WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Експериментальна перевірка ефективності впровадження компетентнісного підходу до складання завдань всеукраїнських олімпіад юних істориків - Реферат

Експериментальна перевірка ефективності впровадження компетентнісного підходу до складання завдань всеукраїнських олімпіад юних істориків - Реферат


Реферат на тему:
Експериментальна перевірка ефективності впровадження компетентнісного підходу до складання завдань всеукраїнських олімпіад юних істориків
В Україні учнівські олімпіади з історії проводилися з кінця 60-х років ХХ століття, як і в інших республіках СРСР, лише на шкільному, районному, міському та обласному рівнях. На початку 90-х років вони взагалі не відбувались через становлення нового змісту шкільної історичної освіти. Значний крок було здійснено у 1994 році, коли в Україні відновили обласні й започаткували Всеукраїнські олімпіади юних істориків.
Для вітчизняної шкільної історичної освіти це був складний час: через відсутність усталених програм вчителі спиралися на орієнтовне тематичне планування із всесвітньої історії та проект програми з історії України; нові підручники з історії - підручники першого покоління - лише почали з'являтися у школах; переважній більшості вчителів доводилося самим осягати вітчизняну історію в новому баченні, опановуючи праці Д.Дорошенка, Н.Полонської-Василенко, О.Субтельного та ін.; у педагогічних колах стали говорити про необхідність стандартизації освіти й тестування як засобу об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів і навіть реалізовувати ці ідеї на практиці шляхом тестування випускників загальноосвітніх шкіл.
Проведення Всеукраїнських олімпіад юних істориків у таких умовах було завданням дуже складним і потребувало від організаторів неабиякої гнучкості. І Всеукраїнська олімпіада юних істориків проходила у Львові в два тури. У першому турі учні виконували 30-35 тестових завдань на зразок: розташуйте у хронологічній послідовності; виберіть з переліку рік, прізвище, назви; доповніть речення тощо. Другий тур передбачав виконання складніших завдань, які вимагали від учнів докладних відповідей та деяких узагальнень (назвати основні причини, основні ідеї документу тощо). Загалом же підходи, запропоновані у завданнях І Всеукраїнської олімпіади юних істориків, були переважно спрямовані на виявлення знання фактичного матеріалу. Але, незважаючи на це, І Всеукраїнська олімпіада юних істориків відіграла дуже важливу роль. Вона довела до логічного завершення формування системи роботи з обдарованою молоддю, сприяла піднесенню ролі історії як навчального предмету, активізувала роботу з обдарованими дітьми на усіх рівнях, починаючи з класу і закінчуючи національним рівнем. Однак ставало очевидним, що знання учнями історичних фактів не можуть бути переважаючими показниками обдарованості. Тому, вже готуючись до ІІ Всеукраїнської олімпіади юних істориків, організатори, до яких належав і автор цього дослідження, змінили її концепцію, починаючи із погляду на самого учасника олімпіади.
Оскільки учасники олімпіад проходять досить довгий шлях відбіркових змагань (шкільні, районні, міські, обласні олімпіади), на Всеукраїнський тур потрапляють лише найкращі, то потенційний учасник національної олімпіади - це учень із стійким інтересом до історії, загальною ерудицією, широкими та міцними історичними знаннями, набутими на уроках і під час позакласної роботи (включаючи факультативи, спеціалізовані класи, індивідуальні заняття, самоосвіту тощо); з достатньо високим рівнем розвитку загальнонавчальних та спеціальних умінь і навичок (співвідносити історичні події, процеси з періодами історії, давати різнобічний опис історичних явищ, користуватися спеціальною історичною термінологією, аналізувати й узагальнювати події в певній системі, порівнювати, оцінювати і пояснювати історичні факти на основі різнобічного вивчення джерел та з позиції загальнолюдських цінностей; розглядати явища у розвитку і в конкретно-історичних умовах; розкривати внутрішні мотиви, спонукання до дії історичних осіб та інші визначені програмою уміння); з розвинутою індивідуальною схильністю до діяльності вченого-історика; із здатністю до активної творчої діяльності, з особистою точкою зору на історичні події та явища; озброєний методами здобуття історичних знань (порівняльно-історичним, аналогій, статистичним, причинно-наслідковим та іншими); з умінням раціонально організовувати свою інтелектуальну і практичну діяльність. Тому було запропоновано перейти від знаннєвого до компетентнісного підходу, що передбачало надання учням можливості продемонструвати ступінь оволодіння вищезгаданими складними уміннями, що базуються на системних знаннях історичного матеріалу.
Це вимагало внести докорінні зміни у формування олімпіадних завдань. Насамперед довелося відмовитись від орієнтації на середній шкільний рівень і виключити із питань олімпіади, так звані "тести першого рівня складності", що на кожне запитання передбачають 3-4 відповіді, з яких одна обов'язково є правильною (ймовірність угадування складає 25-30%). Натомість до умов виконання тестів було введено положення про можливість наявності кількох правильних відповідей або відсутності такої та вимога визначити її: "Інші варіанти. Вкажіть їх". Довелося добирати завдання таким чином, щоб вони передбачали застосування різних загальнонавчальних та спеціальних умінь. Причому, від олімпіади до олімпіади частка завдань, які вимагали застосування нових умінь або нову комбінацію вмінь, складала 15-20%. Було чітко зорієнтовано завдання другого туру переважно на реконструктивний та творчий характер пізнавальної діяльності так, щоб їх виконання потребувало від учнів перенесення засвоєних знань у нову ситуацію, бачення проблем у звичайних умовах, бачення нових функцій відомого предмета, його структури, альтернативного рішення проблеми, комбінування нового способу розв'язання проблеми з уже відомим. Причому оцінка за виконання таких завдань складала 50-60% від загального балу. Необхідно було обрати оптимальну пропорцію навчального матеріалу: 50% - із всесвітньої історії та 50% - з історії України, який стосувався різних галузей життя: політики, економіки, культури, соціальних відносин, побуту тощо; 70-80% програмного і 20-30% позапрограмного матеріалу. Розширення обсягу матеріалу здійснювалося не за рахунок дрібниць, знання яких потребує лише завантаження пам'яті, а за допомогою таких завдань, розв'язання яких здійснюється шляхом побудови логічних ланцюжків. Тим самим виявлявся ступінь розвитку історичного мислення учнів. До олімпіадних завдань було внесено елемент несподіваності, завдяки відмові від постійного використання завдань чітко окреслених типів, що було притаманне, наприклад, Всеросійським учнівським
Loading...

 
 

Цікаве