WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Лінгводидактичний аспект формування комунікативних умінь у розумово відсталих старшокласників - Реферат

Лінгводидактичний аспект формування комунікативних умінь у розумово відсталих старшокласників - Реферат

фразеологічних зворотів, бути синонімами і антонімами, мовлення набуває необхідних комунікативних якостей.
Н.Тарасенко зазначала, що характерною ознакою мовлення розумово відсталих учнів є те, що вони майже не використовують в своєму мовленні прикметники, що робить їх мовлення невиразним, неточним та малозрозумілим для оточуючих. Їх висловлювання фрагментарні, бідні деталями, не розгорнуті і не цілісні.
Г.Дульнев, В.Петрова, З.Смірнова зазначають, що школярі використовують лише невелику групу прикметників; багато прикметників вони вживають неправильно, не розуміючи їх значення. Так, характеризуючи певний предмет або явище, розумово відсталі учні відмічають тільки його загальні якості, найчастіше колір, розмір, і не "помічають" специфічні внутрішні якості, відповідно, не можуть дати точну характеристику, часто для цього їм не вистачає достатнього запасу слів - ознак.
А.Аксьонова, Н.Барська, В.Воронкова, Л.Вавіна, М.Гнєзділов, Н.Кравець, Р.Лалаєва, В.Петрова, Г.Піонтківська, Г.Плешканівська Т.Ульянова вказують, що для розумово відсталих учнів характерні такі особливості засвоєння прикметників: формалізм; недостатнє усвідомлення їх значення у мовленні; вузькість та одноманітність активного словникового запасу прикметників при достатньо розвиненому пасивному словнику, незначне використання прикметників у мовленні.
Практичне вивчення прикметників, як зазначав М.Гнєзділов, спрямоване на збагачення й уточнення словникового запасу учнів, а також вироблення умінь правильного використання і правопису прикметників.
Як відомо, бідний словниковий запас, своєрідність загального психічного розвитку, недорозвиток фонематичного аналізу, порушення функції узагальнення та абстрагування, дефекти вимови безпосередньо впливають на процес формування комунікативних умінь.
Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання певного комунікативного завдання: щось повідомити, про щось дізнатись, у чомусь переконати, спонукати когось до виконання дій тощо. Розумово відсталих учнів таких умінь необхідно спеціально навчати, оскільки спонтанно у даної категорії дітей вони не формуються.
Однак без належно організованої практики навчити розумово відсталих учнів використовувати мовлення з комунікативною метою неможливо. Необхідно, щоб усі мовні одиниці, що складають обов'язковий для них програмовий мінімум, "пройшли" через їх мовлення. Лише тоді можна сформувати в учнів уміння правильно застосовувати вивчені граматичні форми у власному мовленні.
А.Аксьонова, Л.Вавіна, В.Петрова, М.Феофанов, Р.Лалаєва, З.Смірнова, Т.Ульянова, Н.Барська та ін. зазначали, що головне завдання вивчення граматики у спеціальній школі - це формування умінь практичного, усвідомленого складання текстів. Текстовий матеріал забезпечує більш ефективне засвоєння мовних явищ, наочно показуючи особливості їх функціонування у мовленнєвому потоці, а це має велике значення для формування комунікативних умінь. Робота з текстом дозволяє систематично вести повторення й узагальнення вивченого, здійснювати внутріпредметні й міжпредметні зв'язки. Систематичне використання тексту поступово ознайомлює учнів з характерними особливостями зв'язних висловлювань і готує до розуміння чужих та створення власних висловлювань (текстів).
Метою викладання української мови в старших класах спеціальної загальноосвітньої школи є удосконалення мовленнєвих та комунікативних умінь учнів на основі засвоєння елементарного курсу граматики та практичного використання набутих знань в усному та писемному мовленні.
Значну роль у реалізації завдань допоміжного навчання розумово відсталих учнів мають уроки української мови, яка є не лише предметом вивчення, а й інструментом пізнання, засобом корекції інтелектуального розвитку школярів. Як писав В.Сухомлинський, мова належить до предметів, "у яких знання тісно зливаються з уміннями і виявляються насамперед в уміннях". Тому важливим завданням навчання учнів рідної мови є формування у них умінь більш-менш вільного володіння мовленням. Для цього необхідно посилити практичну спрямованість уроків української мови, постійно виявляти неослабну увагу до тих аспектів навчально-методичної роботи, від яких залежить розвиток комунікативних умінь школярів.
