WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Системний підхід у педагогіці: історичний аспект - Реферат

Системний підхід у педагогіці: історичний аспект - Реферат

культурних явищ (М.Каган, С.Кримський, Б.Парахонський, З.Мейзерський).
Підвищений інтерес до можливості застосування ідей системного підходу в педагогіці на сучасному етапі цілком зумовлюється загальною кризою насамперед методології наукових досліджень. Сучасний учений зазначає: "Очевидною є погреба у розвитку та впровадженні у практику більш нової, більш досконалої,більш науково обґрунтованої педагогічної теорії. Педагогіка із науки емпіричної повинна перерости в науку теоретичну. Недооцінка теоретичного аспекту та нехтування методологією заводять практику у глухий кут" [6, с.4].
Саме тому системний підхід на даному етапі розвитку педагогічної науки може стати методологічною основою, оскільки він дозволяє розглянути педагогічний процес як цілісність з усією різноманітністю взаємозв'язків між її компонентами, ефективність функціонування якої залежить як від кінцевої мети, до якої вона спрямована, так і від її внутрішньої структури.
Слід зазначити, що ідею системного вивчення педагогічних явищ та процесів і насамперед людини як основного об'єкта педагогічного процесу знаходимо ще в працях видатного педагога ХІХ століття К.Ушинського. Так, у роботі "Людина як предмет виховання: спроба педагогічної антропології" вчений обстоює необхідність системного вивчення людини.
Першу спробу визначити поняття педагогічної системи зробив український педагог Я.Мамонтов. Під педагогічною системою він розумів "систему наукових тверджень, яка трактує та координує для певної мети основні педагогічні фактори (педагог, учень, матеріал) та встановлює їхній стосунок до даного суспільного середовища" [8, с.133]. Серед головних ознак педагогічної системи вчений називає найголовніші: метод навчання або метод організації дитячого життя та ставлення до соціального оточення; мета виховання або цільова настанова. Ним же була зроблена спроба класифікувати всі педагогічні системи ("педагогічні течії"), що існували на початку століття. Звичайно, що розуміння Я.Мамонтовим сутності поняття педагогічної системи є далеким від сучасного. Та все ж така спроба була здійснена і значно випередила розвиток сучасної педагогічної науки.
У 40-х роках ученим І.Козловим було зроблено спробу виявити структуру процесу виховання, в якій він особливо виділяв життєдіяльність вихованців та ті зміни, які в них відбуваються в результаті такої життєдіяльності [7]. Саме завдяки спробі такого системного дослідження виховного процесу було покладено початок методиці зовнішнього виховного впливу. Проблеми застосування можливостей системного підходу до вивчення педагогічних явищ та процесів можна розподілити за такими аспектами: виховання (Л.Гордін), сфера побудови навчального предмета (Д.Логвинов), навчальний предмет та його логічна структура (М.Алексєєв), властивості навчального матеріалу (О.Сохор), засвоєння знань (В.Максименко, П.Ерднієв), процес навчання як цілісне явище (В.Загвязінський, В.Рубахін, Ю.Щербань), загальнотеоретичні питання (М.Данилов, Ф.Корольов) та ін.
В останній чверті ХХ ст. поряд із видатними успіхами системності виявляються кризові процеси. Системність у ряді випадків перестає відповідати зростаючим методологічним апетитам учених і техніків, політиків і бізнесменів. Починається криза системності, обумовлена тим, що в епоху індустріального розвитку системність базувалася на методології причинно-наслідкових зв'язків, принципі детермінізму, однозначності в розумінні сутності явищ природи і суспільства. Але зі вступом авангарду сучасної цивілізації в постіндустріальну фазу розвитку, що характеризується запереченням твердого детермінізму однозначністю розуміння природи предметів і явищ, системний підхід став усе частіше давати збої. Помітимо, що основна причина цього не стільки в кризі системності як такій, скільки в кризі її детерміністської транскрипції.
Унаслідок постійної зміни нововведень людство виявилося в постійно перехідному суспільстві, що складається з безупинно виникаючих підсистем, що обновляються. Це суспільство мало потребу в принциповому відновленні системної методології, що відбулося завдяки формуванню І.Пригожиним (лауреат Нобелівської премії 1977 р. в галузі хімії за внесок у термодинаміку нерівновагих процесів, особливо в теорію дисипативних структур) концепції хаосу і перехідних процесів. Подальший розвиток ідеї системності призвів до виникнення концепції синергетики Г.Хагена і принципу синергизму, що сформувався до 80-х років, коли системність потрясли перші кризи. Принцип синергизму, або мультиплікаційний підхід, відокремився від системного і постає на перший план серед інших методологічних принципів тому, що науково-технічна революція і соціальні перетворення зажадали дослідження проблеми ефективності. Завдяки цим відкриттям системність виявилася здатною пояснювати перехідні, нестаціонарні процеси, що й забезпечило подолання її кризи.
Коротко спинимось на характеристиці сучасних концепцій системного підходу, розроблених ученими-педагогами в 70-90-х рр.
Певний внесок у дослідження проблеми системного підходу зробила професор Т.Ільїна. В її концепції ми зустрічаємо поняття "системно-структурний підхід". Сутність його полягає в тому, що "спочатку проводиться структурний аналіз, а потім відбувається системний розгляд об'єкта" [4, с.7]. Самого поняття "педагогічна система" у Т.Ільїної ми не знаходимо, а під системою вона розуміє "множину взаємопов'язаних елементів, об'єднаних загальною метою функціонування та єдністю керування, що виступають у взаємодії із середовищем як цілісна єдність" [5, с.16]. Серед елементів системи навчання нею називаються: навчальний матеріал, учитель, учні, навчальні посібники та технічні засоби навчання. Отже, повної реалізації системний підхід у концепції Т.Ільїної не знайшов, адже науковець відстоює термін "структурно-системний підхід", хоча, на нашу думку, кожна система обов'язково має свою структуру і її виділення неможливе без визнання того чи іншого предмета або явища системою.
В.Безпалько зробив спробу дати визначення поняттю "педагогічна система". Оскільки під самою системою автор розуміє будь-який процес, що відбувається за конкретних умов і в сукупності з цими умовами, то педагогічною системою вважає "систему, в якій протікають педагогічні процеси" [2, с.25]. З його точки зору, педагогічна система включає в себе загальноосвітні школи, технікуми, вузи та ін. Пропонується класифікувати педагогічні системи за суспільно-економічними формаціями (первіснообщинні рабовласницькі, феодальні і т.д.), що повністю узгоджується з авторським розумінням цього поняття та все ж не розкриває його суті.
Ю.Бабанський розглядає навчальний процес із
Loading...

 
 

Цікаве