WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Професійна підготовка майбутнього викладача як фактор формування його творчого потенціалу - Реферат

Професійна підготовка майбутнього викладача як фактор формування його творчого потенціалу - Реферат

готовності і низку інших компонентів: творчий індивідуальний стиль педагогічної діяльності, інноваційний, творчий підхід до неї, розвинуту педагогічну рефлексію, сформований педагогічний менталітет, можливе здійснення авторських пошуків і знахідок.
Одним із перспективних підходів до підготовки викладача, на думку В.Сластьоніна, є контекстне навчання, запропоноване А.Вербицьким. Ним розроблена модель, що задає систему переходів від навчальної діяльності до професійної за допомогою всієї системи форм, методів і засобів навчання предметного й соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця. Засвоєння абстрактних знань як знакових систем накладається на професійну діяльність, здійснюється послідовне, безперервне і систематичне наближення студента до виробництва, трансформація навчально-пізнавальної діяльності в квазіпрофесійну, навчально-професійну і професійну. Студент поступово переходить від найбільш абстрактних знакових моделей, що реалізуються головним чином у рамках окремо взятих навчальних дисциплін і забезпечують фундаментальну підготовку, до все більш конкретних предметних і міжпредметних моделей, а врешті решт здійснюється перехід від навчання до праці [12]. Навряд чи можна погодитися з таким уявленням переходу від навчання до праці тільки на основімоделювання змісту діяльності. Провідну роль у такому переході мають відіграти психічні процеси і насамперед зміна позиції студента, новотвору в екзистенціальній сфері. Звичайно, перехід - це процес діалектичний, тобто моделювання змісту діяльності, з одного боку, вимагає іншої самосвідомості від студента, а з іншого, припускає зміни в самосвідомості. Однак, якщо не ставити мету змінити самосвідомість студента на основі моделювання нового змісту діяльності, то таке моделювання може стати основним результатом; і розраховувати на те, що самосвідомість проявиться як природний процес, що супроводжує моделювання, це рівнозначно тому, що мало місце в традиційному навчанні, коли головними були знання, а розвиток - другорядним.
Суб'єкт професійної діяльності може і повинен формуватися не на початку педагогічної діяльності, а в процесі навчання, еволюціонуючи з об'єкта навчально-професійної діяльності. Таким чином, процес навчання у ВНЗ має забезпечити реалізацію таких зовнішніх функцій суб'єкта, як цілепокладання, ставлення, пізнання, планування, прогнозування, самосвідомість і ін. На думку вчених, програма розвитку функцій професійної свідомості нерелевалентна традиційній програмі знань. Студенти в процесі професійної підготовки ... повинні вміти вербалізувати частину програмних питань, тобто виражати певні психологічні факти, закономірності й механізми психологічної діяльності в поняттях, судженнях і умовиводах. Іншу частину знань вони можуть засвоїти на рівні відносин, емоцій, переживань, без неодмінної вербалізації, тобто як розміщення, інтенцію, встановлення [2]. Програма професіоналізації свідомості студентів у процесі їхньої навчальної діяльності включає сукупність приватних програм: 1) формування й розвитку професійних відносин (психологічні аспекти), 2) розвитку професійного цілепокладання, 3) знань, 4) індивідуальних планів і програм, 5) регуляції професійних дій, 6) професійної рефлексії в процесі навчальної діяльності студентів.
Психологічний механізм цього процесу включає подолання почуття незадоволеності завдяки позитивним мотиваційним станам (зацікавленості в успіху, досягненнях і т.п.). Закономірні зв'язки між емоційною і мотиваційною сферами "спрацюють" за певних умов, при певній організації навчально-професійної діяльності студента, спрямованої на зміну ролей студента. Спочатку, коли студент є "тим, кого навчають", його діяльність має репродуктивний характер (він виконує вимоги викладача); коли студент - "той, хто навчається", він сам визначає зміст, характер, рівень складності своєї діяльності, регулює власну пізнавальну діяльність тощо; і, нарешті, позиція "той, хто навчає" відповідає ролі вчителя, коли студент - майбутній викладач здійснює не навчально-пізнавальну діяльність, а педагогічну як навчально-професійну діяльність. В умовах вузівського навчання зміна ролей (позицій) не означає різкого переходу - це поступовий процес, часом суперечливий (зручніше бути тим, кого ведуть, ніж тим, хто веде), тривалість якого в кожного студента різна.
Аналіз представлених підходів до реалізації особистісно суб'єктного аспекту підготовки викладача у ВНЗ показує, що більш успішний пошук здійснюється в таких напрямках: 1) збільшення міри свободи учасників педагогічного процесу і створення умов для вільного самостійного вибору й реалізації кожним студентом свого освітнього маршруту; 2) ситуаційне проектування змісту навчання, включення особистісного досвіду студентів, що здобувається на основі суб'єктно-значеннєвої взаємодії, у змісті навчання; 3) використання діалогових та імітаційно-ігрових технологій в організації навчального процесу; 4) включення навчальних задач у контекст майбутньої особистісно-орієнтованої професійної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абдулина О.А. Личность студента в процессе профессиональной подготовки // Высшее образование в России. - 1993. - №3. - С. 165-171.
2. Абдулина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. - М., 1990. - 141 с.
3. Абульханова К.А. О субъекте психологической деятельности. - М., 1973. - 288 с.
4. Борытко Н.М. В пространстве воспитательной деятельности: Монография / Науч. ред. Н.К.Сергеев. - Волгоград: Перемена, 2001. - 181 с.
5. Душков Б.А. Психология менталитета и неоменталитета. - Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 443 с.
6. Колесникова И.А. Педагогическая реальность в зеркале межпарадигмальной рефлексии. - СПб., 1999. - 242 с.
7. Коссов Б.Б. Личность: Теория, диагностика и развитие: Учебно-метод. пособие для высш. учеб. заведений. - М., 1991. - 268 с.
8. Краевский В.В. Педагогика как наука и как учебный предмет // Известия Волгоград. гос. пед. ун-та. - 2003. - №1. - С. 15-18.
9. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. - СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
10. Подымова Л.С. Подготовка учителя к инновационной деятельности. Ч. I, II. - М.-Курск, 1995. - 170 с.
11. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 416 с.
Loading...

 
 

Цікаве