WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

теоретичні й методологічні принципи функціонування недержавного сектора освіти, проаналізовано сучасний стан цих навчальних закладів, основні тенденції зміни їх кількісних і якісних характеристик, дано прогнози їх розвитку на найближчу перспективу, розкрито досвід низки провідних українських ВНЗ, в першу чергу Народної Української Академії, на базі якої створювалася ця праця.
Значною мірою автори колективної монографії зосереджуються на проблемах становлення нових економічних відносин в українській вищій освіті та їх правового регулювання, фокусуючи цю проблематику спеціально в контексті становлення приватної вищої школи. В.Астахова підкреслює, що ще до середини 90-х років ХХ ст. публікацій на подібну тему у вітчизняній науковій літературі практично не було. Єдині джерела фінансування, єдині нормативи розподілу бюджетних коштів і єдині форми контролю за виконанням цих нормативів не породжували складних проблем, які вимагали теоретичного осмислення. Уже з кінця 90-х років ситуація кардинально змінилася. Виник і зміцнів приватний сектор системи освіти, в державному секторі практично склалася змішана система фінансування. Практика діяльності ВНЗ на рубежі століть породила безліч дискусійних питань, від вирішення яких залежать напрями подальших шляхів розбудови освіти в Україні.
Автори колективної монографії наголошують на тому, що посилення значущості вищої освіти як чинника економічного розвитку країни та її конкурентоспроможності,збільшення частки національного багатства, зосередженого у вищій школі, масштабів споживаних нею ресурсів - усе це робить необхідним осмислення когнітивного потенціалу сучасного економічного знання з проблем ринкової економіки, сприятиме розумінню внутрішніх і зовнішніх економічних механізмів функціонування системи вищої освіти. Економічна теорія вищої школи покликана дати раціональне пояснення, яким чином окремі люди й суспільство спрямовують матеріальні засоби у сферу вищої освіти для задоволення своїх потреб, як здійснюється управління матеріальними ресурсами вищої школи, якими економічними засобами можна стимулювати її подальший розвиток.
З аналізу матеріалів монографії "Приватная высшая школа в объективе времени: украинский вариант" стає зрозумілим, що найбільш дискусійними залишаються питання про віднесення до підприємницької діяльності надання платних освітніх послуг вищим навчальним закладом. Окремі теоретики і практики категорично твердять, що, якщо платна освітня діяльність реінвестується в певний навчальний заклад (на потреби забезпечення, розвитку, вдосконалення освітнього процесу, у тому числі й на заробітну платню), а одержуваний прибуток не ділиться між засновниками, то така діяльність не може бути віднесена до підприємницької. Не можна не враховувати тієї обставини, що вони не є комерційними та здійснюють позначену діяльність лише остільки, оскільки це служить цілям, задля яких вони створені. При цьому підприємницька діяльність не втрачає властивих їй якостей з огляду на те, що одержаний у результаті її здійснення прибуток витрачається на певну мету. Більше того, напрям витрачання одержаного доходу (реінвестування в освітній процес) знаходиться поза поняттям підприємницької діяльності й тому не в змозі применшити підприємницької суті діяльності, яка його зумовила. Таким чином, платну освітню діяльність необхідно кваліфікувати як вид підприємницької діяльності вищого навчального закладу.
Чітке встановлення того, чи здійснює ВНЗ підприємницьку діяльність, серйозно впливає на впорядкування як приватноправових, так і публічноправових (перш за все податкових) відносин, підкреслюють автори колективної монографії. Однозначна констатація цього факту значно утруднена методологічною плутаниною в працях вітчизняних учених-економістів і правознавців при тлумаченні економічних відносин у сфері вищої освіти, недооцінкою впливу вищої школи як соціокультурного інституту на суспільство в цілому і кожну людину окремо, захопленням методологіями і соціальними технологіями, що зводять все різноманіття взаємовпливу в процесі спільної діяльності людей до відносин "купівлі-продажу".
Спроби звести освіту в основному до державної і безкоштовної - безперспективні й гальмують сучасні реформи системи освіти, так само, як і прагнення звести економічні відносини в системі вищої освіти до класичних ринкових понять "купівлі-продажу".
Гостра необхідність вирішення згаданих складних теоретичних проблем вимагає наукових розробок з економічної теорії освіти, освітнього права, питань управління системою вищої освіти ("освітнього менеджменту") і спеціально такою складовою системи вищої освіти України, як приватні ВНЗ.
Українська приватна вища школа в контексті вивчення чинників та умов надання освітніх послуг у Центральній та Східній Європі стала предметом дослідження авторського колективу монографії "Private Higher Education in transition countries" ("Приватна вища освіта в перехідних країнах") Д.Льюїса, Д.Генделя, О.Дем'янчука [9]. Автори виокремлюють сім типів ВНЗ в залежності від їх профілю, джерел фінансування і місії: громадські університети з центральним урядовим контролем; громадські незалежні університети; приватні неприбуткові університети з громадською підтримкою; приватні неприбуткові університети без громадської підтримки; приватні непрофільні неприбуткові інституції, створені фізичними особами і сім'ями; приватні неприбуткові університети, засновниками яких є корпорації; франчайзингові університети.
Характеризуючи українську приватну вищу освіту, автори роблять висновок про "гігантське" зростання приватного сектора особливо з середини 90-х років ХХ ст.: незважаючи на суттєвий міністерський тиск була започаткована 161 приватна інституція з контингентом, що складає близько 13% від загальнонаціонального. 155 з них акредитовані державою (з 60 приватних вищих навчальних закладів у 1995 році лише 2 було акредитовано). Близько 14 тисяч викладачів працюють у приватних ВНЗ. Щорічно приватні ВНЗ випускають близько 13 тисяч фахівців. Очевидно, стверджують автори, що приватний сектор став важливою частиною системи вищої освіти в Україні [9, с.32].
Говорячи про тенденції розвитку приватних ВНЗ, автори прогнозують можливе зменшення кількості студентів і зниження іміджу приватних інституцій. Це може статися, на думку авторів монографії, за двох умов: розширення сектора державних ВНЗ та програшу в якості освітніх послуг, що їх надають приватні ВНЗ [9, с.40].
Викликає певну цікавість відповідь авторів на питання - чи виграють платники податків у "перехідних" країнах у випадку розширення приватної вищої освіти. Позитивну відповідь на це питання автори
Loading...

 
 

Цікаве