WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема навичок і вмінь усного спілкування у навчанні дітей старшого дошкільного віку іноземних мов - Реферат

Проблема навичок і вмінь усного спілкування у навчанні дітей старшого дошкільного віку іноземних мов - Реферат

Б.Ломов, В.Мясищев розглядали спілкування як процес міжособистісних відношень і контактів. Б.Паригін наголошував на тому, що спілкування одночасно виступає як процес взаємодії індивідів та інформаційний процес, у якому відбувається взаємовідношення, взаємовплив людей один на одного, і як процес співпереживання і взаєморозуміння. Ю.Пассов убачав у спілкуванні спосіб підтримки життєдіяльності людини як індивідуальності і підкреслював, що спілкування з дорослою людиною є одним із головних факторів психічного розвитку дитини. О.Бодальов, Р.Кричевський, В.Князев виокремлювали особистість як суб'єкт спілкування, підкреслювали її розвиток завдяки спілкуванню і в спілкуванні, А.Брудний визначив змістові компоненти спілкування, А.Маркова розкрила його вікові рівні й охарактеризувала засвоєння мови як засобу спілкування, Б.Ільюк висвітлював роль мовленнєвих здібностей, В.Соковнін досліджував природу людського спілкування, а М.Фаєнова - його культуру; на спрямованість на інших у спілкуванні вказувавВ.Сухомлинський.
Проблемі розвитку спілкування дошкільників присвятили свої дослідження відомі вчені. Л.Артемова визначала спілкування дошкільників як засіб морального виховання; А.Богуш підкреслювала, що спілкування дошкільників реалізується у практичній діяльності; О.Запорожець та М.Лисіна, досліджуючи спілкування дошкільників, визначили роль дорослої людини у його розвитку; Л.Лідак розглядала культуру спілкування дошкільників, І.Луценко присвятила свої наукові роботи педагогічному спілкуванню з дошкільниками; Л.Венгер, Я.Коломинський, Г.Костюк, С.Кулачківська, Г.Люблінська, В.Мухіна, Л.Обухова, Є.Панько, Т.Піроженко та інші вивчали спілкування як феномен психічного розвитку особистості дошкільників.
Плідна розробка теоретичних основ проблеми іншомовного спілкування вітчизняними і зарубіжними дослідниками (В.Артемов, Б.Бєляєв, В.Бухбіндер, Ю.Веклич, О.Вєтохов, М.Дем'яненко, І.Зимня, Г.Китайгородська, Н.Лахник, М.Ляховицький, М.Маріщук, О.Негневицька, С.Ніколаєва, Г.Рогова, Ю.Пассов, В.Плахотник, Т.Сірик, В.Скалкін, Н.Скляренко, С.Соколовська, О.Старков, М.Фаєнова, А.Чулкова, Т.Шкваріна та інші) дозволила виявити психологічну структуру іншомовного спілкування та його специфіку як іншомовної мовленнєвої діяльності.
Детальний аналіз наукової літератури з метою визначення сутності феномену спілкування дає підставу стверджувати, що спілкування поліфункціональне за своєю суттю. Цієї думки дотримуються всі вищезазначені дослідники. У розбіжності точок зору вчених відносно визначення основних функцій спілкування ми виявляємо головне протиріччя проблеми навчання спілкування, а у визначенні функцій англомовного спілкування дітей старшого дошкільного віку вбачаємо вирішення даного протиріччя. Вивчення спеціальної літератури з окресленої проблеми надає нам можливість стверджувати, що провідними функціями спілкування старших дошкільників є комунікативна, інтерактивна і перцептивна, які відповідають сторонам спілкування і його елементам, якими вважають (О.Кононко): комунікацію (обмін інформацією між учасниками спільної діяльності), інтеракцію (певну форму організації спільної діяльності), міжособистісну перцепцію (взаємопізнання як основу взаєморозуміння).
Враховуючи той факт, що стимулом до іншомовної мовленнєвої дії є ситуація, вважаємо за потрібне визначення ситуативної функції як необхідної в сукупності з комунікативною, інтерактивною, перцептивною функціями іншомовного спілкування, а ситуативність - як його елемент. Зауважимо, що визначення функцій англомовного спілкування старших дошкільників спонукало нас до визначення комунікативності, інтерактивності, перцептивності й ситуативності як критеріїв сформованості вмінь спілкування.
Визначення критеріїв спілкування потребує виявлення наявності їх показників у дитячому англомовному спілкуванні. Відповідь на це питання, на нашу думку, слід шукати у визначенні вмінь і навичок спілкування як механізмів реалізації самого процесу спілкування. Загальновідомим є той факт, що людина здійснює будь-яку діяльність тільки в тому випадку, якщо вона вміє це робити. В основі діяльності спілкування, на думку Ю.Пассова, також лежить уміння. Отже, виникає необхідність визначити складові компоненти даного вміння, його параметри. Як стверджує Ю.Пассов, у навчанні іноземних мов існує розповсюджений підхід до вирішення цього питання. Вважають, що формування іншомовного мовлення відбувається у три етапи: первинне вміння - навичка - вторинне вміння. Словник визначає вміння як "освоєний суб'єктом спосіб виконання дії, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок". Формується вміння, за вищеназваним словником, шляхом вправ і створює можливість виконання дії не лише у звичних умовах, але й у таких, що змінилися. "У сукупності з навичками і знаннями вміння забезпечують правильне відображення в уявленнях і мисленні світу, законів природи й суспільства, взаємин людини в суспільстві та її поведінки" [5, с.554].
Проаналізувавши дослідження Б.Бєляєва, Р.Мартинової, С.Рубінштейна, Ю.Пассова, присвячені проблемі визначення навички, ми дійшли до висновків, що всі вчені наголошують на тому, що навичка - це автоматизований компонент свідомої дії людини, зміцнений в результаті вправляння і тренування спосіб дії. Як стверджує С.Рубінштейн, характер навички, ступінь її гнучкості, легкості переносу згідно з ситуацією залежить від того, наскільки адекватно, диференційовано й узагальнено усвідомлюються умови, з якими, як своєрідними "ключами", пов'язано включення навички [З, с.30]. Оволодіння іноземною мовою, на думку Б.Бєляєва, неможливе без відпрацювання мовленнєвих навичок і вмінь під упливом і в умовах мовної (мовленнєвої) практики. Але мовлення людини, тобто фактичне використання мови з метою спілкування з іншими не можна розуміти як навичку [1, с.23]. Учений акцентує нашу увагу на тому, що мовленнєві навички існують, але мовлення людини ніколи не зводиться до навичок, тому що це завжди свідомо-творча діяльність. Мовленнєві навички, як
Loading...

 
 

Цікаве