WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості групового навчання у сучасній вищій школі (на матеріалі іноземної мови) - Реферат

Особливості групового навчання у сучасній вищій школі (на матеріалі іноземної мови) - Реферат


Реферат на тему:
Особливості групового навчання у сучасній вищій школі (на матеріалі іноземної мови)
Сучасна методика навчання іноземних мов знаходиться на якісно новому етапі свого розвитку, що визначається вдосконаленням та перетворенням положень щодо послідовного навчання видів мовленнєвої діяльності, ролі й місця рідної мови у процесі навчання, індивідуалізації та диференціації процесу навчання іноземних мов, форм контролю та його функцій у навчальному процесі.
Здійснюється активне впровадження лінгвокультурологічного та компетентнісного підходів до навчання іноземних мов. Велике значення приділяється теоретичному та методичному забезпеченню навчання іноземних мов у системі дошкільної та початкової освіти. Орієнтація на основні положення Болонського процесу вимагає значних перетворень на рівні вищих навчальних закладів. Такий вагомий перелік чинників ставить вимоги стосовно перебудови та переосмислення методики навчання іноземних мов у нашій країні.
Як стверджує Р.Мартинова, необхідно створити систему навчання іноземних мов, що "завдяки врахуванню універсальних психологічних закономірностей процесу засвоєння певного навчального матеріалу й універсальних дидактичних законів організації певного процесу навчання була б прийнятною для більшості людей незалежно від їхнього віку та здібностей" [8, с.31].
Проголошені орієнтири перебудови системи навчання іноземних мов стають чинниками впровадження різноманітних технологій, методів та засобів навчання. Так, широкого розповсюдження набувають проблемні, інтерактивні методи, технологія навчання у співробітництві. Характерною рисою всіх цих технологій є навчання на основі особистісно-орієнтованої взаємодії суб'єктів педагогічного процесу.
Відтак перед сучасною лінгводидактикою постає завдання організувати процес навчання іноземних мов таким чином, щоб знайти можливості розв'язання вищезазначених потреб. У зв'язку з цим досить актуальною є проблема видів і форм навчання та їх місця в організації процесу навчання іноземних мов в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ). Запорукою успішного навчання іноземних мов, на нашу думку, можна вважати активне впровадження групового навчання студентів. Мета статті - розкрити особливості групового навчання у сучасній вищій школі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про значну увагу з боку науковців до теоретичного та практичного аспектів використання різних технологій навчання іноземних мов. Так, у полі зору перебуває проблема групової навчальної діяльності суб'єктів навчального процесу.
Групові форми пізнавальної діяльності студентів вивчали М.Артюшина, М.Бондаренко Д.Джонсон, Р.Джонсон, В.Дьяченко, О.Коваленко, С.Кушнірук., Х.Лійметс, Ю.Мальований, Л.Марисова, Г.Молодих, К.Сміт, Р.Славин, С.Френе, Ю.Фурман.
Технологія співробітництва та взаємодії учасників навчально-виховного процесу розглядається у працях О.Болан, Р.Грановської, В.Дьяченко, Я.Колкер, Н.Поліванової, Є.Полат, А.Колесник, А.Ксенофонтової, В.Корнещук.
Слід зазначити, що деякі вчені-педагоги розрізняють поняття "форма навчання" та "форма організації навчання". Так, М.Махмутов визначає такі форми навчання: колективну, фронтальну та індивідуальну роботу тих, хто навчається, на занятті. Щодо форми організації навчання дослідник розуміє конкретний вид цього заняття [9].
Сучасна педагогічна наука вирізняє загальні та конкретні форми організації процесу навчання. Загальні форми, до яких належать індивідуальна, парна, групова, колективна, не залежать від конкретних педагогічних завдань та визначаються структурою спілкування між педагогом та учнями [3].
Звертаючись до традиційних форм організації навчання, не можна не применшувати значення спеціальних форм організації навчальної роботи, таких, як: урок, лекція, семінар, різноманітні факультативні об'єднання.
