WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

і своєрідні методи регулювання їх перебігу. Всі перипетії становлення приватної освіти в Україні автор аналізує у порівнянні з аналогічними процесами в інших країнах і робить певні, як виявилося, далекоглядні прогнози.
Спроба Дж.Стетара визначити джерела фінансування приватних ВНЗ (на прикладі семи київських і донецького приватних ВНЗ) приводить його дотаких висновків: "Фінансування приватної вищої освіти в Україні, так само, як і багато процесів, що відбуваються у цій країні, є досить складною і неоднозначною проблемою" [8, с.17]. На підставі спілкування з керівниками приватних ВНЗ та представниками Міністерства освіти Дж.Стетар прийшов до висновку, що деякі з приватних ВНЗ отримали значну непряму підтримку владних структур (безкоштовна передача навчальних і адміністративних приміщень тощо). Однак головним чином "змушений отримувати фактично всі необхідні для його діяльності кошти з плати за навчання, не маючи державних дотацій, український недержавний сектор вищої освіти виявляє високий рівень приватності, але ще більший рівень ненадійності" [8, с.19]. Американський дослідник констатував факти невизначеності правового статусу, несприйняття державними структурами (від Міністерства освіти і до місцевих адміністрацій), повної залежності від оплати за навчання, відсутності альтернативних джерел фінансування, "майже конфіскаційних" (В.Огаренко) податків (до 70% загальної суми оплати навчання). Ці обставини робили становище приватних ВНЗ надзвичайно нестабільним. У цілому, фінансування приватної вищої школи, на думку дослідника, є синтезом "старої централізованої адміністративно-командної ментальності та спроб забезпечити автономію навчальних закладів і плюралізм" [8, с.17].
Дж.Стетар констатує "неадекватність" реакції владних структур на появу приватних вищих закладів освіти і відверте нехтування принципом рівноправності державного і недержавного секторів вищої освіти. За свідченням американського дослідника, який особисто "в межах консультацій провів 44 співбесіди з професорсько-викладацьким складом та адміністраціями восьми приватних закладів вищої освіти, а також з багатьма посадовими особами Міністерства" [8, с.16], поява приватного сектора в системі вищої школи "викликала значну занепокоєність і сум'яття у лавах Міністерства освіти та ректорів громадського сектора". У цих надзвичайно консервативних, бюрократично-зарегламентованих, зорієнтованих на адміністративно-командні методи управління структурах домінувало переконання, що ринкові перетворення не стосуються вищої школи, що всі її проблеми можуть бути вирішені розширенням державного фінансування. Ці монополісти, зазначає Дж.Стетар, не бачать потреби у розвитку приватної вищої освіти, "прагнуть встановити командні адміністративні методи і сувору регламентацію, що було притаманно українській освіті до епохи незалежності" [8, с.16]. Замість того, щоб удосконалювати навчальний процес, відкривати нові, престижні спеціальності, впроваджувати ринкові засади в роботу державних закладів освіти, визнати факт існування приватних і встановити з ними ділові, партнерські стосунки, вони пішли шляхом збереження державної монополії на вищу освіту. Якщо і визнавалися ринкові відносини, то лише в межах державних вищих навчальних закладів, притому у жорстко регламентованому вигляді, а не поза ними. "Ректори державних вищих шкіл, - резюмує Дж.Стетар, - прагнуть утвердити свою монополію на вищу освіту та підтримують приватну форму освіти тільки в такому сенсі, що лише вони, тобто державні вищі школи, можуть створювати приватні відділення та інститути, вільні від державного контролю… У спробах створити приватні відділення державні університети демонструють ту саму хижацьку поведінку, яка притаманна монопольній системі, тобто прагнуть встановити свою монополію будь-якою ціною" [8, с.16].
Ця оцінка зарубіжного дослідника ґрунтується на реальних фактах. Консервативні елементи державної вищої школи й Міністерства освіти, які діяли в контакті з владними структурами, були однією з найважливіших перепон на шляху розвитку приватної вищої освіти. Дж.Стетар зробив висновок: "Фактично з будь-якої точки зору здається, що Міністерство (освіти - Авт.) грає, у кращому випадку, обтяжливу та надмірно-регулятивну, а в найгіршому - ворожу роль щодо приватної освіти" [8, с.20]. Нехтування конституційними принципами призводить до прямого порушення кримінального законодавства, про що - інше свідчення Дж.Стетара: "Найбільше збентеження викликає твердження про цілковиту корумпованість процесу ліцензування (приватних ВНЗ - Авт.)... Оскільки експертні групи контролюються групою професорів, не дуже зацікавлених у розвитку приватної вищої освіти, за твердженням численних ректорів приватних вузів, загальновідомий той факт, що хабар часто є єдиним засобом одержати ліцензію" [8, с.22].
Автор висловив припущення про стабілізацію у майбутньому кількості приватних ВНЗ, визнаних урядовими структурами України десь на рівні 100 [8, с.15], що й спостерігається впродовж кількох останніх років.
Історичні обставини відродження приватної вищої школи, етапи та суперечливий процес її становлення в умовах незалежної України аналізує у своїй монографії "Недержавна вища освіта в Україні: перше десятиліття: історичний нарис" В.Огаренко [4]. Автор ставив перед собою завдання осягнути процес формування приватної вищої школи "на максимально довгому історичному інтервалі, враховуючи при цьому його передумови і, по можливості, весь комплекс факторів, що стримували чи стимулювали цей процес". Джерельною базою праці є різні за походженням документи і свідчення, що надають дослідженню належної аргументованості й переконливості.
Дослідник приходить до висновків про те, що демократизація та ринкові перетворення, які розгорнулися в Україні з кінця 80 - початку
90-х років, своїм неминучим наслідком мали комерціалізацію сфери освіти, а відтак - вели до появи вищих навчальних закладів, заснованих на недержавних джерелах фінансування. На думку В.Огаренка, історичне призначення приватної вищої школи й полягає не тільки у задоволенні освітніх потреб населення, а й у подоланні разом із державною системою вищих навчальних закладів кризи освітньої сфери суспільства і, у кінцевому рахунку, забезпеченні загально-цивілізаційного поступу України.
Автори монографії "Актуальні проблеми приватної вищої освіти в Україні" [3] зазначають, що реальна ситуація в Україні не дозволяє найближчим часом профінансувати освіту в повному об'ємі. Тому з метою запобігання різкому скороченню мережі освіти необхідно розвивати приватну освіту. Це є підтримка освіти частиною фінансово спроможного населення, яке бере
Loading...

 
 

Цікаве