Розв'язання означеної проблеми пов'язано з реалізацією практичної мети навчання - забезпечити формування у школярів комунікативних умінь (орієнтуватись в умовах спілкування, планувати висловлювання, реалізувати заплановану програму, контролювати хід і наслідки процесу мовлення), які необхідні для побудови розгорнутих висловлювань.
Л.Вавіна вважає, що, якщо створити в навчанні таку ситуацію, в якій учень наочно відчує зв'язок між своєю практичною і мовленнєвою діяльністю, то процес формування в учнів комунікативних умінь проходитиме успішно. Він також сприятиме розвитку в учнів розумових операції, необхідних для створення власних висловлювань: усвідомлення мети своєї діяльності, попереднє планування твору, цілеспрямований відбір необхідної інформації, повний і логічно завершений її виклад, в результаті активного використання яких формуються практично важливі комунікативні уміння.
Відомо, що спілкування як найбільш розповсюджена сфера мовленнєвої діяльності не досягає у розумово відсталих учнів рівня нормативної сформованості навіть після закінчення школи. Цей незадовільний кінцевий результат можна пояснити тим, що в змісті й методиці навчання розумово відсталих учнів української мови недостатньо акцентується увага на послідовному розвитку в них самостійного мовлення.
У зв'язку з цим на сучасному етапі вирішення проблеми комунікативного розвитку розумово відсталих учнів пов'язане з формуванням життєво необхідних і соціально істотних комунікативних умінь (сприймати і продукувати висловлювання). Практика свідчить, щоробота в цьому напрямі актуальна і методично значуща, адже формування комунікативних умінь сприяє становленню комунікативного ядра особистості й підвищує якість висловлювання як продукту мовленнєвої діяльності.
Отже, узагальнюючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що комунікативні уміння як об'єкт вивчення являють собою складні психофізіологічні та інформаційно-діяльнісні явища, успішне формування яких потребує певних умінь та знань, зокрема з граматики, які є основою комунікативного розвитку учнів.
На нашу думку, надзвичайно важливо навчити учнів відбирати мовний матеріал, зміст і форма якого відповідали б меті висловлювання, будувати висловлювання у відповідності до правил граматики та конкретної мовленнєвої ситуації (конструкції, побудовані з метою запитання, заперечення, розповіді, прохання, наказу, уточнення тощо), активно використовувати різні частини мови, особливо прикметники, конструювати зв'язні висловлювання, підпорядковуючи зміст і мовне оформлення комунікативній меті.
Важливо зазначити, що комунікативні вміння мають відповідати основним комунікативним ознакам мовлення: правильності, чистоті, точності, логічності, виразності, доступності, доцільності. Дані характеристики мовлення можна розглядати як лінгвістичну спрямованість типології комунікативних умінь (уміння будувати висловлювання правильно, точно, логічно, доступно тощо).
Формування комунікативних умінь є одним з аспектів розвитку творчої особистості учня, яка характеризується знаннями, вміннями і навичками, необхідними для розуміння чужих та побудови власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних ситуаціям спілкування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аксёнова А.К. Методика обучения русскому языку в коррекционной школе. - М., 1999. - 156 с.
2. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2004. - 344 с.
3. Вавина Л.С. Методические рекомендации по обучению грамоте учащихся І-ІІ отделений вспомогательной школы. - К.: РУМК спецшкол, 1990. - 112 с.
4. Гнездилов М.Ф. Обучение русскому языку в старших классах вспомогательной школы. - М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1962. - 200 с.
5. Калмикова Л.О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закл. - К.: НМЦВО, 2003. - 229 с.
Loading...

 
 

Цікаве