне схвалення : "Ти молодець, придумав гарний візерунок, у ньому цікаво поєднуються фігури". У "слабких" дітей, у яких, як правило, низький рівень мотивації, вихователь відзначав найменший успіх і знаходив привід для заохочення. Отже, підвищення емоційного тонусу кожної дитини досягалось за допомогою тактовної й адекватної системи заохочення.
Ефективним також було використання таких прийомів, як фізхвилинки математичного змісту, які задовольняли потребу дітей у руховій діяльності, знімали втому; художнє слово для посилення емоційно-образного аспекту, відновлення інтересу до математичних завдань.
Успішність формування мотиваційного компонента значною мірою залежала від наявності дидактичного матеріалу. Розробляючи його, ми прагнули, щоб він був багатофункціональним і давав можливість здійснювати диференціацію та індивідуалізацію навчання. Наприклад, нами були виготовлені пенали, у які поклали знайомі дітям геометричні фігури (різного кольору та величини). Такий матеріал використовувався для порівняння множин, ознайомлення з утворенням числа, вправляння у кількісній та порядковій лічбі, складанні задач тощо. Дидактичний матеріал для занять добирався яскравий, динамічний, періодично змінювався. Він сприяв підвищенню ефективності навчання, допомагав уключати дітей у практичну діяльність, полегшував засвоєння та усвідомлення ними матеріалу, викликав живий інтерес. Але деяких дітей роздавальний матеріал відволікав. Вони починали розглядати його, ставили питання: "А що в конвертах? А для чого потрібні різнокольорові картки?" та ін. Щоб запобігти відволіканню дітей, ми привчали їх готувати матеріал самостійно. Такий характер підготовки до заняття давав вихователю додаткові переваги: діти вчилися раціонально розміщувати матеріал, швидко вибирати необхідний за інструкцією, мали можливість частково задовольнити інтерес, виконати індивідуальні завдання.
Отже, ми створювали у навчанні особливий мікроклімат, який стимулював інтелектуальні почуття дітей: подив, захопленість, зацікавленість, інтерес. Але на першому етапі це в основному досягалось за рахунок використання у деякій мірі зовнішніх мотивів (заохочення, наочність, гра та ін.)
На другому етапі експериментального навчання перевага надавалась методам стимулювання навчальної діяльності, які сприяли формуванню в дітей пізнавального інтересу: забезпечення успіху в навчанні, логічні та розвивальні ігри. Причому діти не тільки виконували готові завдання, а й складали їх самостійно. Наприклад, після вправ на знаходження зайвого предмета або фігури в ряду інших дошкільнята за аналогією складали логічні завдання. Як показали спостереження, застосування найпростіших головоломок активізує дітей краще, ніж просте механічне повторення.
Ефективним також було використання змагання. Зокрема, нами була проведена розвага "Подорож до країни Математики", у якій виборювали першість дві команди. Формуванню позитивної мотивації сприяв не тільки прийом змагання, а й святково прибраний зал, прихід королеви Математики, вірші, пісні, завдання для батьків, вручення нагород (медаль "За кмітливість", звання "Всезнайка"). Вихованці мали можливість застосувати свої знання у незвичних ситуаціях, коли результат залежав від усіх учасників команди. Таким чином, на другому етапі ми використовували такі пізнавальні завдання, які вимагали від дітей активної пошукової та творчої діяльності.
Отже, протягом експериментального навчання ми намагались враховувати вплив як зовнішніх засобів спонукання (гра, наочність, заохочення та ін.), так і роль внутрішніх стимулів (логіка навчального процесу, вміла постановка пізнавальних завдань, раціональні способи їх розв'язання та ін).
Особливістю третього етапу формування мотиваційного компонента була насиченість навчального процесу проблемними завданнями, які активізують пізнавальні інтереси дітей. Прикладом може бути така ситуація: "Як визначити, чи поміститься шафа між вікнами?" Розглядались усі пропозиції дітей і, якщо можна було, практично перевірялись. Так, одна частина вихованців запропонувала перенести її в потрібне місце, інша визначила зорово, що вона там не стане. Після додаткових питань ("А якщо принесемо шафу до вікна, а вона не поміститься? Чи зручно носити шафу по кімнаті, шукаючи їй місце?"), запропонували знайти дощечку такої ж ширини 40% дошкільнят, виміряти будь-яким предметом (цеглинка, олівець та ін.) 20% дітей. Отже, вихованці вчилися логічно мислити, здобувати нові знання та докази. Ми намагалися, щоб поставлені в ході навчальної діяльності завдання були не тільки зрозумілими, але й внутрішньо прийнятими, щоб набули значущості для дитини, знайшли відгук у її переживаннях.
Контрольні зрізи дали підставу зробити висновок: під впливом різних мотивів (прийоми заохочення, зацікавленості, престижно-лідерські моменти та ін.) у процесі навчання дошкільників формується досить стійка пізнавальна мотивація.
Формування другого компонента ЕМК - змістового здійснювалось на основі індивідуально-диференційованого підходу. Спираючись на дослідження Н.І.Баглаєвої, Т.М.Степанової, К.Й. Щербакової та ін., ми використали таку модель диференціації, яка передбачає використання та поєднання різних форм організації дітей (індивідуальна, групова, фронтальна, робота в парах). Необхідно зазначити, що критеріями диференціації були не тільки обсяг знань, а й ставлення дітей до математичної діяльності, рівень самостійності, вміння контролювати та оцінювати свої дії.
Форму навчальної діяльності дітей ми обирали,
Loading...

 
 

Цікаве