WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Система позаурочної виховної діяльності шкіл-інтернатів – важлива умова формування самостійності молодших школярів - Реферат

Система позаурочної виховної діяльності шкіл-інтернатів – важлива умова формування самостійності молодших школярів - Реферат

уплив на емоційну сферу дитини і на самосвідомість; недостатня реалізація принципу диференційованого підходу в здійсненні завдань формування самостійності.
Виховання в молодших школярів самостійності в інтернатних установах, як свідчить досвід вихователів-майстрів, проходить більш успішно за умов спільної діяльності дитини й дорослого, коли проводиться спеціальна робота для включення мовленнєвого спілкування в самостійну діяльність вихованців; формування "внутрішнього плану дій". Наприклад, вихователь Бердянської школи-інтернату Т.Лукашик справедливо вважає, що її завдання полягає в тому, щоб допомогти дитині усвідомити свої дії, підтримати їх і надати їм цілеспрямованого й усвідомленого характеру. Педагог разом з дітьми планує майбутню спільну діяльність: розподіляє доручення, визначає порядок дій, обов'язки кожного вихованця, кінцеві й проміжні ланки його діяльності. При цьому радиться з ними й охоче приймає будь-які їхні пропозиції, а під час ігор, виконання доручень іноді нагадує їм намічений порядок дій. Після виконання діяльності вихователь розмовляє з кожною дитиною, запитує, у що грав, що робив, що найбільше сподобалося. Педагог розуміє, що до вихованців школи-інтернату потрібний зовсім інший підхід, ніж до дітей із загальноосвітньоїшколи. Увечері вихователь влаштовує бесіди про минулий день. Діти згадують, чим вони займалися сьогодні: які були уроки, заняття в гуртках, екскурсії; хто приходив у групу, чим займалися, в що грали. На думку педагога, такий "усний щоденник" дисциплінує дітей, розвиває пам'ять, увагу, самосвідомість.
Щоб виховати самостійність молодших школярів, Т.Лукашик уважає, що життя дітей потрібно насичувати подіями, збагачувати новими враженнями: влаштовувати концерти, у яких вони самі беруть участь, інсценувати казки, організовувати нові ігри, у яких багато правил, тобто організовувати колективні справи на засадах самоврядування. Адже найголовніше - діти не повинні бути пасивними учасниками подій, що відбуваються, яких раптово кудись ведуть, щось показують, а проживати події активно, чекати на них і готуватися до них. Для такого настрою, на думку педагога, потрібні бесіди про завтрашній день, які корисно проводити щовечора. Дуже важливо, відзначає вихователь, при плануванні наступного дня виділити який-небудь епізод, зробити його бажаним і привабливим ("Завтра будемо грати в нову гру"; "Завтра будемо робити іграшки для малят"). Такі бесіди розкривають привабливість майбутнього, захоплюють вихованців і змушують їх з нетерпінням чекати на завтрашній день.
Звертає увагу педагог і на те, що дуже корисно зв'язувати у свідомості дітей минулі події з майбутніми. Якщо сьогодні почати справу, то завтра її потрібно продовжити, визначивши при цьому конкретний план подальших дій. Зв'язок між "сьогодні і завтра" можна встановлювати як для окремих дітей, так і для всієї групи в цілому. Поступово учні самі підключаються до планування свого життя. Усі ці дії педагога сприяють вихованню самостійності молодших школярів.
Результати виконаного нами дослідження свідчать, що лише в окремих школах-інтернатах досвідчені педагоги-майстри проводять роботу з формування в молодших школярів самостійності на справді високому рівні. У масовому досвіді поки що не проглядається системи діяльності педагогів з виховання досліджуваної якості. У більшості випадків така робота ведеться епізодично і не дуже багатьма вихователями.
Аналіз позаурочної виховної діяльності шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, допоміг зробити такі висновки:
1. На практиці позаурочна діяльність не завжди є умовою і засобом формування всебічно розвинутої особистості, вона має тенденцію перетворюватися на самоціль, систему заходів, ініціаторами й організаторами яких часто виступають дорослі.
2. Зміст позаурочної діяльності не завжди відображає їхню життєдіяльність, а в більшості випадків має загальний, повторюваний щорічно характер і в силу цього притаманну йому тенденцією до формалізму. Не надається належної уваги засвоєнню учнями суспільно необхідного досвіду, виконанню запитів суспільного замовника.
3. У позаурочній діяльності переважають формальні заходи, виховний вплив яких на розвиток самостійності учнів часто незначний.
4. У позаурочній діяльності спостерігаються протиріччя між необхідністю виховання самостійності учнів і реальністю її здійснення; між практичною готовністю вихованців до участі в позаурочних справах, заходах і їх психологічній непідготовленості до реалізації суспільно необхідного змісту позаурочної діяльності; прагненням вихованця до самостійності й обмежених вікових особливостей; прагненням дитини до самостійної діяльності й недостатньою підготовленістю до неї.
5. У практиці позаурочної виховної діяльності недостатньо використовуються можливості самої сутності позаурочної діяльності: добровільний, свідомий вибір вихованцями засобів позаурочної діяльності, можливість співробітництва, самореалізації, самоствердження, розвитку суспільних зв'язків і соціогенних потреб вихованців.
ЛІТЕРАТУРА
1. Анцибор М.М., Голованова Н.Ф. Особенности организации педагогического процесса в начальных классах с продлённым днём. - М.: Просвещение, 1990. - 159 с.
2. Бондар А.Д., Кобзар Б.С. Навчально-виховна робота в школах-інтернатах i групах подовженого дня. - К.: Вища школа, 1985. - 303 с.
3. Вугрич В.П. Подолання в учнів шкіл-інтернатів деформацій у моральному вихованні // Теоретико-методичні засади виховання і соціально-педагогічної реабілітації учнів
4. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. - М.: Педагогика, 1989. - 206 с.
5. Iгнатова О.І. Виховуємо самостійність // Теоретико-методичні проблеми виховання соцiальної зрілості учнів шкіл-інтернатів: Наук.-метод. зб. - К.: IПВ АПН України, 2000. - С. 83-92.
6. Канiшевська Л.В. Педагогічні основи виховання соціальної зрілості учнів старших класів шкіл-інтернатів для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування баттьків. - К.: Стилос, 1998. - 163 с.
7. Караковский В.А., Новикова Л.И., Селиванова Н.Л. Воспитание? Воспитание... Воспитание! Теория и практика школьных воспитательных систем. - М.: Новая школа, 1996. - 160 с.
8. Кобзар Б.С., Постовойтов Є.П., Слюсаренко В.Г. Управління виховною роботою в школі-інтернаті. - К.: КМIВУ, 1996. - 268 с.
Loading...

 
 

Цікаве