WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат

Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях - Реферат


Реферат на тему:
Приватна вища освіта України в історико-педагогічних дослідженнях
Гострою проблемою суспільного поступу України є "розірваність" її національного буття [7, с.206]. Української приватної вищої школи це стосується чи не найбезпосередніше. У її розвитку існує прогалина у сімдесят років, коли під забороною була не тільки приватна власність, а й "приватна ініціатива", як і власне "приватність". Звернення до вітчизняного історичного досвіду є необхідною складовою аналізу складних і суперечливих процесів відродження природних форм суспільного поступу нашого суспільства. Аналіз історичної, педагогічної, культурологічної літератури, результатів низки досліджень свідчить, що питання ролі й місця приватної та громадської ініціативи в системі освіти України залишилися досі мало вивченими. Перші публікації з цього питання з'явилися ще на початку ХХ ст. Їх автори - Є.Андреєв, Г.Геннель, В.Григор'єв, М.Демков, С.Золотарьов, В.Луцкевич, І.Максин, О.Мусін-Пушкін, О.Острогорський, І.Посадський, Д.Ромашков, Г.Фальборк, В.Чарнолуський, М.Чехов та ін. - були безпосередніми учасниками педагогічного руху кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Незавершеність процесу та їхня участь у ньому зумовили висвітлення цими авторами лише окремих аспектів явища і деяку тенденційність їхніх праць. Більшість із них це питання висвітлювали лише побічно, у розрізі більш загальних досліджень. О.Острогорський, наприклад, досліджував цю проблему в ракурсі комерційної освіти. Лише В.Чарнолуський та певною мірою В.Луцкевич писали саме про приватні навчальні заклади.
За радянських часів питання про громадську та приватну ініціативу в галузі освіти жодного разу не стало темою окремого дослідження, а лише фрагментарно висвітлювалося в контексті більш загальних історико-педагогічних досліджень (варто згадати праці С.Батишева, В.Борисенка, Г.Васьковича, Г.Ващенка, Ш.Ганеліна, М.Гриценка, Є.Днєпрова, Г.Захаревича, Я.Звігальського, М.Іванова, М.Константинова, Г.Крилова, Є.Луценко, Є.Мединського, Д.Павлова, К.Парменова, О.Піскунова, С.Пастернака, С.Ciрополка, Є.Степановича, Б.Тебієва).
У 1991-2006 рр. вийшли друком кілька наукових монографій, присвячених проблематиці приватної вищої освіти в нашій країні: "Актуальні проблеми приватної вищої освіти в Україні" С.Медведчука, Я.Романчука, Я.Ханика, І.Якиміва, "Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)" І.Добрянського і В.Постолатія, "Оновлення та реформа вищої школи: приватна вища освіта в Україні у 1991-1996 рр." Дж.Стетара, "Недержавна вища освіта в Україні: перше десятиліття: історичний нарис" В.Огаренка, "Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі" О.Сидоренка, колективна монографія під загальною редакцією В.Астахової "Приватная высшая школа в объективе времени: украинский вариант", монографія Д.Льюїса, Д.Генделя, О.Дем'янчука "Private Higher Education in transition countries" ("Приватна вища освіта в перехідних країнах"), видана англійською мовою в Києві.
Монографія "Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)" [2] вийшла друком у Кіровограді 1998 року. Дослідження ґрунтується на багатому архівному матеріалі: документах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву м. Києва та архівів низки областей, збірниках документів і матеріалів, виданих міністерствами народної освіти, фінансів, торгівлі та промисловості, виданнях організаційних комітетів з'їздів, присвячених проблемам освіти, звітах керівників навчальних закладів, урядових структур та громадських організацій, статистичних матеріалах, опублікованих в різних джерелах, періодичній пресі досліджуваного періоду, історико-педагогічній літературі, спогадах.
Заснування приватних навчальних закладів в Україні (тій її частині, що входила до складу Російської імперії) в зазначений час регламентувалося окремим законодавчим актом (положенням), де вказувалося, що засновуються приватні навчальні заклади з метою сприяння й допомоги урядові у справі народної освіти.
Засновник приватного навчального закладу мав подати клопотання з докладним поясненням мети та завдань навчального закладу (слід було обґрунтувати доцільність створення закладу, його тип, навчальні програми й навчальний план, склад персоналу та учнів, матеріальну базу.
Сприяння в розвитку приватних навчальних закладів та контроль за ними покладалися на місцеву владу. Окружний інспектор (у столиці), директор чи інспектор народного училища (в губернських містах), директор повітового училища (у повіті) один раз на рік зобов'язані були відвідати всі приватні навчальні заклади, які знаходилися в їх підпорядкуванні, з метою контролю за навчальним процесом і поведінкою учнів. Загальна інструкція для окружних інспекторів щодо контролю за діяльністю приватних навчальних закладів затверджувалася міністром освіти.
Автори монографії, визначаючи місце й роль приватної ініціативи в системі освіти України наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст., зіставляючи процеси минулого й сьогодення, приходять до таких висновків: 1) громадська та приватна ініціатива в галузі освіти в підросійській Україні на рубежі ХІХ - ХХ ст. діяла у правовому полі Російської імперії і під контролем держави. У той же час вона мала великий простір для педагогічного пошуку; 2) приватні навчальні заклади наприкінці ХІХ - на поч. ХХ ст. набули в Україні значного поширення: питома вага приватних навчальних закладів різних типів у зазначений час становила майже половину від усієї кількості; 3) випускники приватних навчальних закладів зазвичай мали ті ж самі права, що й випускники відповідних типів державних навчальних закладів; 4) рівень громадської та приватної ініціативи в галузі освіти, енергія і реалізації, увага суспільства до неї були надзвичайно високими. Певною мірою громадськість підштовхувала і державу до більш активних дій у галузі освіти.
Порівнюючи ці факти із сьогоденням приватної вищої школи в Україні, бачимо, як багато актуального є в історичному досвіді вітчизняної вищої освіти.
Про процеси, що відбувалися в освіті України до початку 1996 р., тобто протягом перших п'яти років становлення приватної вищої школи у незалежній Україні, йдеться й у книзі американського політолога, професора Дж.Стетара "Оновлення та реформа вищої школи: приватна вища освіта в Україні у 1991-1996 рр." [8]. Дж.Стетар першим звернув увагу на низку важливих аспектів формування приватної вищої школи в Україні, зокрема таких, як проблема фінансування, роль державних органів, спроби стримування об'єктивних процесів
Loading...

 
 

Цікаве