WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Самокорекція атрибутів контролю як засіб формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат

Самокорекція атрибутів контролю як засіб формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат

досить ефективним способом зменшення дисонансу чи досягнення консонансу, оскільки виникає потреба у збільшенні кількості спроб, що призводить до великих затрат часу та зусиль інструменталістів при формуванні виконавської надійності. Спокуса змінення рішення завжди супроводжується бажанням надати пріоритетного значення відхиленим властивостям альтернативних варіантів, тобто поміняти їх місцями. Усе це, як правило, призводить не до зменшення дисонансу, а до його збільшення. Інша справа, коли після ухвалення рішення збільшується сила дисонансу між когнітивними елементами завдяки отриманій додатковій інформації і набутому певному досвіду у відтворенні будь-якої виконавської дії та видозміненню вектору уявних взірців у бік їх удосконалення. Мимовільний вплив нової інформації на реальну оцінку отриманого результату створює умови для виникнення нового дисонансу між когнітивнимиелементами. Тут, звичайно, зміна ухваленого рішення стає одним з найефективніших засобів формування надійності гри музикантів-інструменталістів.
Частіше за все виконавці при самокорекції атрибутів контролю змінюють привабливість наявних відзнак усіх альтернативних варіантів (другий спосіб досягнення консонансу або зменшення дисонансу між когнітивними елементами після ухвалення рішення). За наявності великої кількості позитивних якостей знехтуваної альтернативи в них виникає сильний дисонанс. Хоча, чим він сильніший, тим більше прагнення до його зменшення. Усе ж таки результативний ефект від таких виконавських дій з'являється лише за умови відшукування прихованих негативних властивостей знехтуваного альтернативного варіанту і позитивних - відібраного. Це здійснюється завдяки тому, що: знецінюються позитивні характеристики знехтуваних альтернативних варіантів; збільшується значення позитивних відзнак відібраних альтернативних варіантів; оцінюються нові переваги позитивних властивостей відібраних альтернативних варіантів, які не фіксувалися раніше; нівелюються (залишаються поза увагою) негативні риси відібраних альтернативних варіантів; доповнюється кількість позитивних властивостей відібраних альтернативних варіантів відшуканими новими консонантними когнітивними елементами; збільшується відмінність привабливості відзнак атрибутів контролю відібраного альтернативного варіанту від знехтуваного.
Якщо застосування у практичній діяльності музикантів-інструменталістів вищевикладених методів не увінчується успіхом, то тоді ними поновлюється аналіз збігу властивостей відібраних і знехтуваних альтернативних варіантів атрибутів контролю (останній спосіб досягнення консонансу або зменшення дисонансу між когнітивними елементами після ухвалення рішення). При такому аналізі відзнаки кожного альтернативного варіанта в уяві виконавців розміщуються в такому контексті, дія якого призводить до одного і того ж кінцевого результату. Здійсненням таких психологічних операцій зменшується дисонанс, оскільки деякі когнітивні елементи стають ідентичними в більш широкій інтерпретації їх властивостей. Величина дисонансу в уяві інструменталістів після ухвалення рішення зменшується зі збільшенням числа когнітивних елементів, що відповідають тотожним характеристикам відібраних і знехтуваних альтернативних варіантів. Установлюється збіг між відзнаками відхиленого і прийнятого варіантів атрибутів контролю й іншими методами. Зокрема, найбільш поширеним з них є поповнення відібраного варіанту такими відшуканими властивостями або "створеними" в уяві виконавців, що відповідають ідентичним якостям позитивних відзнак знехтуваної альтернативи.
Отже, дисонанс є неминучим наслідком кінцевої фіксації музикантами-інструменталістами певного альтернативного варіанту атрибутів контролю. Якщо в процесі роботи над музичними творами чи вдосконалення технічної оснащеності дисонуючі когнітивні елементи спонукають до пошуків ефективних засобів вирішення проблеми, то в період естрадних виступів сприяють зниженню надійності гри. Саме тому самокорекція атрибутів контролю під час формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів здійснюється всіма вищевикладеними способами з метою уникнення дисонансу після ухвалення рішення, тобто: 1) наданням вагомішого значення властивостям відібраного альтернативного варіанта; 2) збільшенням привабливості відзнак відібраного альтернативного варіанта; 3) зменшенням привабливості рис знехтуваних альтернативних варіантів; 4) знеціненням позитивних характеристик знехтуваних альтернативних варіантів; 5) встановленням не фіксованих раніше позитивних переваг відібраних альтернативних варіантів; 6) збільшенням відмінності привабливості відзнак атрибутів контролю відібраного альтернативного варіанта від знехтуваного; 7) несприйняттям негативних властивостей відібраних альтернативних варіантів; 8) доповненням відшуканими новими позитивними рисами відібраних альтернативних варіантів; 9) встановленням збігу когнітивних елементів можливих альтернативних варіантів; 10) розміщенням в уяві виконавців усіх відзнак кожного альтернативного варіанту в такому контексті, що призводить до одного й того ж кінцевого результату; 11) "створенням" в уяві виконавців властивостей ідентичних позитивним якостям знехтуваної альтернативи; 12) психологічним анулюванням ухваленого рішення.
Утім, під час репетиційного програвання музичних творів чи їх естрадного виконання вищевикладені способи досягнення консонансу між когнітивними елементами не сприяють надійності гри інструменталістів, оскільки наявність будь-яких альтернативних варіантів викликає сумнів у правильності ухвалення рішень. Ступінь такого сумніву залежить від інтенсивності дії дисонансу. Чим більша сила дисонансу, тим нижчий ступінь упевненості виконавців у правильності можливих ухвалених рішень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конопкін О. Психологические механизмы регуляции деятельности. - М.: Наука, 1980. - 254 с.
2. Котова Л. Емоційна стійкість як засіб формування інструментально-виконавської надійності у студентів музично-педагогічних факультетів: Дис. канд… пед. наук: 13.00.02. - Мелітополь, 2000. - 260 с.
3. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса / Пер. с англ. - СПб.: Ювента, 1999. - 318 с.
4. Цагарелли Ю. Психология музыкально-исполнительской деятельности: Дис. д-ра психол. наук: 19.00.03. - Казань, 1989. - 425 с.
5. Hanin Y.L. A study of anxiety in sports // Straub W.F. (ed) Sport psychology: An analysis of athlete behavior. I the aca, H.Y.: Mourement Publications, 1980. - P. 153-165.
6. Kellett A. Combat motivation. The behavior of soldiers in battle. - Boston, 1982. - 240 p.
Loading...

 
 

Цікаве