WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Самокорекція атрибутів контролю як засіб формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат

Самокорекція атрибутів контролю як засіб формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів - Реферат


Реферат на тему:
Самокорекція атрибутів контролю як засіб формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів
Розвиток української національної культури вимагає радикальної переорієнтації технологій підготовки висококваліфікованих спеціалістів мистецького фаху, серед яких значне місце відводиться музикантам-інструменталістам. Процес формування майстерності їх гри привертав увагу не одного покоління визначних педагогів та виконавців, хоча теорія музичного виконавства, як це не парадоксально, до сьогодні ще не створена. Її відсутність негативно впливає на процес формування виконавської надійності інструменталістів, оскільки вони змушені щоденно розв'язувати цілу низку як технічних, так і інтерпретаційних проблем, керуючись лише власним досвідом та "авторитарною музичною педагогікою". Саме тому реалії сьогодення зобов'язують спрямовувати педагогічну думку на наукові пошуки ефективних методів формування досліджуваного феномену.
Одним із перспективних напрямів таких пошуків, на нашу думку, є вдосконалення процесу формування взірців атрибутів контролю під час оволодіння текстовими чи виконавськими компонентами музичних творів. Теоретико-концептуальну основу тут можуть скласти досягнення психологічної науки стосовно самокорекції, що характеризується як система заходів, спрямованих на виправлення недоліків спеціальними засобами психологічного впливу. Саме завдяки їй здійснюється видозмінення внутрішніх процесів та зовнішніх ознак поведінки суб'єктів (З.Вейсова, Л.Веккер, О.Денисов, С.Дудін, Є.Ільїн, О.Конопкін, О.Корабльова, О.Ксенофонтова, О.Нікітіна, Г.Нікіфоров, А.Осипова та інші).
На необхідність власного коректування музично-виконавської діяльності інструменталістів указували ще О.Бірмак, Г.Гінзбург, К.Мартінсен, Л.Оборін, Г.Прокоф'єв, С.Савшинський, Я.Флієр та інші визначні педагоги й виконавці. Натомість, їх поради зводилися до вміння слухати, аналізувати та виправляти наслідки своєї гри безпосередньо під час роботи над музичними творами. Ідеї двовекторного видозмінення атрибутів контролю, на жаль, не знайшли свого втілення в теорії та методиці навчання музики, хоча у працях Ю.Бая, Л.Бочкарьова, О.Воробйової, А.Готсдінера, В.Москаленка, Ю.Цагареллі, Г.Пипіна та інших науковців простежується інформація про самокорекцію музикальних уявлень і програм реалізації виконавських дій стосовно контролю за точністю їх відтворення.
Утім, на нашу думку, поглиблене вивчення механізмів самокорекції атрибутів контролю сприятиме пошуку інноваційних технологій формування досліджуваного феномену, адже вона є необхідною передумовою регулювання ефективності і музично-виконавської діяльності. Самокорекція може відбуватися як у процесі самої гри, так і по її завершенні з метою досягнення бажаних наслідків при наступному повторенні. Їй властивий двовекторний замкнений процес постійного обліку узгодження отриманих ознак атрибутів контролю з уявними взірцями, в результаті чого здійснюється їх видозмінення. Якщо коректуванню підлягають уявні взірці атрибутів контролю (перший вектор), то видозмінення програми реалізації виконавських дій (другий вектор) стає наслідком пертурбації моделей вторинних перцептивних образів. Програма реалізації виконавських дій визначається: 1) сукупністю вихідних суб'єктивно значущих окремих параметрів музично-виконавської діяльності в загальній оцінці її успішності; 2) забезпеченістю контролю за точністю відтворення уявних взірців і зворотною інформацією стосовно якості їх виконання; 3) спроможністю довільного видозмінення значення деяких з них.
Видозмінення будь-якого вектора самокорекції здійснюється музикантами-інструменталістами на основі прийняття рішень щодо точності відтворення всіх ознак атрибутів контролю. За умови появи сумніву у правильності сприйняття реальних показників отриманих наслідків здійснюється перевірка цієї інформації (її зіставлення з уявними взірцями) для прийняття рішення стосовно предметності векторної самокорекції. Такі рішення детермінуються не лише метою, а й певними чинниками: а) відбором інформації з урахуванням упливу зовнішнього середовища; б) розпізнанням атрибутів контролю завдяки репрезентації семантичних понять у довгочасній пам'яті; в) оцінюванням атрибутів контролю на основі зіставлення ознак новосприйнятої стимуляції і уявних взірців, а також раніше досягнутих результатів.
Скоректований певний вектор саморегуляції санкціонує отримання нових показників неузгодженості, які враховуються у подальшій корекції атрибутів контролю та їх взірців. Саме тому самокорекції властивий безкінцевий замкнутий процес, хоча постійна неузгодженість ознак новоприйнятої стимуляції і уявних взірців інколи призводить інструменталістів до дезорганізації музичної діяльності як під час роботи над творами, так і в процесі їх естрадного виконання.
Отже, вищевикладена інформація стосовно самокорекції атрибутів контролю під час формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів дає змогу констатувати, що теорія та методика навчання музики має певні наробки в даному аспекті. Натомість не знайшла свого втілення низка вихідних положень психологічної науки, подальше дослідження яких у практичній діяльності фахівців, на нашу думку, створює перспективу для віднайдення інноваційних технологій поліпшення досліджуваного феномену. Це положення стосовно двовекторної самокорекції замкнутого процесу постійного обліку узгодження отриманих ознак атрибутів контролю з уявними взірцями та встановлення оптимальної неузгодженості між реальними результатами діяльності й наслідками, запрограмованими функціональною моделлю.
Натомість музикантам-виконавцям доводиться постійно приймати певні рішення для вдосконалення самих взірців атрибутів контролю у власній уяві. Вони змушені відбирати з альтернативних варіантів найдоцільніші властивості атрибутів контролю й відхиляти ті, що не відповідають дійсності або їх задуму, наприклад, коли взірцем атрибуту контролю виступає "аплікатурно-клавіатурний текст" музичного твору, то, як правило, існує декілька систематизованих різновидів аплікатури, але в результаті усвідомленого аналізу кожного з них відбирається найдоцільніший варіант. Завдяки цьому не лише встановлюється зв'язок між мотивацією і виконавськими діями, а й одночасно створюється враження (ефект) "остаточної фіксації" або "заморожування" мотивувань. Цей ефект кінцевої фіксації уявних взірців атрибутів контролю є наслідком віднайдення певних пріоритетних властивостей багатоманітних альтернативних систем, що знаходяться між собою як у консонантних, так і в дисонантних
Loading...

 
 

Цікаве