WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сурдопедагогіка. Особливості розвитку пізнавальної сфери дітей з вадами слуху - Реферат

Сурдопедагогіка. Особливості розвитку пізнавальної сфери дітей з вадами слуху - Реферат

інтелектуальних операцій Відставання в розвитку аналізу та синтезу в дітей з вадами слуху обумовлене тим, що їх життєвий досвід більш одноманітний, вміння виділяти як загальні, так і специфічні ознаки предметів формується пізніше. Такі діти довго використовують загальні терміни, а не спеціальні позначення, отже, аналіз залишається менш деталізованим. Недоліки розвитку аналізу негативно відбиваються на синтезі - він довго залишається менш послідовним і систематичним. І.М.Соловйов відзначив наступні особливості розвитку порівняння у глухих дітей: відхід від порівняння двох об'єктів до аналізу одного з них, тобто спрощення завдання; труднощі при виявленні подібності об'єктів, оскільки визначення подібності потребує опосередкованого аналізу об'єктів, а їх відмінності можуть сприйматися безпосередньо.
Класифікація за простими ознаками більш успішна, ніж за категоріями, особливі утруднення викликають вищі рівні узагальнення. Абстрагування утруднене, навіть на рівні ігрового використання предметів-замісників (важко переосмислити значення).
Особливості мислення. Проблема розвитку наочного мислення у глухих і слабочуючих дітей неодноразово привертала увагу дослідників. Теоретичний інтерес пояснюється тим, що ця область є класичною для вивчення значення мовлення в розвитку мислення. В результаті було виявлено, що наочне мислення у дітей з вадами слуху розвивається з суттєвими відхиленнями від норми, відстає або видозмінюється внаслідок відставання або недорозвитку мовлення.
Затримка формування предметної та ігрової діяльності, недостатній досвід використання різноманітних допоміжних предметів і знарядь, відсутність або недорозвиток мовлення і словесного спілкування відбиваються на розвитку наочного мислення в дітей з вадами слуху. Розвиток наочно-дійового мислення відбувається у дітей з вадами слуху з певними кількісними і якісними відмінностями від його становлення в чуючих дітей. Так, у віці трьох-чотирьох років дітям з вадами слуху властиві більш прості способи виконання завдань: дії із застосуванням сили, багаторазові спроби, коли увага фіксується переважно на меті, а не на засобах її досягнення. Ці способи спостерігаються і в чуючих дітей, але в них вони мають обміркований характер, нерезультативні засоби дій відкидаються, що свідчить про аналіз ситуації. Т.В.Розанова підкреслює, що глухі діти вирішують наочні завдання за допомогою реальної, предметної дії і зорового співвіднесення, що характеризує особливості їх наочного мислення і розкриває структуру інтелектуальних здібностей. Таким чином, рівень сформованості наочного мислення може слугувати меті діагностики розумового розвитку глухих і слабочуючих дітей. Розглядаючи розвиток наочних форм мислення у глухих дітей дошкільного віку в процесі оволодіння діями з предметами, К.Г.Речицька відзначає, що наочне мислення у глухих дошкільників має ті ж тенденції розвитку, що й у чуючих, але іде повільніше і характеризується значною якісною своєрідністю, обумовленою відставанням в області формування сприйняття предметних дій внаслідок недорозвитку мовлення. В результаті потенційні можливості розвитку наочних форм мислення глухих дітей не реалізується в дошкільному віці без спеціальної корекційної роботи. К.Г.Речицька розробила методи корекційного навчання, спрямовані на формуванню наочного мислення, і запропонувала систему поступово ускладнюючихся завдань та ігор-вправ.
Сурдопедагоги пришли до висновку, що діти з вадами слуху характеризуються суттєвою своєрідністю розвитку наочних форм мислення порівняно з чуючими однолітками і лише поступово до 10-11 років рівень наочно-образного мислення в них наближається до рівня чуючих дітей на момент вступу до школи. Для дітей з вадами слуху властиве відставання в розвитку наочно-дійового мислення. За даними Н.В.Яшкової, глухі діти набувають вміння вирішувати наочно-дійові завдання пізніше, ніж чуючі. У віці дев'яти-десяти років дітям з вадами слуху властиве використання більш елементарних способів дії, наприклад, наслідування дій дорослого. Глухі діти не володіють узагальненим способом дії, тому вони потребують, згідно дослідженням, в чотири рази більше часу і в три рази більше показів, щоб навчитись вирішувати такі завдання. При переході до наочно-образного мислення важливу роль відіграють формування вміння розрізняти план реальних об'єктів від плану образів і моделей, а також розвиток мовлення. За даними А.Р.Лурії і Ф.Я.Юдович, затримка мовленнєвого розвитку приводить до того, що діти не завжди можуть відокремити слово від дії, слабко володіють плануванням, зазнають утруднень в розумових операціях. Дослідження Т.В.Розанової показали, що найбільші розбіжності за розвитком наочно-образного мислення між глухими та чуючими дітьми відзначаються на початку шкільного навчання. В період від семи до десяти років у глухих дітей спостерігається більш швидкий розвиток наглядно-образного мислення, ніж у чуючих. В той же час неповне усвідомлення принципу вирішення задач глухими викликає утруднення при переході на нове завдання, подібне за принципом побудови, але відмінне за наочним вираженням. Словесне мислення затримується в розвитку. Діти утруднюються в розумінні умов задач, переході від тексту до його наочного відображення, у виділенні відношень в наочній ситуації. Особливо ж - в умовиводах з тексту, які треба сформулювати самостійно.
Групи дітей за розвитком мислення
1. Діти з відносно високим розвитком наочного та понятійного мислення. За наочно-образним - на рівні норми, за понятійним відстають приблизно на 3 роки. Висока научуваність, активні та самостійні при вирішенні задач. Успішно засвоюють шкільну програму.
2. З середнім рівнем розвитку мислення. Відстають від норми за обома видами. В навчанні потребують постійної допомоги сурдопедагога.
3. З високим рівнем наочного та низьким - понятійного мислення. Зазнають труднощів у засвоєнні словесного мовлення, а також шкільної програми. Потребують інтенсифікації формування мовлення.
4. З відносно високим рівнем понятійного мислення при низькому - наочно-образного. Як правило, це є результатом інтенсивного навчання словесному мовленню при недостатній увазі до практичної діяльності.
Педагогічні й психологічні дослідження свідчать про наявність у глухих і слабочуючих дітей значних невикористаних резервів розвитку інтелектуальної діяльності, реалізація яких можлива тільки за умов правильно організованого навчання. Систематична робота по розумовому вихованню, тісно пов'язана з розвитком різних сторін і функцій мовлення, є важливою умовою розвитку наочних форм і словесного мислення, зменшення відставання в пізнавальній діяльностівід чуючих однолітків.
Література:
1.Фомічова Л.І. Сурдопедагогіка. Хрестоматія. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - 1, 2 тт.
2.Богданова Т.Г. Сурдопсихология. - М.: Академия, 2002.
3.Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика. - М.: ВЛАДОС, 2001.
4.Речицкая Е.Г., Пархалина Е.В. Готовность слабослышащих детей школьного возраста к обучению в школе. - М.: ВЛАДОС, 2000.
5.Сборник учебно-методических материалов по сурдопедагогической работе со взрослыми неслышащими в Украинском обществе глухих. - К., 1988.
6.Итоги деятельности Украинского общества глухих по слуховой, трудовой и социальной реабилитации неслышащих за период с 1980 по 1988 годы. - К., 1988.
Loading...

 
 

Цікаве