WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сурдопедагогіка. Психологічні особливості формування мовлення глухих і слабочуючих дітей - Реферат

Сурдопедагогіка. Психологічні особливості формування мовлення глухих і слабочуючих дітей - Реферат

певного часу (інколи тривалого) механізм читання з губ доповнюється збудженням слухових образів слів.
Якщо мовленнєва система ще не сформована, то розпізнання слів і фраз з губ обмежене і нерозчленоване. Оральний малюнок слова (як і слуховий, слухо-зоровий або тактильно-вібраційний образ), фактично не відрізняється від інших подразників першої сигнальної системи.
Фактори, які визначають успішність сприйняття усного мовлення глухою (слабочуючою) людиною:
1. Обумовлені зовнішніми обставинами:
- освітлення і ракурс голови людини, що говорить, відстань до неї, особливості будови і рухів артикуляційних органів, темп мовлення, виразність міміки та жестів;
- акустичні характеристики мовлення, якість звукопідсилюючої апаратури;
- зміст інформації, що передається, лексика, граматичні конструкції;
- зв'язок інформації з ситуацією, в якій вона передається, з темою попередньої розмови.
2. Обумовлені власними індивідуальними особливостями:
- стан слухової та зорової функцій;
- ступінь розвитку мовлення, включаючи запас слів, володіння граматичним ладом, навичками звуковимови;
- наявність достатнього життєвого досвіду, кругозору;
- тренованість в сприйнятті усного мовлення.
Услабочуючого з розвиненим мовленням вихідним компонентом механізму сприйняття усного мовлення є слухове сприймання доступних фонетичних елементів мовлення.
Сприйняття усного мовлення може доповнюватись оживленням тактильно-вібраційних образів слів, якщо використовується відповідна апаратура.
ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ СЛАБОЧУЮЧИХ ДІТЕЙ
Обмежене розуміння мовлення - один з найбільш помітних і масивних симптомів. Експресивне мовлення характеризується такими особливостями: запас слів обмежений, відрізняється дифузністю, розширенністю і неточністю їхніх значень. У граматичному ладі відзначаються більш-менш грубі порушення (від однослівних речень до розгорнутої фрази, з помилками у відмінкових узгодженнях, у вживанні прийменників).
У вимові слів є багато перекручувань у структурі слова: цікаво, що звичайно зберігається контур слів або хоча б ударний склад, як найбільш чутний, на цій підставі можуть змішуватися слова фонетично подібні.
Характер звуковимови слабочуючих дітей буде наступним:
а) змішання дзвінких і глухих приголосних;
б) сигматизми (в основному призубний і бічний), що довгостроково утримуються; заміни шиплячих звуків свистячими звуками і змішання свистячих і шиплячих звуків; неправильна вимова сонорних р, л;
в) недоліки пом'якшення;
г) пізніше формування африкатів,
д) випадання при поєднанні приголосних однієї з них..
Голос слабочуючої дитини звичайно глухий, інтонація мало розвинута і невиразна. Недостатність свого мовлення вона доповнює жестикуляцією.
Більшість із зазначених недоліків відповідає особливостям мовлення нормальної дитини періоду мовленнєвого розвитку; інші недоліки характеризуються неправильними навичками, зумовленими недостатніми і перекрученими сприйняттями, що надходять до слухового аналізатору. До останнього відносяться: глухий і слабко модульований голос, змішання дзвінких і глухих при явищах одзвінчення глухих приголосних, труднощі виробки правильних свистячих приголосних.
Формування навичок активного використання розмовного мовлення у слабочуючих дітей пов'язано з цілим рядом утруднень, що включає:
1) труднощі перемикання від користування звичними засобами спілкування (жестами) до задоволення потреб спілкування за допомогою словесного мовлення;
2) складність оволодіння правилами відбору мовних елементів:
а) в дотриманні послідовності звукових елементів в словах ("горовив" замість "говорив");
б) в підборі потрібних морфем ("лопатом");
в) в з'єднанні слів в словосполучення ("великий ложка");
г) в побудові словосполучень ("Вася лопатою на землі вже");
д) в дотриманні семантичних і логічних правил при складанні словосполучення ("Влітку я поливала на городі овочі і фрукти ");
ж) в невмінні враховувати ситуацію спілкування.
Внаслідок цього діти :
а) пред'являють співбесіднику одні і ті ж за змістом питання в різних формулюваннях по декілька разів;
б) не вміють враховувати зміст реплік співбесідника;
в) не уміють перемикатися на інші теми, що виникають по ходу розмови і що поза сумнівом цікавлять співбесідників.
Розвитку розмовного мовлення слабочуючих дітей сприяють такі умови:
а) систематичне використовування потреби дітей в спілкуванні, що виникає в процесі спільної учбової і побутової діяльності, для вживання фраз розмовного мовлення (як готових, наперед введених в побут дітей педагогом, що так і складаються дітьми в ході розмови);
б) систематичне тренування дітей в словесному виразі своїх вражень, думок, переживань як при природній явній потребі в такому виразі, так і в спеціально створюваних педагогами ситуаціях;
в) формування у слабочуючих звички спілкуватися словесним мовленням;
г) поступове підвищення самостійності в складанні реплік діалогу.
Література:
1.Фомічова Л.І. Сурдопедагогіка. Хрестоматія. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - 1, 2 тт.
2.Богданова Т.Г. Сурдопсихология. - М.: Академия, 2002.
3.Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика. - М.: ВЛАДОС, 2001.
4.Речицкая Е.Г., Пархалина Е.В. Готовность слабослышащих детей школьного возраста к обучению в школе. - М.: ВЛАДОС, 2000.
5.Сборник учебно-методических материалов по сурдопедагогической работе со взрослыми неслышащими в Украинском обществе глухих. - К., 1988.
6.Итоги деятельности Украинского общества глухих по слуховой, трудовой и социальной реабилитации неслышащих за период с 1980 по 1988 годы. - К., 1988.
Loading...

 
 

Цікаве