Заняття є найбільш популярною спеціальною формою навчально-виховного процесу. Традиційним його називають за умови використання індивідуальної, парної та групової форм організації навчання.
Сучасне заняття характеризується вже чотирма організаційними формами: колективною, груповою, парною та індивідуальною. Використання тієї чи іншої форми навчання залежить від етапів заняття та змісту навчального матеріалу. Усі ці форми навчання базуються на характері міжособистісної взаємодії учасників навчального процесу.
Провідна роль, як зазначає В.Дьяченко, належить колективній формі (50-60%), використання якої призводить до колективного способу навчання. Особливість колективної роботи полягає в тому, що учень по черзі працює з кожним членом групи (навчання в парах змінного складу).
Якщо фронтальна та індивідуальна форми навчання активно використовуються викладачами вищих навчальних закладів, то використання групової та колективної форм часто супроводжується певними труднощами та має характеристики індивідуально-парної роботи. У сучасній педагогічній літературі поняття "колективна форма навчання" та "групова форма навчання" часто використовують як синоніми, оскільки ототожнювання понять "група" і "колектив" не дозволяє чітко вирізнити їх відмінні риси. Звернемось до цього питання докладніше.
Група соціальна - обмежена за розміром спільність людей, що вирізняється із соціуму на основі певних ознак (характеру діяльності, соціальної та класової приналежності, структури, рівня розвитку тощо). Відповідно до цього групи класифікують за розміром, суспільним статусом, безпосередністю взаємозв'язків, рівнем розвитку та значущістю [10, с.135].
Класифікація за рівнем розвитку групи є ієрархічно побудованою: група-конгломерат, група-асоціація, група-кооперація, автономна група. Вищим рівнем розвитку групи є колектив [11, с.145]. У колективі проявляються соціально-психологічні закономірності, які відрізняються від тих, що існують в інших групах: 1. Кількість членів колективу не впливає на якість внеску кожного члена у спільну справу; рівень емоційної групової ідентифікації не знижується. 2. Не зменшується мотивація спільної діяльності. 3. Протиріччя між індивідуальними та груповими інтересами відсутні. 4. Створюються сприятливі можливості для процесу інтеграції та персоналізації. 5. Виникає сприятливий зв'язок між ефективністю спільної діяльності та сприятливим соціально-психологічним кліматом.
О.Кононко виділяє такі ознаки колективу: згуртованість, оптимістичний психологічний клімат, високий рівень спрацьованості, взаємодопомоги, виконання необхідних функцій та ролей [4, с.141].
До низки ознак колективу відносять також свідомий характер об'єднання людей, його відносну сталість, чітку організаційну структуру, наявність органів координації діяльності колективу. Отже, колектив розглядається як вищий різновид групи, тому не можна вважати колективом групу лише взаємодіючих осіб. На нашу думку, розвитку студентської групи як колективу, здатного успішно вирішувати навчальні й виховні завдання, найбільшою мірою сприятиме активне впровадження групового навчання в систему ВНЗ.
Студентська група в період свого заснування є умовною, і тільки в процесі спільної діяльності студентів між собою та студентів і викладача може стати колективом. Н.Любімова у статті "Куратор і студентський колектив" зазначає, що становлення колективу відбувається в процесі розвитку й проходить такі стадії: первинна - де колектив є метою та об'єктом зусиль куратора й викладача; наступна стадія характеризує студентський колектив як інструмент індивідуального та масового виховання; і останню стадію - найвищу, коли колектив перетворюється з об'єкта виховання на суб'єкт самовиховання та саморозвитку [7, с.108]. Таким чином, студентський колектив можна розглядати як організаційне об'єднання студентів та соціально-психологічну єдність його членів.
Особливої уваги заслуговує праця В.Дьяченка щодо колективної форми організації навчального процесу. Дослідник стверджує, що робота в парах змінного складу є єдиною колективною формою
Loading...

 
 

Цікаве