WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

часткове її фінансування на себе. Розвиток приватної освіти повинен здійснюватися під контролем держави, яка за нинішніх умов має підтримувати розширення приватних закладів. Їх мережа може бути різноманітною і залежно від вартості навчання, від того, на які верстви населення вона буде орієнтована, від рівня навчання буде значною мірою визначатися її майбутнє.
Автори прогнозують подальший розвиток приватної освіти в Україні за двома напрямками. Перший - виникнення автономних приватних закладів, який є найбільш характерним і, очевидно, буде таким залишатися для дошкільної, незакінченої загальної середньої освіти. Вони значно відрізнятимуться від аналогічних державних навчальних закладів не тільки своєю належноюгосподарсько-фінансовою системою, а будуть мати також значно ширше поле діяльності в організації навчального процесу. Другий напрям розвитку приватної освіти стосується професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти. Він може ділитися, в свою чергу, також на дві групи.
До першої групи належать такі платні заклади, які існують безпосередньо в аналогічних державних закладах як у вигляді окремих факультетів, спеціальностей, так і у вигляді окремих груп, що широко практикується. Переваги полягають у тому, що формування платних підрозділів здійснюється швидко, коли є в наявності матеріально-технічне й кадрове забезпечення. Гарантується державний стандарт у ВНЗ без додаткового контролю, після закінчення студентом навчального закладу видається диплом державного зразка. Недоліком цього напрямку приватної освіти є розмивання відмінностей між обома освітніми формами й ускладнення адміністративної, господарсько-фінансової діяльності.
Друга група - це автономні приватні заклади, які мають здійснювати підготовку фахівців за затвердженими державними стандартами й функціонувати в правовому полі освітнього законодавства України. Разом з тим державний освітній компонент може бути суттєво доповнений іншими компонентами, які пов'язані з переходом до ринкових відносин та іншими причинами. У цьому є одна з суттєвих переваг приватних ВНЗ перед державними.
Таким чином, приватна освіта має паралельно співіснувати з державною освітою, нівелювати кількісні перекоси в освіті, доповнювати державну освіту й творчо конкурувати з нею.
Автори першими звернули увагу на післядипломну приватну освіту, яка, на їхню думку, найбільшою мірою враховує потреби ринку та інтереси конкретної особи. Це стосується працівників різних галузей промисловості, співробітників військово-промислового комплексу, офіцерів запасу тощо. Були запропоновані форми такої роботи.
Перша форма організації перепідготовки передбачає набуття другої цивільної професії вже в процесі навчання у військових коледжах, академіях та інших навчальних закладах. Фінансування таких процесів повинна здійснювати держава, залучаючи для цього спеціалістів із державних і недержавних ВНЗ.
Друга форма передбачає набуття цивільної професії за місцем проходження служби. Для такої ситуації найбільш доцільно використовувати приватні навчальні заклади, які можуть виїжджати для проведення навчального процесу.
Третя - базується на засадах створення спеціальних центрів з перепідготовки військовослужбовців. Такі центри можуть формуватися при функціонуючих провідних навчальних закладах на платній основі.
Четверта форма потребує надання приватними навчальними закладами послуг тим спеціалістам, які самостійно бажають набути нову професію за власні кошти. Потрібно, щоб у розробці таких програм брали активну участь не тільки державні служби зайнятості, але й безпосередньо навчальні заклади всіх форм власності, в першу чергу, керівництво приватних навчальних закладів. Це дасть можливість державним установам у сфері зайнятості максимально використати приватні навчальні заклади, а останнім - мати необхідну інформацію щодо перспективних потреб у спеціалістах, які будуть користуватися попитом на ринках праці найближчим часом.
Зроблено висновок, що з огляду на зарубіжний досвід саме приватні навчальні заклади в комплексі із державними здатні у найкоротший термін вирішити проблеми перепідготовки спеціалістів відповідно до нових потреб національної економіки.
Автори монографії, узагальнюючи досвід різних країн з питань організації навчальних закладів, відзначили такі моменти: 1) при ринковій економіці системи освіти формуються у відповідності з попитом ринку, гнучко реагують на зміни в попиті й адаптуються до нової ситуації; 2) ринкові умови та зумовлені ними чинники формують здатність людей реагувати на непередбачувані дії. Гнучкість такого реагування закладається в навчальні програми при підготовці спеціалістів; 3) у ринковій економіці функціонує велике розмаїття навчальних закладів за розмірами, джерелами фінансування, формами управління, нормами поведінки тощо. Саме така різноманітність організаційних форм навчальних закладів зумовлює їх істотну гнучкість, дозволяє швидко реагувати на попит ринку стосовно студентів, викладацького складу, випускників; 4) у країнах з ринковою системою господарювання студенти є покупцями, а коледжі й університети - виробниками, конкуруючими за набір студентів; 5) у більшості країн відсутня єдина централізована система організації навчальних закладів, що до деякої міри може приводити до неузгоджень у питаннях визначення єдиних вимог до підготовки спеціалістів, забезпечуючи разом із тим різноманітність форм навчання у відповідності з попитом; 6) у всіх країнах з ринковою економікою навчальні заклади розглядаються як особливий тип виробничої структури, головною продукцією якої є підготовка спеціалістів; 7) перспективні напрямки організації підприємницьких структур у сфері освіти передбачають зміцнення зв'язків наукових і навчальних установ з промисловими фірмами та корпораціями, створення нових організаційних форм, поєднання їх інтересів.
Був зроблений висновок про те, що приватні навчальні заклади в Україні створюються на альтернативних засадах до державних. Такий напрямок їх розвитку буде зберігатися й на перспективу. Тому важливими принципами в забезпеченні ефективності їх функціонування слід, на думку авторів дослідження, вважати такі: а) забезпечення вищої якості в підготовці спеціалістів; б) вибір найбільш надійної "ніші" при підготовці спеціалістів у тих галузях, які ще не охоплені державними закладами; в) залучення кращих спеціалістів і викладачів для ведення навчального процесу; г) надання пріоритетів перед державними закладами в забезпеченні працевлаштування випускників приватних закладів; д) часткове залучення коштів державних установ, бюджету Міністерства освіти і науки України для організації
Loading...

 
 

Цікаве