WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток індивідуальних здібностей учнів на уроках математики - Реферат

Розвиток індивідуальних здібностей учнів на уроках математики - Реферат

компоненти:
" здібність до формалізованого сприймання математичного матеріалу, усвідомлення формалізованої структури задачі;
" здібність "схоплювати" задачу загалом, в цілому, не втрачаючи з виду всіх її даних;
" здібність до розумового орієнтування у відшуканні шляхів розв'язання задачі, з'ясування логіки доведення;
" здібність до логічного мислення;
" здібність до математичної абстракції, до швидкого і широкого узагальнення математичного матеріалу;
" здібність до швидкого згортання міркувань під час розв'язання задач;
" здібність легко і швидко переключатися з однієї розумової операції на іншу, прояв гнучкості мислення, вміння знаходити декілька розв'язків однієї і тієї ж задачі;
" здібність знаходити найбільш раціональні шляхи розв'язання задач, прагнення до простоти і ясності їхнього розв'язку;
" здібність легкого і вільного переключення з прямого на обернений хід думки, від розв'язання прямої задачі до розв'язання оберненої;
" здібність до тривалого і захопленого заняття математикою, низька стомлюваність і висока працездатність.
Математично здібних і обдарованих дітей характеризує особливе математичне спрямування розуму, своєрідна схильність знаходити логічний і математичний зміст у багатьох явищах дійсності, усвідомлювати і сприймати явища навколишнього світу через призму логічних і математичних категорій і відношень. Було встановлено, що психічну діяльність обдарованих дітей характеризують такі загальні риси особистості:
" надзвичайно ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості, прагнення відкрити і досліджувати нове;
" глибока зацікавленість і потреба в узагальненому підході до проблеми, пошуку і поясненні суті того, що відбувається;
" швидкість і точність виконання розумових операцій, сформованість навичок логічного мислення;
" значна працездатність, висока стійкість уваги і відмінна пам'ять;
" багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій, багата фантазія;
" яскраво виражена установка на творче виконання завдань, винахідливість;
" оперативне володіння основними компонентами загальнонавчальних умінь.
Педагогіка розвитку особистості у своїх основах спирається і враховує особистісні властивості дітей, що виявляються в специфіці і спрямованості їхнього мислення, сприйманні, пам'яті, психомоторних функціях тощо. Найбільш яскраво це ідея відбита в індивідуалізації навчання, що має багату історію і значний досвід упровадження. Незважаючи на різноманітне її тлумачення в науці, його ототожнення часом із поняттям диференційованого навчання, ми схильні розглядати індивідуалізацію навчання в трьох аспектах:
а) з позиції процесу навчання, як вибір різноманітних форм, методів, засобів і прийомів, що сприяють підвищенню ефективності навчання учнів;
б) з позиції змісту навчання, при упорядкуванні навчальних планів, індивідуалізованих програм, навчальної і методичної літератури, доборі спеціальних завдань, що відбивають сферу пізнавальних здібностей і особливості мислення обдарованих дітей;
в) з позиції побудови шкільної системи освіти, як умова формування різноманітних спеціалізованих шкіл і селективних класів, які дозволяють обдарованим учням реалізувати свій творчий потенціал і забезпечити подальший розвиток своїх здібностей.
У зв'язку з цим у педагогічній діяльності пропонують три основних види індивідуалізації навчання:
1. Навчання математики, диференційоване за рівнями, відповідно до якого учнів групувалися по певному критерію найбільш виражених математичних здібностей. Це дозволює створити відносно однорідні класи, у роботі в яких учитель може враховувати природні здібності, нахили й інтереси учнів, їхній рівень навченості, що створює максимально сприятливі умови для розвитку їхньої індивідуальності.
2. Внутрікласна (або внутрігрупова) індивідуалізація навчальної роботи, що дозволяє враховувати індивідуальні особливості психіки окремої дитини під час різних форм роботи на уроці.
3. Вивчення навчального курсу в індивідуально різному темпі - прискорено або уповільнено. Даний вид індивідуалізації дозволяє вивільняти час для поглибленого вивчання окремих питань або розв'язання цікавих задач.
Спір про те, чи створювати для обдарованих дітей спеціальні школи і класи або ж доцільніше навчати їх у звичайних змішаних класах, залишаючи таланту можливість пробиватися самому, після тривалих дискусій був вирішений на користь створення спеціальних селективних класів, що функціонують у структурі масової школи. Ця ідея була покладена нами в основу організаційної побудови методичної системи роботи вчителя з математично обдарованими дітьми.
Висновки
Сучасна школа повинна враховувати і розвивати особистісний потенціал обдарованості кожної дитини, зокрема її математичні здібності, вже на ранніх етапах навчання в основній школі (польській гімназії).
Індивідуалізація навчання математики шляхом запровадження диференційованих форм організації навчального процесу, зокрема завдяки створенню селективних класів для математично обдарованих дітей, дозволяє забезпечити належний розвиток їх математичних здібностей і сприяє самореалізації їхнього інтелектуального потенціалу в обраній сфері знань.
Розв'язування математичних задач як специфічний вид навчально-пізнавальної діяльності є ефективним засобом формування творчої обдарованості учнів. Розроблений варіант методичної системи роботи вчителя з математично обдарованими учнями, побудований на принципі навчання математики через розв'язування задач, продемонстрував ефективність і доцільність запропонова-ного підходу. Підпорядкування навчальної роботи на уроках математики і позакласної роботи єдиній педагогічній ідеї - задачному підходу до навчання математики, принесло належний результат, який виявився в розвитку інтересу учнів до математики та їх здобутках в інтелектуальних математичних змаганнях.
Список використаної літератури
1. Голубєва Е.А. Здібності й індивідуальність. - М.: Прометей, 1993.
2. Здібності і схильності / за редакцією Голубєвої Е.А. - М.: Педагогіка, 1989.
3. Пізнавальні процеси і здібності в навчанні / за редакцією Шадрикова В.Д. - М.: Освіта, 1990.
4. Платонов К.К. Проблема здібностей. - М.: Наука, 1972.
5. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. - К., 1996.
6. Колінець Г.Г. Структура дослідницьких здібностей у школярів // Психологічні аспекти розвитку здібностей та творчої обдарованості в дошкільному та шкільному віці. - Матеріали міжрегіональної конференції "Психологічна наука і сучасний заклад народної освіти". - Частина 4. - Запоріжжя, 1994. - С. 48-49.
7. Колінець Г.Г. Шкільний психолог і формування дослідницьких здібностей школярів // Психологічна службашколи: минуле, сучасність, майбутнє. - Матеріали міжнародної конференції. - Тернопіль, 1996. - С. 134-135.
8. Метельський Н.В.Пути совершенствования обучения математике: Пробл. современной методики математики. - Мн.: Университетское, 1989. - 160 с.
Loading...

 
 

Цікаве